Ухвала суду № 59304835, 19.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2246/16

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсним доручення, видане ОСОБА_3 30.04.2015 року на ім'я ОСОБА_4 та посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Шклярук З.М., судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що з 17 вересня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1, виданого повторно 27 квітня 2011 року першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

12 травня 2013 року державним виконавцем першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пуркарем Я.К. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1242/11, виданого 15.11.2012 року щодо стягнення з ОСОБА_12 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості в сумі 652 059, 07 гривень, було складено Акт про реалізацію предмета іпотеки - однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Вказана квартира була реалізована на прилюдних торгах 07.05.2013 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» та придбана ОСОБА_13 за 191 000 гривень.

25 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М. на підставі вищевказаного акта державного виконавця, було посвідчено Свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У день придбання квартири 25.12.2013 року ОСОБА_3 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_14, ОСОБА_15 бути її представниками з усіх питань, пов'язаних з продажем належної їй квартири АДРЕСА_1, на умовах, які їй попередньо відомі з усного договору доручення, або даруванням ОСОБА_16 та/або ОСОБА_17 вищевказаної квартири, а також бути її представником з усіх питань, пов'язаних із оформленням договору купівлі-продажу або договору дарування (а.с.85).

25 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М. було посвідчено заяву, відповідно до якої ОСОБА_2 дав згоду на укладання його дружиною ОСОБА_3 договору про продаж квартири АДРЕСА_1 або договору дарування вищезазначеної квартири ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 або ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2. Строк дії даної заяви не обмежений.

У вказаній заяві позивач зазначив, що вказані правочини відповідають інтересам його сім'ї та він погоджується з тим, що умови договорів, в тому числі розмір завдатку, вартість у майбутньому договорі купівлі-продажу, місце, дату і час його оформлення, тощо визначаються його дружиною самостійно.

Тому, твердження ОСОБА_2 щодо того, що дозволу на продаж квартири ОСОБА_5 він не надавав, є безпідставними.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що вказаний дозвіл на відчуження його дружиною спільного майна подружжя до теперішнього часу ним не скасований.

У квітні 2015 року від ОСОБА_16 ОСОБА_3 дізналась про те, що її подруга ОСОБА_14 померла.

На підстав п.3 ч.1 ст. 1008 ЦК України дія довіреності, виданої ОСОБА_3 25.12.2013 року на ім'я ОСОБА_14 припинилась.

Тому, 30 квітня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М. було посвідчено Довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником у відповідних органах, установах та організаціях, незалежно від їх організаційно - правової форми, в місцевих радах різного рівня та їх виконкомах, райадміністраціях, усіх інших державних та муніципальних органах державної реєстрації об'єктів нерухомості (в тому числі, але не виключно в Реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області), в органах нотаріату, з усіх питань пов'язаних з продажем належної їй квартири АДРЕСА_1, на умовах, які їй попередньо відомі з усного договору доручення, або даруванням ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3 вищезазначеної квартири, а також бути її представником з усіх питань, пов'язаних із оформленням договору купівлі-продажу або договору дарування.

06 травня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_21 було укладено Попередній договір про укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. 92-93).

Вказаним договором було передбачено, що основний договір купівлі повинно бути укладено до 13 травня 2015 року, вартість квартири сторони оцінили в розмірі 490 000 гривень, що еквівалентно 21 500 дол. США, та покупцем було надано завдаток в розмірі 200 дол. США.

13 травня 2013 року між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_3 передала у власність (продала), а ОСОБА_5 прийняла у власність (купила) квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, загальною площею 33,0 кв.м., в тому числі житловою площею 16,7 кв.м.

Укладаючи вказаний договір, ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 40), який надав свою згоду на купівлю вищевказаної квартири, про що свідчить його нотаріально посвідчена заява від 13.05.2015 року (а.с. 39).

Вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 351 (а.с. 31).

Частиною 1 статті 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до вимог статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно вимог статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 238 та статтею 239 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'яток шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній й реєстрації.

Згідно ст. 210 ЦК України та ч. 3 ст. 640 ЦК України договір вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріусом дійсним, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести, за допомогою належних та допустимих доказів, відповідно ст.ст. 57-59 ЦПК України, ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За встановлених судом першої інстанції обставин, з урахуванням вищенаведених норм права , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у виданій позивачем 30 квітня 2015 року довіреності чітко обумовлено право ОСОБА_4 на продаж належної позивачеві квартири, оспорюваний договір купівлі-продажу відповідає вимогам законодавства, обсяг цивільної дієздатності сторін був належним чином перевірений нотаріусом , волевиявлення позивачів на укладання саме такого договору підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю та заявою позивачів, після укладення договору настали реальні наслідки, що не дає підстав для встановлення недійсності договору купівлі-продажу.

Доводи апелянта про вчинення правочину без згоди власників квартири є неспроможними з підстав, викладених вище та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними заявленим вимогам, які були предметом розгляду в суді першої інстанції та яким надано судом належну оцінку.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, висновки суду про відмову в задоволенні вимог відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Наталія Вікторівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

С.О. Погорєлова