Ухвала суду № 59304825, 28.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1765/16

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

за участю: представника позивача, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», - Приходька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

24 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 09 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», після зміни назви Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банком) та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №010/2-0-1/08-005 (в редакції додаткової угоди №010/2-0-1/08-005/1 від 28 серпня 2013 року), за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 105000,00 дол. США на строк до 06 січня 2023 року із сплатою 12,75 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Одночасно в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки №№010/2-0-1/08-005/1, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором. 09 червня 2015 року позичальнику та поручителю направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які залишені без задоволення. Станом на 13 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 67043,52 дол. США, в тому числі: за кредитом - 61012,18 дол. США, за процентами - 5079,26 дол. США, пеня - 952,08 дол. США.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 525, 526, 553-554, 590, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 13 травня 2015 року в розмірі 67043,52 дол. США, в тому числі: за кредитом - 61012,18 дол. США, за процентами - 5079,26 дол. США, пеня - 952,08 дол. США та стягнути судовий збір в сумі 3654,00 грн. (а.с. 3-4).

Відповідачка ОСОБА_5 проти позову заперечувала.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був сповіщений належним чином.

Рішенням суду першої інстанції позов Банка задоволено. Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 13 травня 2015 року в розмірі 67043,52 дол. США, в тому числі: за кредитом - 61012,18 дол. США, за процентами - 5079,26 дол. США, пеня - 952,08 дол. США та судові витрати в сумі 3654,00 грн. в рівних частках (а.с. 81-84).

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 90-92).

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'являлися неодноразово - 25 лютого 2016 року, 31 березня 2016 року, 21 квітня 2016 року, 19 травня 2016 року, 28 липня 2016 року, викликалися в суд належними чином, що свідчить про зловживання ними своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача, Банку, просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_5, пояснення на апеляцію представника позивача, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», - Приходька В.М., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», після зміни назви Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банком) та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №010/2-0-1/08-005 (в редакції додаткової угоди №010/2-0-1/08-005/1 від 28 серпня 2013 року), за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 105000,00 дол. США на строк до 06 січня 2023 року із сплатою 12,75 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 19-23, 24-25, 26-27, 28, 29-30).

Одночасно в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки №№010/2-0-1/08-005/1, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 31-32).

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором. 09 червня 2015 року позичальнику та поручителю направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які залишені без задоволення (а.с. 33-34, 35-36).

Станом на 13 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 67043,52 дол. США, в тому числі: за кредитом - 61012,18 дол. США, за процентами - 5079,26 дол. США, пеня - 952,08 дол. США (а.с. 5-6, 7-18).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальник, відповідачка ОСОБА_5, та поручитель, відповідач ОСОБА_6, не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

Твердження відповідачки ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не залучив до матеріалів справи квитанції про погашення кредиту з 12 січня 2008 року до 21 січня 2015 року, які підтверджують, що виконувала обов'язки за кредитним договором належним чином, не приймаються до уваги за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачі повинні були довести в судовому засіданні суду першої інстанції обставини, на які посилались як на заперечення проти позову, але в суді першої інстанції не надали належних доказів у підтвердження вказаних заперечень, тому ці обставини є не доведеними. До апеляційної скарги відповідачки також не надано доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік