Ухвала суду № 59304345, 28.07.2015, Приморський районний суд м. Одеси

28.07.2015

Справа № 522/2788/15-ц

Провадження № 4-с/522/71/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, за участю зацікавленої особи ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, скасування постанов та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду зі скаргою до державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2, за участю зацікавленої особи ОСОБА_3, та просить визнати неправомірними дії державного виконавця Стоянова Ю.Д. щодо невиконання виконавчих листів №2-3723/11 виданих 14 березня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси та винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 грудня 2014 року ВП 42333526, ВП 42333677, ВП 42333313; скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 42333526, відновивши вказане виконавче провадження; скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 42333677, відновивши вказане виконавче провадження; скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 42333313, відновивши вказане виконавче провадження.

Скаржник зазначає, що постановами державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року на підставі ст. 33 та п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» були повернуті виконавчі документи стягувачу по виконанню виконавчих листів №2-3723/11 виданих Приморським районним судом м. Одеси від 14 березня 2011 року ВП 42333526, ВП 42333677, ВП 42333313 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11008603000/1Н від 02 червня 2006 року у розмірі 790866, 36 грн., витрат на ІТЗ в розмірі 252, 00 грн., а також державного мита у розмірі 1700, 00 грн.

ПАТ «УкрСиббанк» вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а постанови такими, що винесені з порушенням вимог ст. ст. 41, 42, 47 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. за №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 р. за №489/20802, оскільки в даними нормативно-правовими актами передбачений не обовязок, а право авансувати витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Окрім цього, як зазначає скаржник, в бюджеті Головних управлінь, міських, районних, районних у містах управлінь юстиції передбачені кошти на оплату праці експертів для проведення незалежної експертизи з коштів спеціального фонду.

У судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» доводи викладені в скарзі підтримав у повному обсязі та просив суд скаргу задовольнити.

Представник Другого Приморського ВДВС ОМУЮ в судовому засіданні заперечував проти задоволення вищевказаної скарги, та вважав її безпідставною, оскільки 11 вересня 2014 року на адресу стягувача ПАТ «УкрСиббанк» було надіслано лист, яким запропоновано в строк до 06 жовтня 2014 року надати згоду на авансування витрат для проведення виконавчих дій, а саме для проведення оцінки по встановленню ринкової вартості квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та попереджено, що у разі ненадання згоди на таке авансування виконавчий документ буде повернуто стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки ПАТ «УкрСиббанк» не здійснив вищевказане авансування, державний виконавець, на думку представника, правомірно виніс постанови про повернення виконавчих документів стягувачу. На останнє судове засідання представник відділу не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що вважає вимоги ПАТ «УкрСиббанк» необґрунтованими, оскільки державний виконавець Другого Приморського ВДВС ОМУЮ діяв в порядку передбаченому чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши думки сторін, та прийнявши до уваги доводи скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що 14 березня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи №2-3723/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11008603000/1Н від 02 червня 2006 року у розмірі 790866, 36 грн., витрат на ІТЗ в розмірі 252, 00 грн., а також державного мита у розмірі 1700, 00 грн. Крім того, 19 грудня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист №2-3723/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» грошову суму у розмірі 500617, 53 грн.

Постановами державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 від 28 лютого 2014 року були відкриті провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа. Боржницею вимоги виконавчого документу самостійно виконанні не були.

В зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_3 було відкрито декілька виконавчих проваджень, вони були об'єднані у зведене виконавче провадження за № 24.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №В-11/24, оглянутого в судовому засіданні, згідно відповідей ДПС України №1000469723 та № 614037 від 29 січня 2013 року інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України ОСОБА_3 від відповідних фінансових установ не надходила; інформація стосовно боржниці щодо сум доходу, нарахованого податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно відповіді 1-МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області за боржницею зареєстровано транспортний засіб: ГАЗ 2410 д/н 75303ОК.

03 червня 2013 року постановами державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 був накладений арешт на вищевказаний транспортний засіб та оголошено заборону на його відчуження, а також оголошено розшук майна боржниці.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотеки №8644003 від 20 серпня 2013 року, наданої реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції за ОСОБА_3 зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № В-11/169/36233441 від 26 грудня 2013 року було накладено арешт на вищевказану квартиру.

21 травня 2014 року актом опису й арешту майна було описано та арештовано квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3

Тому, постановами державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року на підставі ст. 33 та п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» були повернуті виконавчі документи стягувачу по виконанню виконавчих листів №2-3723/11 виданих Приморським районним судом м. Одеси від 14 березня 2011 року ВП 42333526, ВП 42333677, ВП 42333313 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11008603000/1Н від 02 червня 2006 року у розмірі 790866, 36 грн., витрат на ІТЗ в розмірі 252, 00 грн., а також державного мита у розмірі 1700, 00 грн. Також судом встановлено, що вищевказані постанови надійшли на адресу ПАТ «УкрСиббанк» 27 січня 2015 року. Оскільки скаржник звернувся з дійсною скаргою до суду 03 лютого 2015 року, суд вважає, що процесуальний строк на звернення зі скаргою відповідно до ст. 385 ЦПК України не був пропущений.

Суд вважає вищевказані постанови незаконними, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Представник Другого Приморського ВДВС ОМУЮ в судовому засіданні зазначив, що 11 вересня 2014 року на адресу стягувача ПАТ «УкрСиббанк» було надіслано лист, яким запропоновано в строк до 06 жовтня 2014 року надати згоду на авансування витрат для проведення виконавчих дій, а саме для проведення оцінки по встановленню ринкової вартості квартири АДРЕСА_1. Однак, в матеріалах виконавчого провадження немає жодних доказів щодо отримання вищевказаного листа скаржником.

Крім того, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» відділ не направив на адресу Банку попередження про повернення виконавчого документа.

Також згідно зі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, п. 3.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. за №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 р. за №489/20802 визначено, що авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на відповідний рахунок органу ДВС. Суму коштів, яку необхідно внести на відповідний рахунок органу ДВС, стягувач визначає за погодженням з державним виконавцем з урахуванням необхідних витрат для проведення робіт.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Аналізуючи вищевказані норми, суд вважає, що в боржника виникає право, а не обовязок проводити авансування витрат, повязаних з проведенням виконавчих дій.

Тому, суд вважає, що дії державного виконавця Другого Приморського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_2 щодо повернення виконавчих листів стягувачу є неправомірними, а відповідні постанови від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчих листів стягувачу підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, п. 3.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. за №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 р. за №489/20802, ст. ст. 11, 37, 42, 47 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 60, 102, 103, 119, 208-210, 212, 383-387 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, за участю зацікавленої особи ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними, скасування постанов та зобовязання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо невиконання виконавчих листів №2-3723/11 виданих 14 березня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси та винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 грудня 2014 року ВП 42333526, ВП 42333677, ВП 42333313.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 42333526, відновивши вказане виконавче провадження.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 42333677, відновивши вказане виконавче провадження.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 19 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 42333313, відновивши вказане виконавче провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ю.Б.Свячена