Ухвала суду № 59300902, 28.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/333/16-ц 28.07.2016 28.07.2016 28.07.2016

Провадження №22-ц/784/1366/16

Головуючий у першій інстанції-Губницький Д.Г.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2, представника відповідача - Наріжної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до державного підприємства «Науково-виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») про захист трудових прав

У С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» про захист трудових прав.

Позивач зазначав, що працює слюсарем-ремонтником ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект». Після повернення з планової відпустки 1 жовтня 2015 року йому не було проведено інструктаж з охорони праці, а наказом № 142-01-С від 4 грудня 2015 року його відсторонили від роботи з 20 жовтня 2015 року з посиланням на порушення ним норм та правил з охорони праці. З цього часу заробітна плата не нараховувалась. Управління Держпраці у Миколаївській області дійшло висновку про недодержання відповідачем вимог статті 46 КЗпП та винесло припис про усунення порушень трудового законодавства. Проте рішенням комісії по трудових спорах підприємства таких порушень не встановлено.

Посилаючись на незаконність відсторонення від роботи у жовтні 2015 року, а також порушення його трудових прав наказом від 4 грудня 2015 року та вирішенням трудового спору, що заподіяло йому душевні страждання, ОСОБА_1 просив скасувати рішення комісії по трудових спорах від 5 січня 2016 року, скасувати наказ від 4 грудня 2015 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 15 000 грн. моральної шкоди.

Представник ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» позов не визнав, посилаючись на відмову ОСОБА_1 пройти інструктаж з 8 жовтня 2015 року, дотримання порядку відсторонення працівників від роботи, встановленого на підприємстві, а також дотримання вимог трудового законодавства при винесенні наказу від 4 грудня 2015 року та рішення комісії по трудових спорах від 5 січня 2016 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовував позов, та доведеність порушень відповідачем вимог трудового законодавства при відстороненні його від роботи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 КзпП України відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, поряд з іншим, в разі відмови або ухилення від обов'язкових інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За статтею 18 Закону «Про охорону праці» проходження за рахунок роботодавця інструктажу та навчання з питань охорони праці є обов'язком працівника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював слюсарем-ремонтником 5 розряду бюро ремонту гідросистем програмного обладнання лабораторії ремонту програмного обладнання ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», робота якого за наказом №25 від 26 квітня 2006 року віднесена до робіт пов'язаних з підвищеної небезпекою.

Бюро ремонту гідросистем програмного обладнання (далі - БРГПО) є структурним підрозділом лабораторії ремонту програмного обладнання (далі - ЛРПО) ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та очолюється начальником БРГПО, підпорядкованим начальнику ЛРПО (а.с. 72-73).

Порядок проведення, види та форми навчання з питань охорони праці на підприємстві передбачені Положенням про порядок навчання з питань охорони праці на ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (далі - Положення), затверджених генеральним директором 29 жовтня 2008 року (а.с.64-71).

Зазначеним Положенням встановлено його обов'язковість для виконання всіма працівниками підприємства (пункт 1.4), необхідність періодичного проходження первинних, повторних, позапланових та цільових інструктажів (пункти 6.1,6.2), їх проведення безпосередньо керівниками робіт (начальниками структурних підрозділів) з внесенням відповідного запису до журналу реєстрації інструктажів (пункти 6.8, 6.10).

Умовою проведення позапланового інструктажу для працівників, які виконують роботи пов'язані з підвищеною небезпекою, є перерва в роботі понад 30 календарних днів. Планові інструктажі такій категорії працівників проводяться один раз на три місяці (пункти 6.5, 6.6 Положення).

Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються (пункт 3.14 Положення).

Аналогічно вирішено питання і проведення навчання, інструктажів та перевірки знань з питань протипожежної безпеки Положенням, затвердженим наказом № 503 від 11 вересня 2002 року (а.с. 176).

Наказом генерального директора ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» від 21 травня 2010 року № 445 «Про дотримання вимог по охороні праці» на заступників керівників та керівників підрозділів (цехів) покладено обов'язок відстороняти від роботи осіб, які відмовились або ухиляються від проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці, з відображенням таких фактів в журналі фіксації відсторонення від роботи (пункт 1.2), не допускати до роботи осіб, які не пройшли інструктаж (пункть1.5), щоденно надавати журнал фіксації в табельну для обліку робочого часу (пункт 1.7) та інш. (а.с. 103-105).

Обов'язок проведення інструктажів з питань охорони праці та повноваження на відсторонення від роботи та недопуск до роботи осіб, які не пройшли інструктаж, покладено на начальника БРГПО посадовою інструкцією, затвердженою 27 листопада 2013 року (пункти 2.2.5, 2.2.6).

З матеріалів справи вбачається, що з 31 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебував у відпустці 31 календарний день (а.с. 14), а тому при виході на роботу мав пройти плановий (щоквартальний) та позаплановий інструктаж з питань охорони праці та протипожежної безпеки.

Судом також встановлено, що начальник БРГПО, а згодом і виконуючий його обов'язки, неодноразово попереджали ОСОБА_1 про дати проведення інструктажу з питань охорони праці.

Проте від проходження інструктажу, призначеного на 8 жовтня 2015 року, а також 9 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 ухилився (а.с.77, 78, 79, 80-81).

19 жовтня 2015 року начальник БРГПО в присутності інших працівників попередив позивача про відсторонення його від роботи з 20 жовтня 2015 року у зв'язку з непроходженням ним інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці (а.с.83, 84, 90 ), про що в журналі фіксації відсторонень від роботи зроблені відповідні записи (а.с.106-112).

Від проходження позапланового інструктажу, який призначався на 21 жовтня та 26 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 також ухилився (а.с. 85-89,90).

Згідно табелю обліку робочого часу (а.с. 173-175) ОСОБА_1 відсторонений від роботи з 20 жовтня 2015 року та заробітна плата йому не нараховувалась.

Інструктаж з питань охорони праці та пожежної безпеки з перевіркою знань ОСОБА_1 проведено 17 грудня 2015 року (а.с.95,101).

Обставини призначення дати проведення планового та позапланового інструктажів з перевіркою знань ретельно перевірені судом першої інстанції, а результати дослідження викладені в мотивувальній частині судового рішення.

Твердження апелянта про неналежне повідомлення його про призначення інструктажів спростовуються матеріалами справи, в тому числі і власноручними поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 80-81, 90-91).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту ухилення ОСОБА_1 від обов'язкового інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а тому і законність відсторонення його від роботи з 20 жовтня 2015 року начальником БРГПО з відображенням цього факту в журналі фіксації відсторонення від роботи.

При цьому колегія суддів не вбачає порушень відповідачем вимог статті 46 КЗпП, за якою право на відсторонення від роботи надано власнику або уповноваженому ним органу.

Так, генеральний директор ДП НВКН «Зоря»-«Машпроект» є керівником, який здійснює управління підприємством та організовує його виробничо-господарську діяльність, що передбачено розділом 7 Статуту (а.с. 120-134).

Право на відсторонення від роботи (на відміну від права на прийняття та звільнення працівників) не відноситься до виключних повноважень генерального директора та делеговано ним начальникам структурних підрозділів відповідно до наказу № 445 від 21 травня 2010 року (а.с. 103-105).

Отже, відсторонення ОСОБА_1 від роботи в порядку, запровадженому на підприємстві, розпорядженням начальника структурного підрозділу - БРГПО, як уповноваженою особою, не суперечить положенням статті 46 КЗпП.

Не спростовує цього висновку і положення Закону «Про охорону праці», яким на роботодавця покладено обов'язок забезпечити функціонування системи управління охорони праці, в тому числі призначити посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці ( стаття 13), а спеціалістам служби охорони праці надано право вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли інструктажу та перевірки знань з охорони праці.

Не може бути достатньою підставою для висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства і припис територіальної Державної інстанції з питань праці у Миколаївській області від 23 листопада 2015 року, якою порушення встановлено (а.с. 113). Висновок державного органу зі спірних питань по суті є висновком спеціаліста і, як жоден інший доказ, не має для суду наперед встановленого значення.

Законність відсторонення ОСОБА_1 від роботи начальником БРГПО з 20 жовтня 2015 року з відміткою у відповідному журналі зумовлює і законність наказу №142-01-С від 4 грудня 2015 року за підписом генерального директора, яким визначено вважати позивача відстороненим від роботи з 20 жовтня 2015 року до часу проходження ним відповідного інструктажу (а.с. 5-6).

Цей наказ лише засвідчує дотримання запровадженого на підприємстві порядку відсторонення працівника від роботи та не вносить будь-яких змін до спірних правовідносин. Наказ видано на виконання припису Держінспекції, про що прямо зазначено у його тексті.

Отже, колегія суддів не може погодитись з посиланням апелянта на те, що відсторонення від роботи до видання наказу від 4 грудня 2015 року свідчить і про незаконність і самого наказу.

Недоведеність порушень трудових прав ОСОБА_1 є підставою для відмови у задоволенні його вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи (вимушеного прогулу) за статтею 235 КЗпП та відшкодування моральної шкоди за статтею 237-1 КЗпП.

Розгляд судом трудового спору по суті у будь-якому разі не потребує скасування рішення комісії по трудових спорах, ухваленого за цим спором.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 відповідає обставинам справи та вимогам вищеназваних норм трудового законодавства.

Доводи апеляційної скарги пов'язані з невірним тлумаченням змісту статті 46 КЗпП та іншою оцінкою встановлених обставин і їх значенням для вирішення спору, з чим колегія суддів погодитись не може.

Отже, підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська