Рішення № 59300832, 26.07.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1882/15-ц

Провадження № 2/486/45/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Савіна О.І.

при секретарі Архіповій К.В., Коршак О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № NKUCGA00000076, згідно з яким банк зобов?язався надати відповідачу кредит в розмірі 27 500 доларів США до 30.05.2017 р., а відповідач зобов?язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовязання за даним договором та угодою виконав в повному обсязі, тобто видав ОСОБА_3 кредит в розмірі 27 500 доларів США. Відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконав, тобто не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кдедитом, відсотками, комісією та іншими витратами відповідно до умов договору у зв?язку з чим утворилася заборгованість, яка на 29.09.2015 р. становить 10514,45 доларів США, що по курсу НБУ складає 226901,86 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р. в розмірі 10514, 45 доларів США, що за курсом 21,58 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.09.2015 р. складає 226901,86 гривень та судовий збір в розмірі 3403,53 гривень.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково, а саме не згодні з розміром заборгованості, вважають його завищеним. Також представник відповідача зазначила, що банк передчасно звернувся до суду з даним позовом, оскільки відповідно п. 7 Додаткової угоди до кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р. від 12 жовтня 2012 року, укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, з моменту виникнення заборгованості у відповідача повинно сплинути 1460 днів, прострочення у відповідача виникло в січні 2015 року, таким чином банк міг би звернути до суду про стягнення заборгованості з відповідача після січня 2019 року. До того ж даний позов не забезпечений належними доказами, до позовної заяви додані копії документів, які згідно цивільно-процесуального законодавства є доказами. Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якби позивачем була надана кредитна справа, в якій є оригінали кредитного договору, графіки погашення кредиту, то можна було б говорити про достовірність документів наданих останнім до позовної заяви. Банком не надано доказів про правомочність надання валютного кредиту. Позивачем до позовної заяви надана лише копія банківської ліцензії, де вказано, що банківські послуги, які є валютними операціями, надаються на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. До позову генеральна ліцензія НБУ надана не була. Сумніву підлягають і документи надані в копіях, які свідчать про видачу відповідачу кредиту, а саме: ордер-розпорядження та заява на видачу готівка № 17. Розрахунок заборгованості, наданий позивам, не є підставою говорити про наявність у відповідача заборгованості та її розмір, оскільки договором передбачена ануїтетна форма оплати, і з розрахунку не можна зрозуміти яка сума була сплачена, яка сума залишена невиплаченою, яка поточна заборгованість, тобто даний документ не може бути доказом заборгованості відповідача. Вважає, що оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом передчасно і не надав належних доказів позовних вимог, то не має підстав для задоволення позову, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Під час розгляду справи по суті встановлено, що 31 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № NKUCGA00000076, згідно з яким банк зобов?язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 31 травня 2007 року до 30 травня 2017 року включно у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 27 500 доларів США на наступні цілі: на будівництво житлового будинку 25000 доларів США та 2500 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту і 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати , відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 01 по 07 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 397,12 доларів для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (п. 7.1 Кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р.).

ОСОБА_3 зобов?язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р. забезпеченням виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає іпотека квартири № 1 по вулю Миру, 2 в м. Южноукраїнськ Миколаївської області.

12 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р., якою були змінені розміри пені, штрафу, встановлений інший графік погашення кредиту. (а. с. № 7).

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовязання за даним кредитним договором та додатковою угодою до нього виконав в повному обсязі, тобто надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 27 500 доларів США.

В свою чергу відповідачем ОСОБА_3 були допущенні порушення зобовязання за вищевказаним кредитним договором у зв?язку з чим у останнього перед банком утворилася заборгованість, яка на 29.09.2015 р. становить 10514,45 доларів США (а.с. № 10-15).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст. 612 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів ( ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р.) при порушені позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів у звязку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 29.09.2015 р. становить 10514,45 доларів США, що за курсом 21,58 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.09.2015 р. складає 226901,86 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом 9069,79 доларів США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 566,95 доларів США;

- заборгованість по комісії за користування кредитом 269,65 доларів США;

- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 96,34 доларів США;

- штраф (фіксована частина) 11,58 доларів США;

- штраф (процентна складова) 500,14 доларів США (а.с. № 10-15).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

На думу суду, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення відповідачем умов кредитного договору та норм цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи представника відповідача стосовно передчасного звернення позивача з даним позовом не можуть бути прийняті судом, оскільки дійсно п. 7 Додаткової угоди до кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р. від 12 жовтня 2012 року, укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, передбачено, що згідно ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в графіку погашення кредиту, за цим договором понад 1460 днів щодо зобовязань , строк яких не настав, сторони узгодили, що терміном повернення кредиту вважається 1460 день з моменту виникнення порушення; заборгованість за кредитом, починаючи з 1461 дня порушення, вважається простроченою, однак, на думку суду, в даному випадку слід керуватися нормами ЦК України. Так ст. 612 ЦК України чітко встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строки погашення кредиту вказані в додатку № 1 до вказаної додаткової угоди. Статтею 1050 ЦК України закріплене право банку вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів в разі прострочення повернення чергової частини позики, а також чітко передбачені умови такого звернення. Дана стаття не передбачає альтернативи і не відправляє до умов договору.

Що стосується доводів представника відповідача щодо належності доказів наданих позивачем, то суд вважає їх безпідставними, так як копії документи надані позивачем завірені належним чином, розрахунок заборгованості за кредитним договором наданий в оригіналі. Слід зазначити, що і кредитний договір, і додаткова угода до нього були складені в 2 екземплярах, які мають однакову юридичну силу. Згідно кредитного договору та додаткової угоди до нього один із оригіналів даних договорів були отримані ОСОБА_3 особисто, про що свідчить його підпис на вказаних документах (п. 7.8 Кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р., п. 9 Додаткової угоди до кредитного договору від 12.10.2012 р.). А тому, посилання представника на те, що якби позивачем була надана кредитна справа, в якій є оригінали кредитного договору, графіки погашення кредиту, то можна було б говорити про достовірність документів наданих останнім до позовної заяви, є суду не зрозумілими. До того ж ні відповідач, ні його представник протягом розгляду справи не зверталися до суду у передбаченому законодавством порядку про витребування від позивача оригіналів відповідних документів.

Що стосується сумніву представника відповідача відносно документів, які свідчать про видачу відповідачу кредиту, то вони також є безпідставними, так як ОСОБА_3 не заперечує проти отримання ним кредиту.

Відповідно до Кредитного договору № NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р. валютою кредиту є долар США. Згідно заяви про видачу готівки № 17 ОСОБА_3 просив ПАТ КБ «ПриватБанк» надати йому кредит саме в цій валюті (а. с. № 9).

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В ст. 1054 ЦК України мова йде про надання банком або іншою фінансовою установою (кредитодавцем) позичальникові грошових коштів (кредиту).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтями 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Згідно ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

ПАТ КБ «Приватбанк» було отримано банківську ліцензію № 22 від 05.10.2011 р. на право здійснення банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Отже, твердження представника стосовно не надання позивачем доказів права банку на видачу відповідачу валютного кредиту не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3403,53 гривень, сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України,ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 130, 174, 179, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором NKUCGA00000076 від 31.05.2007 р. в розмірі 10514, 45 доларів США, що за курсом 21,58 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.09.2015 р. складає 226901,86 гривень (двісті двадцять шість тисяч девятсот одна гривня вісімдесят шість копійок) та судовий збір в розмірі 3403,53 гривень (три тисячі чотириста три гривні пятдесят три копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_4