Постанова № 59300274, 26.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/9743/16-а

Провадження № 2-а/127/378/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Боднар В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувсяь до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язати вчинити дії. Свої вимоги мотивував тим, що він, починаючи з 12 квітня 1989 року по 15 листопада 2001 рік та з 10 лютого 2014 року по даний час, працював на різних підприємствах за професією «муляр» (рос. «каменщик»), що підтверджуються записами в трудовій книжці. Дана професія передбачена Списком №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим постановою уряду, наявність стажу за якою надає право особі на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 16 лютого 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, але рішенням відповідача від 12 квітня 2016 року №1746 йому відмовлено в призначені пенсії. Дане рішення мотивоване недостатністю пільгового стажу для призначення відповідного виду пенсії, зарахувавши при цьому лише пільговий стаж за період з 01 жовтня 1991 року по 21 серпня 1992 року та період з 10 лютого 2014 року по 12 лютого 2016 року. Позивач таку відмову вважає необґрунтованою та безпідставною у зв'язку з тим, що достатній пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства. За наведеного позивач просить визнати протиправним рішення (протокол) комісії Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці щодо відмови йому в призначенні пенсії згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2016 року відкрите скорочене провадження по даній справі. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року, відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, справа призначена до розгляду за загальними правилами адміністративного судочинства України.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили їх задовольнити. Крім того, звернули увагу на наявність наказу від 30.07.1996 року №62 «Про результати атестації робочих місць по умовам праці» ліквідованого підприємства Будівельне управління №148 АТ «Югозаптранстрой», яким затверджено перелік робочих місць, професій, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Списку №2 та до якого віднесено посаду позивача ОСОБА_1 Також щодо роботи позивача в період з 12 квітня 1989 року по 30 вересня 1991 рік зауважив, що п. 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Представник відповідача Павич О.С. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що пільговий стаж заявника становить 2 роки 10 місяців та 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за Списком №2, загальний стаж позивачки становить 28 років 11 місяці 17 дні, а тому відповідач діяв правомірно та в межах чинного законодавства. Крім того, вказала, що зарахування пільгового стажу роботи Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці має безумовний, автоматичний та похідний характер від результатів розгляду Комісії при Головному Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо підтвердження та зарахування пільгового стажу роботи особи, в зв'язку з чим позивач має право оскаржити рішення вказаної комісії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач 12 лютого 2016 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 32).

Відповідно до рішення (протокол) відповідача від 12 квітня 2016 року № 1746 щодо призначення пенсії ОСОБА_1, останньому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із заявою про призначення пенсії до відповідача 12 лютого 2016 року, позивач досяг віку 55 років, адже народився 12 лютого 1961 року, а тому за наявності достатнього загального стажу роботи більше 25 років 6 місяців та не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу, мав би право на призначення пенсії на пільгових умовах, що передбачено ст. 13 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначаючи про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач вказує на безпідставне не зарахування до пільгового стажу період роботи з 12 квітня 1989 року по 30 вересня 1991 року та з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної норми свідчить, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведенння атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесенння цієї професії до діючих Списків.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 в період роботи з 12 квітня 1989 року по 01 жовтня 1991 року працював «каменщиком» (муляром) 4 розряду, а з 01 жовтня 1991 року по 15 листопада 2001 року майстром будівельних та монтажних робіт в Будівельному управлінні №148.

В період його роботи діяв Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, в якому професія «каменщик» відсутня. З 26 січня 1991 року діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України СРСР №10, і з згідно постанови Кабінету Міністрів СРСР від 09 серпня 1991 року №591, Розділ 22900000 XXVII «Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов» доповнено позицією 2290000а-12680 «Каменщики, постоянно работающие в бригадах каменщиков и в специализированных звеньях каменщиков комплексных бригад». Даний Список №2 також доповнено позицію 2290000б-24419 «Мастера строительных и монтажных работ». З 11 березня 1993 року діяв Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162, Розділом ХХУІІ якого передбачено професію муляра, за умови постійної праці в бригаді мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад (код 2290000а-12680), та передбачено посаду майстра будівельних та монтажних робіт. Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, також передбачає професію муляра, за умови постійної праці в бригаді мулярів і в спеціалізовнаих ланках мулярів комплексних бригад ( код 27а), та посаду майстра будівельних та монтажних робіт (код 27б).

Отже за приписами наведених норм, позивач, працюючи за професією муляра мав право на зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу за умови роботи у бригаді мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад до 21 серпня 1992 року та на посаді майстра будівельних та монтажних робіт до 21 серпня 1992 року, а за результатами проведення атестації робочих місць на посаді майстра будівельних та монтажних робіт - після 21 серпня 1992 року.

Як вбачається з рішення відповідача до пільгового стажу не були зараховані період роботи за професією каменщика (муляра) до 01 жовтня 1991 року та на посаді майстра будівельних та монтажних робіт після 21 серпня 1992 року.

Позивач, оскаржуючи вказане рішення, вказує на підтвердження пільгового стажу записами в трудовій книжці. Однак в його трудовій книжці відсутні відомості про роботу позивача у складі комплексних, спеціалізованих бригад та ланок мулярів, а інших документів, що підтверджують особливості та умови праці немає. Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи на посаді майстра будівельних та монтажних робіт після 21 серпня 1992 року, то суд звертає уваг, що таке зарахування можливе за результатами проведення атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговими пенсійними забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із заначеного наказу або з додатком такого витягу. Таким чином відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Таку Правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 10 вересня 2013 ркоу (справа №21-183а13) та від 17 березня 2015 року (справа №21-585а14), які в силу положень ст.244-2 КАС України є обов'язковою до застосування.

Отже проведення атестації після 21 серпня 1992 року є обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу.

Як свідчать матеріали справи, позивач, звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, не надав документів, які підтверджують результати атестації його робочого місця за умовами праці в Будівельному управлінні №148. При цьому судом не встановлено, що відповідач відповідно до положень п.12 постанови Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи,що зараховуються до трудовго стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» надавало позивачу допомогу в зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи. В той же час в судовому засіданні встановлено, що наказом №62 по Будівельному управлінню №148 від 30 червня 1996 року «Про результати атестації робочих місць по умовах праці» затверджено перелік робочих місць, професій, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Списку №2 та до якого віднесено посаду майстра на якій перебував безпосередньо позивач ОСОБА_1 (його прізвище вказане у даному наказі). Копія вказаного наказу надана представником відповідача (наявна в матеріалах іншої пенсійної справи одного із колишніх працівників БУ №128).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За наведеного, враховуючи встановлені обставини щодо наявності наказу №62 по Будівельному управлінню №148 від 30 червня 1996 року та який не був розглянутий відповідачем та направлений на розгляд комісії з підтвердження стажу, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 12 квітня 2016 року № 1746 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу №62 по Будівельному управлінню №148 від 30 червня 1996 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».

Щодо посилання відповідача на необхідність оскарження рішення комісії з підтвердження стажу, то суд звертає увагу, що вказана комісія також розглядала заяву ОСОБА_1 без урахування вищевказаного наказу про результатаи атестації, а саме на відповідача відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 покладений обов'язок надання позивачу допомогу в зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи та направлення їх на розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, Порядком застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, ст. ст. 2, 4, 6, 8, 9, 11, 71,94,159, 160, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 12 квітня 2016 року № 1746 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню №148 від 30 червня 1996 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».

В решті вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: