Ухвала суду № 59298957, 21.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3846/16-ц

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

за участю представника відповідача Награбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду районного суду в м.Києві матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі ПАТ «ПУМБ») про визнання недійним договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір поруки № 10-303 від 30.05.2014 р., укладений між позивачем та відповідачем.

По справі неодноразово призначались судові засідання, однак позивач та його представник, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання повторно не з'явилися, заява про розгляд справи за відсутності позивача не надходила.

Представник відповідача в судовому засіданні просив вирішити питання щодо розгляду позову у встановленому законом порядку, вважаючи, що є підстави для залишення його без розгляду, оскільки позивач та його представник повторно не з'явився в судове засідання, при цьому сторона відповідача постійно з'являється, причина перенесення, на яку посилається позивач (хвороба його представника), не може вважатися поважною, оскільки відсутній документ на підтвердження, і для повторної неявки причина неявки не має значення.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду за таких підстав.

Ухвалою від 28.03.2016 р. відкрито провадження у справі з призначенням його до судового розгляду на 18.04.2016 р.

В судове засідання 18.04.2016 р. позивач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, не з'явився, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи в зв'язку з його зайнятістю в іншій справі, але документів на поважність причин суду надано не було. На підставі ст.169 ч.1 п.2 ЦПК України розгляд справи було відкладено на 15.06.2016 р.

В судове засідання 15.06.2016 р. позивач та його представник, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову. На підставі ст.31 ч.2 ЦПК України вказана заява була прийнята до провадження зі врученням її копії з додатками представнику відповідача і відкладенням судового розгляду на 05.07.2016 р.

В судове засідання 05.07.2016 р. представник позивача, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням у відрядженні, надавши копію відповідного наказу. На підставі ст.169 ч.1 п.2 ЦПК України розгляд справи було відкладено на 21.07.2016 р.

В судове засідання 21.07.2016 р. позивач та його представник, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, не з'явилися, через канцелярію суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника позивача. Документи на підтвердження поважності причин неявки до суду не надійшли; заява про розгляд за відсутності позивача не надходила.

При цьому представник відповідача постійно з'являвся у всі призначені судові засідання.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, судом враховуються відповідні положення законодавства, згідно яких на відміну від аналогічного положень раніше чинної редакції п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, в якому зазначалось про повторну неявку до суду без поважних причин, у п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у редакції Закону від 07.07.2010 р. зазначено, що суд залишає заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто, не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача. Зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами (ч. 3 ст. 27 ЦПК України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв'язку із положенням ст. 169 цього Кодексу, згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача без поважних причин (п. 3 ч. 1 ст. 169 ЦПК України), при повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 157 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 3 ст. 89 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, положення п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз'яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, вона не уявляє собою великої складності, оскільки є звичайним спором щодо оспорювання правочину.

Крім того, оцінюючи поведінку позивача та характер процесу і його значення для заявника, суд виходить з того, що сторона позивача недобросовісно користується своїми процесуальними правами на участь в судовому засідання, подаючи постійно клопотання про відкладення розгляду справи, та враховує, що за весь час перебування справи у провадженні районного суду, позивач та його представник жодного разу не з'явилися в судове засідання, та, знаючи про можливість розгляду справи без участі позивача, відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності не надали, чим умисно затягується розгляд справи, і позбавляє суд можливості постановити рішення по суті заявлених вимог. Вказане також не підтверджує і значимості цієї справи для позивача та свідчить про те, що позивач зацікавлений саме в тривалому розгляді справи в суді.

З огляду на те, що позивач повторно не з'явився в судове засідання та не подавав заяву про розгляд справи за його відсутності, а строк розгляду цивільних справ, встановлений ст.157 ЦПК України, сплинув саме через неявку сторони позивача в судове засідання, суд приходить до висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Частиною 2 ст.207 ЦПК України передбачено, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Тому, залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного зверення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.169 ч.3, 207 ч.1 п.3, 208-210, 293 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійним договору - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяН. М. Ларіонова