Рішення № 59297405, 25.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3244/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1973/16Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Винниченка Ю.М., Карпушина Г.Л.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Миргородської міської ради Полтавської області про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Земсервіс-плюс»,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року до Миргородського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2та Миргородської міської ради Полтавської області в якій викладено прохання про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 (кадастровий номер 5310900000:50:039:0041) та ОСОБА_4 (кадастровий номер 5310900000:50:039:0042), що знаходиться в м. Миргороді по вул. Личанській, № 70.

Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.01.1994 року вона набула право власності на 2/5 частини житлового будинку № 70, що розташований по вул. Личанській в м. Миргороді Полтавської області. Інша частина цього будинку належить відповідачці ОСОБА_2 Земельна ділянка за вказаною адресою перебувала у спільному користуванні співвласників будинку. У 2007 році дана земельна ділянка приватизована співвласниками будинку позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 Позивачка вказує, що особисто не займалась оформленням документів на приватизацію земельної ділянки, а погодилась на пропозицію ОСОБА_2 і довірила їй всі документи необхідні для оформлення свого права. Посилалась на те, що у 2014 році позивачці стало відомо, що при приватизації земельної ділянки, яка перебувала у спільному користуванні вона втратила прохід до частини будинку, який належить їй. Відповідачка, при проведенні приватизації, включила до земельної мідянки, яка перейшла у її власність, земельну ділянку, яка являється проходом до частини будинку позивачки.

Позивачка вказує, що вона та ОСОБА_2 не мали права приватизовувати окремо земельну ділянку, яка перебувала у їх спільному користуванні, тому просила відновити її права шляхом скасування державних актів на право приватної власності на спірну земельну ділянку по вул. Личанській, 70 як її так і відповідачки.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 (кадастровий номер 5310900000:50:039:0041) та ОСОБА_4 (кадастровий номер 5310900000:50:039:0042), що знаходиться в м. Миргород по вул. Личанській, № 70.

Стягнуто з ОСОБА_2 та Миргородської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по 487 грн. 60 коп.

З даним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Вважає, що рішенням суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно зясовані обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору, оскільки суд дав неправильну оцінку поданим доказам, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що порядок користування спірною земельною ділянкою по вул. Личанській, 70 був визначений рішенням Народного суду Миргородського району від 01 листопада 1961 року, яким встановлено наступний порядок землекористування по схемі № 2 надавши в користування одному співвласнику (ОСОБА_5М.) земельну ділянку 461 м2 та іншому співвласнику (ОСОБА_6І.) земельну ділянку 461 м2, а двір залишено в їх спільному користуванні.

Позивачка ОСОБА_4 набула право власності на 2/5 частини будинку 17 січня 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (а.с.35). Відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на 3/5 частини будинку 30 березня 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (а.с.65).

Доказів зміни визначеного судом порядку користування земельною ділянкою, яка перебувала у спільному постійному користуванні співвласників будинку, суду не надано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність чинних державних актів на право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку являється порушенням прав позивача, яке підлягає захисту шляхом визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та відновлення спільного користування земельною ділянкою.

Проте, з таким висновком місцевого суду, колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим, рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст.ст. 367, 369 ЦК України, поділ майна, розпорядження майном, що є у спільній частковій (сумісній) власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою ще на момент звернення до органів місцевого самоврядування, які своїми рішеннями №1071 від 22 жовтня 1997 року ОСОБА_4 та № 998 від 16.09.1997 ОСОБА_2 на підставі поданих ними заяв, передали безкоштовно у приватну власність земельні ділянки площею 400 кв.м. та 600 кв. м. по вул. Личанській. 70 в м. Миргород Полтавської області для обслуговування житлового будинку, та дозволили в установленому порядку одержати Державні акти на право власності на землю.

Проте, на дані обставини судом першої інстанції звернуто не було.

Крім того, при ухваленні рішення місцевим судом також залишено поза увагою та не було надано юридичної оцінки щодо землевпорядної документації, яка розроблялась під час вирішення питання по надання ОСОБА_2 та ОСОБА_4. земельних ділянок по вул. Личанській. 70 в м. Миргород у власність, під час чого за участю останніх ПП «Земсервіс-Плюс» було здійснено визначення та погодження меж вищевказаних земельних ділянок, про що у відповідних схемах, які є невідємною частиною Технічної документації, наявні підписи власників суміжних земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_2

При цьому, в актах встановлення меж земельних ділянок в натурі вказано, що межові знаки в кількості 17 штук, межі та розміри земельної ділянки показані зацікавленим сторонам в натурі, вказані на схемі і посвідчені підписами суміжних землевласників та землекористувачів.

Згідно схеми меж та розмірів земельною сервітуту вбачається, що опис та межі земель сервітуту, які проходять через земельну ділянку ОСОБА_2 погодженні суміжними землевласниками, а саме ОСОБА_4. без будь-яких зауважень щодо їх розмірів.

При цьому, також залишено судом поза увагою факт спільного звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ПП «Земсервіс Плюс» у березні 2007 року на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та отримання ними ж в один і той самий день, а саме 10.09.2007 року Державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, що в свою чергу не узгоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності взаємної згоди на розподілення спільної земельної ділянки.

Вказаний факт підтверджений як самою Позивачкою в ході судового розгляду, так і технічною документацією із землеустрою спірних земельних ділянок.

Таким чином, висновок суду про відсутність взаємної згоди позивачки та відповідачки на звернення із завами про приватизацію спірних земельних ділянок в 1997 році є лише припущеннями, які не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки дані твердження суперечать положенням ч.4 ст. 60 ЦПК України.

У зв'язку з цим, судом, при вирішенні спору про припинення права власності на земельні ділянки, не враховано положення ст.ст. 140-149 ЗК України, якими чітко передбачено порядок, підстави та умови, які можуть слугувати припиненню права власності на землю.

Окрім цього, як до моменту приватизації земельних ділянок по вул. Личанській, 70 в м. Миргород так і після цього, ОСОБА_4 вільно користувалася належною їй на праві власності земельною ділянкою, мала безперешкодний доступ до неї через належну ОСОБА_2 земельну ділянку, яка при цьому будь-яких перешкод проходу ОСОБА_4 не чинила.

Позивачем не доведено існування законних підстав для скасування Державних актів на право власності на земельні ділянки, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, місцевим судом не звернуто увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. Державний акт на земельну ділянку із зазначенням її меж був виданий позивачу 10.09.2007 року, тому з цього часу їй було відомо про межі та конфігурацію приватизованої нею земельної ділянки.

За таких обставин, строк позовної давності для предявлення позову про скасування даних державних актів закінчився 10.09.2010 року. А з позовом ОСОБА_4 звернулася лише 28.12.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 та скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

Керуючись ст.ст. 303, п.п. 3,4 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3- задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Миргородської міської ради Полтавської області про визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельні ділянки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення іможе бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: