Рішення № 59297389, 27.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 528/1161/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1761/16Головуючий у 1-й інстанції Федорак Л.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Кривчун Т.О., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року по справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області із вказаним вище позовом до ОСОБА_3. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.09.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»» і відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позивач надає відповідачеві кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказував, що позивач вказані зобовязання виконав, а відповідач ОСОБА_3 скористався кредитом, але станом на 28.02.2015 року не виконує належним чином свої зобовязання згідно вказаного Договору, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 31 568,72 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 14 629,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 14 960,19 грн., а також із штрафів: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1 479,46 грн. штраф (процентна складова). З огляду на вказане, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 - 30 568,72 грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 315,69 грн., а також стягнути солідарно із відповідачів 1000 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2015 року прийнято до спільного розгляду в одному провадженні зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору № б/н від 02.09.2008 року, який за клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 17.03.2016 року залишено без розгляду.

У березні 2016 року позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що згідно судового наказу Київського районного суду м. Полтави № 2-н-209/2010 було вирішено стягнути із ОСОБА_3 - 19 222,55 грн. згідно договору б/н від 02.09.2008 року, а тому просив стягнути заборгованість за мінусом вказаної суми, що складається із заборгованості по процентам 12 736,49 грн., 636,83 грн. штраф (відсоткова складова).

РішеннямГребінківського районного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилося ПАТ КБ «Приватбанк» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішенняГребінківського районного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити. Вважає рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Судове засідання проводилося за відсутності сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 02.09.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк») і відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позивач надає відповідачеві кредит у розмірі 15 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки (Т.1, а.с.9-15).

Згідно п. 9.12., 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом вказаного строку жодна із сторін не проінформувала другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на той же строк. Згідно умов укладеного договору Договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання Банківських послуг.

Відповідно до Умовта Правил надання банківських послуг, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов.

Так, місцевим судом встановлено, що після закінчення строку дії договору (31.08.2010 року) відповідач за договором зобовязання не виконала, заборгованість по ньому стягувалась на підставі судового наказу, банк не видавав їй кредитних коштів, останній раз відповідач користувалась кредитними коштами по договору 08.07.2009 року, що вбачається із виписки по рахунку, представленої представником позивача (т.1, а.с. 203-213), а так само банк не надавав нової платіжної картки, що також підтверджено представником банку (т.2, а.с. 90).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходячи із строку дії договору, зазначив, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором сплив 31.08.2013 року, оскільки після вказаної дати ОСОБА_3 не вчиняла дій, що свідчили б про визнання нею свого боргу, що вбачається із виписки позивача. Крім того, із позовною заявою у даній справі позивач звернувся лише 27.03.2015 року, тобто після спливу строку давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, а тому є підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до розяснень, які містяться в п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599601, 604609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Зважаючи на те, що відповідачем основне зобовязання у вигляді повернення тіла кредиту остаточно виконано лише 28.07.2015 року, наявність судового рішення від 17.06.2010 року про задоволення вимог кредитора, не припинило правовідносин сторін кредитного договору, не звільнило боржника від обовязку щодо щомісячної сплати процентів за користування коштами та від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Так звертаючись до суду з даним позовом, банк зазначав, що у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_3 свої зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, у звязку з чим станом на 28.02.2015 року вона має заборгованість 31568, 72 грн., яка складається з наступного: - 14629,07 грн. заборгованість за кредитом; 14960,19 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1479,46 грн. штраф (процентна складова).

Однак враховуючи, що 17.06.2010 року Київським районним судом м. Полтави був винесений судовий наказ №2-н-209/2010, яким задоволено заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 19222,55 грн. з яких: 14629,07 грн. заборгованість по кредиту; 2223,70 грн. - заборгованість за відсотками; 978,23 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 891,55 грн. - штраф (відсоткова складова), то відповідно станом на 28.02.2015 року заборгованість за ОСОБА_3 становить - 13373,32 грн., яка складається з: 12736,49 грн. заборгованість по процентам; 636,83 штраф (відсоткова складова).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Частина 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно умов договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за договором встановлений сторонами тривалістю у три роки.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто в повному обсязі лише 28.07.2015 року, проценти за кредитом та пеня за порушення зобовязання, за період який передував даному факту, підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-249цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Виходячи з обставин справи, висновки місцевого суду про наявність підстав для повної відмови в задоволені позову, у звязку з пропуском строку позовної давності, є передчасними та не обґрунтованими, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду, строки позовної давності щодо щомісячних платежів з процентів по кредиту та суми неустойки за період з 27.03.2012 року по 28.02.2015 року не спливли.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку в межах строків позовної давності, тобто з 27.03.2012 року по 28.02.2015 року, сума нарахованих процентів складає 14948 грн. Колегія суддів, виходячи з обставин справи не може погодитися з даною сумою, оскільки нарахування процентів за користування кредитом останніми проведено без врахування зменшення суми тіла кредиту в результаті його часткового поступового погашення відповідачем. Проведеними розрахунками встановлено, що сума процентів, які підлягають стягненню з відповідачки за вказаний період складає 7449,42 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Сума штрафу (відсоткова частина) заявлена до стягнення позивачем становить 638.83 грн. Проте, зважаючи на те, що нарахування суми заборгованості за кредитом позивачем проведено не правильно, дана сума також підлягає перерахунку, та відповідно становить 380.21 грн.

Таким чином, доводи апелянта підлягають частковому задоволенню в наступному розмірі: 7449.42 грн. - заборгованість по процентах; 380.21грн. штраф процентна складова, а всього у загальному розмірі 7829,63 грн.

В іншій частині вимог позивача, необхідно відмовити.

За таких обставин, рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», згідно якого слід стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.09.2008 року, з урахуванням строку позовної давності визначеного сторонами договору.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає пропорційній компенсації за рахунок відповідача з урахуванням норм ст. 88 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

РішенняГребінківського районного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 (Калініна)АДРЕСА_1, 37400, ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02.09.2008 року в розмірі 7829,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок №29092829003111, код ЄДРПОУ 1436057) в рахунок відшкодування понесених судових витрат в сумі - 350,16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_5

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: