Вирок № 59297287, 29.07.2016, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/517/16-к

Провадження №1-кп/547/65/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання Т.В.Артикульної,

учасники судового провадження:

прокурор С.С.Чинчик,

потерпілий ОСОБА_1,

обвинувачений ОСОБА_2,

захисник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області кримінальне провадження №12016170320000120, за обвинуваченням

ОСОБА_2, народився 18.07.1975 у с. Потоки Криничанського району Дніпропетровської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодружений, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України,

цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 26.04.2016 близько 13 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, перебував в приміщенні літньої кухні господарства свого батька ОСОБА_4 за адресою Полтавська обл., Семенівський р-н, с.Вербки, вул. Чапаєва, 21. Під час розпивання спиртних напоїв між обвинуваченим і його братом ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої останній висловлювався нецензурною лайкою на адресу обвинуваченого. У ході сварки обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, схопив правою рукою кухонний ніж, який лежав на столі та у той час, коли потерпілий ОСОБА_1 стояв поряд з обвинуваченим, наніс потерпілому один удар в область живота.

Згідно висновку експерта № 106 від 14.05.2016 потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаюче колото-різаного поранення живота з пошкодженням печінки та внутрішньочеревною кровотечею, яке утворилося від дії колюче-ріжучого предмету типу ножа, і які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Зазначеними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1ст.121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Прокурор, обвинувачений, потерпілий, захисник не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та які викладено в обвинувальному акті. Судом з'ясовано, що вказані учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відтак суд, роз'яснивши зазначеним учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, розяснивши положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд цього кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження всіх доказів у справі, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням висновків експертів, документів, що характеризують особу обвинуваченого, і які стосуються речових доказів та цивільного позову, з'ясування думки потерпілого щодо подальших стосунків з обвинуваченим та його можливого покарання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 провину у вчиненому діянні визнав повністю, щиро розкаявся. Дав показання, що він та його два брати ОСОБА_1 (потерпілий) та ОСОБА_5 разом розпивали спиртні напої у будинку їх батька. Між обвинуваченим та потерпілим виникла суперечка, потерпілий ображав його від чого обвинувачений вспилив, схопив зі стола ніж та один раз вдарив ним брата ОСОБА_1 у живіт.

Від удару потерпілий зігнувся, у нього пішла з живота кров. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 перев'язали розірваним простирадлом рану. Обвинувачений одразу побіг до сусідки щоб та викликала швидку допомогу, бо не має телефону. Телефон сусідки був зламаний, обвинувачений попросив ОСОБА_5 викликати швидку, на що останній одразу пішов до себе додому і викликав звідти телефоном лікарів.

Під час перебування потерпілого у лікарні обвинувачений провідував його, купував необхідні ліки, які називали лікарі. Усудовому засіданні обвинувачений попросив вибачення за вчинене у потерпілого, переконував, що вчинене є випадковістю. Просив не призначати реальну міру покарання.

Потерпілий у судовому засіданні підтвердив примирення із обвинуваченим, просив не карати його суворо, призначити йому мінімально можливе покарання.

ОСОБА_6ОСОБА_5 погашена, востаннє він притягався до кримінальної відповідальності у 2011 році до 1 року обмеження волі за ч. 2 ст. 185 КК України, умови звільнення та іспитового строку за ст.ст. 75, 76 КК України виконав, 02.03.2012 звільнений від призначеного покарання.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується негативно, заробляє на життя періодичними підробітками, проживає у с. Вербки разом із співмешканкою ОСОБА_7.

Обвинувачений перебуває на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра.

Медичним оглядом на стан спяніння від 26.04.2016 № 180 у обвинуваченого встановлено стан алкогольного сп'яніння.

Актом експерта від 18.05.2016 № 213 встановлено, що ОСОБА_2 на час проведення експертизи будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляє ознаки вродженого недоумства у вигляді легкої розумової відсталості, ускладненої синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а знаходився в стані простого алкогольного спяніння; ступінь вираженості наявного вродженого недоумства, ускладненого синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю, не позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, та не позбавляє можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час; може постати перед слідством і судом; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; страждає синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм ІІ ст.) в звязку з чим потребує лікування.

Отже обвинувачений ОСОБА_2 вчинив діяння у стані осудності, не у стані обмеженої осудності, а тому за правилами ст. 19, 20 КК України може підлягати кримінальній відповідальності за вчинене діяння.

За зазначених обставин, суд вважає встановленою і доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_1 умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а, отже, обвинувачений ОСОБА_2 є винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, - та підлягає покаранню за його вчинення.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Також обставинами, що помякшують покарання, суд визнає невідкладне вжиття обвинуваченим заходів щодо надання допомоги потерпілому після нанесення йому удару ножем, витрачання коштів на лікування потерпілого під час його перебування у Семенівській ЦРЛ та провідування у лікарні.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, згідно з вимогами ст.65 ККУкраїни враховує межі, установлені у санкції частини статті Особливої частини ККУкраїни, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; положення Загальної частини КК України; ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу винного; встановлені обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Також реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховує, зокрема, положення пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 № 7, відповідно до яких із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.

Зважаючи на вказані обставини у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, ут.ч.щодо причин та мотивів скоєння злочину, родинних відносин обвинуваченого і потерпілого, повного примирення потерпілого і обвинуваченого, позиції потерпілого щодо мінімально можливого покарання обвинуваченого, наявністю кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, ураховуючи особу винного, суд, керуючись ч.1ст.69 ККУкраїни, вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Водночас, за правилами ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та зазначену сукупність інших обставин справи, суд робить висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Іспитовий строк встановити тривалістю два роки. Покласти на обвинуваченого обовязки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Допущена неявка обвинуваченого у судове засідання не може слугувати достатньою підставою для не звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки закон передбачає у такому разі застосування заходів процесуального примусу (привід, грошове стягнення). Також обвинувачений пояснив, що не з'явився у судове засідання, тому що у нього не хотів з'являтися потерпілий, думка якого є важливою у цьому провадженні.

Прокурором предявлено позов у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі фінансового управління Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладові охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, у сумі 3504,25 грн.

Обвинувачений позов визнав частково у сумі 1500,00 грн. Вказав, що він витрачав сам кошти на придбання ліків.

Захисник вважав, що позов може бути задоволений лише у частині вартості 10-днів ліжко-місць, доказів закупівлі ліків та їх використання саме щодо потерпілого немає.

Витрати 3504,25 грн, повязані із лікуванням потерпілого ОСОБА_1 у період перебування на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Семенівської центральної районної лікарні з 26.04.2016 по 05.05.2016 підтверджено відповідним розрахунком вказаної лікарні від 31.05.2016 № 410.

За змістом ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, письмових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Держава, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину (ч. 2 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи зазначене суд повністю задовольняє цивільний позов про відшкодування витрат закладові охорони здоровя на лікування потерпілого, оскільки розмір витрат на лікування підтверджено відповідною довідкою лікарні. Доказів на спростування її правильності та/або обґрунтованості не надано.

На підставі ст.ст. 961, 962 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо знаряддя вчинення злочину кухонного ножа. На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України повернути обвинуваченому вилучений у нього одяг, знищити ганчірку, зразки крові, зрізи нігтьових пластин.

Види та розмір процесуальних витрат не встановлено.

Заявлене прокурором у судових дебатах усне клопотання про застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки не містить вказівки на існування жодних ризиків і підстав, передбачених ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 200 КПК України. Також суд зазначає, що обвинувачений звільняється від покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 373 376, 392 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 Кримінального кодексу України, за яким призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області (Полтавська обл., смт Семенівка, вул. Леніна, 44, код ЄДРПОУ 37541502, МФО 831019, ГУДКСУ у Полтавській області, р/р №314125447004142, ККД 24060300 "Інші надходження") 3504,25грн як відшкодування витрат закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1.

На підставі ст.ст. 961, 962 КК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо кухонного ножа як знаряддя вчинення злочину.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України повернути ОСОБА_2 його одяг светр, штани; знищити ганчірку, зразки крові і зрізи нігтьових платин ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Семенівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.Ф.Харченко