Рішення № 59297116, 16.06.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3488/14-ц

Номер провадження 2/541/6/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2016 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

при секретарі Ніколаєнко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, Управління Держземагенства у ОСОБА_3 районі Полтавської області, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Реєстраційна служба ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції та Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори,

про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Земсервіс -Плюс»,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2014 року до Миргородського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з вищевказаною позовною заявою. У останній редакції уточненої позовної заяви (Том 2 а.с. 3-11) позивачка виклала наступні позовні вимоги :

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області № 220 від 12 березня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельних ділянок для безоплатної приватизації» в частині, що стосується затвердження проекту відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2, які мешкають за адресою : АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1000 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, а також визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області від 10 грудня 2003 року № 1380 «Про внесення часткових змін в рішення виконкому № 220 від 12 березня 2003 року» в частині, що стосується надання в спільну сумісну власність гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2, які мешкають за адресою : м. Миргород вул., АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 1000 м. кв. за адресою : АДРЕСА_3 для ведення особистого селянського господарства .

- визнати незаконним та скасувати з моменту державної реєстрації державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №609937, який виданий ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 міською радою від 10 грудня 2003 року загальною площею 0,1000 гектарів для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ПЛ № 1846.

- скасувати державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ПЛ № 1846 державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 № 609937 за адресою : АДРЕСА_5.

- визнати недійсним та скасувати з моменту державної реєстрації свідоцтво про право на спадщину за законом ВРР № 300785 від 18 квітня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 7-471, відповідно до якого спадкоємцем ? частки земельної ділянки розміром 0.1000 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства та належала померлому 15 червня 2011 року ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 609937 від 10 грудня 2003 року, є його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- визнати недійсним та скасувати з моменту державної реєстрації державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 387574 від 14 листопада 2012 року загальною площею 441 м. кв. для особистого селянського господарства за адресою : АДРЕСА_4, кадастровий номер 5310900000:50:014:0044, що належить ОСОБА_2.

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5310900000:50:014:0044, що належить ОСОБА_2.

- скасувати в Національній кадастровій системі України державну реєстрацію земельної ділянки та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_4, кадастровий номер 5310900000:50:014:0044, що належить ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_6, який помер 11 лютого 2012 року. До складу спадщини увійшло право власності на земельну ділянку площею 0,1211 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 . 23 червня 2014 року позивачка виявила, що на частину земельної ділянки, яку вона успадкувала видано державний акт про право приватної власності ОСОБА_2 з присвоєнням кадастрового номера 5310900000:50:014:0044, що не дає змоги виготовити обмінний файл та провести державну реєстрацію права власності позивачки.

Особисто позивачка в судові засідання не зявлялась. В ході судового розгляду справи представники позивачки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх. Суду пояснили, що першочергово право власності на спірну земельну ділянку отримав ОСОБА_6. Позивачка, ОСОБА_1, успадкувала земельну ділянку АДРЕСА_8. Відповідачі ОСОБА_3 міська рада та Виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради, передавши в подальшому частину земельної ділянки іншій особі, порушили їх право власності, яке підлягає захисту.

Представник ОСОБА_3 міської ради та Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності, заперечив позовні вимоги, так як вважає, що ОСОБА_3 міська рада належним чином розпорядилась спірними земельними ділянками.

Представник відповідача, Управління Держземагенства у ОСОБА_3 районі Полтавської області, який був присутній в судових засіданнях при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат ОСОБА_10, заперечили позовні вимог в повному обсязі. Суду поясними, що суміжна межа між спірними земельними ділянками проходила по паркану з 1998 року по даний час. Так як стаття 22 Земельного кодексу України, який діяв на момент надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6 повязувала виникнення права власності на земельну ділянку з встановленням меж в натурі та отриманням документа, що посвідчує його право, відповідач та його представник вважають, що право власності у ОСОБА_6 не виникнуло, тому що межові знаки за парканом ніколи не встановлювались. Окрім того вказали на те, що статтею 152 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік способів захисту прав власника земельної ділянки, а позивачем заявлені позовні вимоги, які не входять до вказаного переліку. Відповідач ОСОБА_2 у своїх запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позову також з підстав пропуску строку позовної давності, про що вказав у письмових заперечення.

Представники відповідачів ДП "Центр державного земельного кадастру", Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, реєстраційної служби ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції та Першої ОСОБА_3 нотаріальної контори в судове засідання не з'явились. Дані відповідачі були повідомлені належним чином про час та місце розгляду страви.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПП "Земсервіс-Плюс" ОСОБА_11 при вирішенні справи покладалась на розсуд суду. Суду пояснила, що дійсно на замовлення позивачки виконували роботи в ході яких виявили, що частина земельної ділянки, яку вона успадкувала накладається із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторони позивачів і відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності та диспозитивності, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 січня 1998 року ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку, яка розташована АДРЕСА_9, яка має загальну площу 0,1211 га, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 1009, виданого ОСОБА_3 міською радою народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 20 серпня 1997 року.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і отримання документа, що посвідчує його право.

Проаналізувавши державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по вул. Київській, 15-а кв.. 2 в м. Миргороді та технічний звіт по інвентаризації землекористування ділянкою, що передана у приватну власність ОСОБА_6 (а.с.8-19), він набув право власності на дану земельну ділянку, так як були дотриманні положення статті 22 ЗК України та вимоги законодавства, які діяли на момент виниклих правовідносин.

Із вищевказаних документів вбачається, що на момент набуття права власності на земельну ділянку АДРЕСА_10 ОСОБА_12, по межі від точки Д до точки А дана земельна ділянка межувала з землями, які перебували у постійному користуванні ДП "ОСОБА_3 грензавод".

Після смерті ОСОБА_6, 11 лютого 2012 року земельну ділянку АДРЕСА_11 успадкувала ОСОБА_1 (а.с. 20 Том. 1 )

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Частиною 5 статті 116 Земельного Кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III, який діяв на момент прийняття рішень ОСОБА_3 міською радою про безоплатну передачу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_12 площею 1000 м. кв. , визначено, що передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими ОСОБА_9 народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому Кодексом.

Суду не надано доказів правомірного вилучення частини земельної ділянки АДРЕСА_13 в ОСОБА_6 чи у його спадкоємця, ОСОБА_1.

Відповідно до висновку № 15 судової земельно-технічної експертизи від 10.05.2015 року встановлено, що згідно збірного кадастрового плану виконаного Держземагенством у ОСОБА_3 районі Полтавської області вбачається, що земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1 Площа накладення земельних ділянок складає 237 м.кв.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства, рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області № 220 від 12 березня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельних ділянок для безоплатної приватизації» в частині, що стосується затвердження проекту відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації гр.. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2, які мешкають за адресою : АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1000 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, а також рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області від 10 грудня 2003 року № 1380 «Про внесення часткових змін в рішення виконкому № 220 від 12 березня 2003 року» в частині, що стосується надання в спільну сумісну власність гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2, які мешкають за адресою : м. Миргород вул., АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 1000 м. кв. за адресою : АДРЕСА_3 для ведення особистого селянського господарства є незаконними та підлягаю скасуванню.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування. Тому встановлення незаконності рішення є підставою для скасування державних актів, так як вони є похідними документами і залежать від доведеності незаконності рішення органу на підставі якого видані.

Пунктом 7 Постанови, Пленум Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" розяснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Судом встановлено, що наявність чинних державних актів на право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку являється порушенням прав позивача, яке підлягає захисту шляхом визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та в Національній кадастровій системі України. Правовий висновок про можливість використання даного способу захисту прав викладений у постанові Судових палат у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 р. справа №6-57цс13.

На переконання суду позивачка не пропустила строку звернення з позовною заявою до суду за захистом свого права, про застосування якого заявлено клопотання представником відповідача, адвокатом ОСОБА_10, так як перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Про приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_14 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позивачка дізналась лише з моменту обмеження її права.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, які понесла позивачка підлягають стягненню на їх користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та лише з відповідачів, які заперечували позовні вимоги. Інші відповідачі не заперечували позовні вимоги та ініціатива позивача з приводу їх внесення до позовної заяви у статусі відповідачів не мало правового значення для вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 11, 88, 213-215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області № 220 від 12 березня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельних ділянок для безоплатної приватизації» в частині, що стосується затвердження проекту відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2, які мешкають за адресою : АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1000 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, а також визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області від 10 грудня 2003 року № 1380 «Про внесення часткових змін в рішення виконкому № 220 від 12 березня 2003 року» в частині, що стосується надання в спільну сумісну власність гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2, які мешкають за адресою: м. Миргород вул., АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 1000 м. кв. за адресою : АДРЕСА_3 для ведення особистого селянського господарства .

Визнати незаконним та скасувати з моменту державної реєстрації державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №609937, який виданий ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 міською радою від 10 грудня 2003 року загальною площею 0,1000 гектарів для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ПЛ № 1846.

Скасувати державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ПЛ № 1846 державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 № 609937 за адресою : АДРЕСА_5.

Визнати недійсним та скасувати з момент державної реєстрації свідоцтво про право на спадщину за законом ВРР № 300785 від 18 квітня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 7-471, відповідно до якого спадкоємцем ? частки земельної ділянки розміром 0.1000 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства та належала померлому 15 червня 2011 року ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 609937 від 10 грудня 2003 року, є його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати недійсним та скасувати з моменту державної реєстрації державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 387574 від 14 листопада 2012 року загальною площею 441 м. кв. для особистого селянського господарства за адресою : АДРЕСА_15, кадастровий номер 5310900000:50:014:0044, що належить ОСОБА_2.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5310900000:50:014:0044, що належить ОСОБА_2.

Скасувати в Національній кадастровій системі України державну реєстрацію земельної ділянки та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_4, кадастровий номер 5310900000:50:014:0044, що належить ОСОБА_2.

Стягнути з Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по 304 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Городівський