Ухвала суду № 59296529, 27.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3968/15-ц Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/3588/16 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 26 27.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

27 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Воробйової Н.С.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - ОСОБА_3, Національний банк України, Новомосковська державна нотаріальна контора про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов'язання вчинити певну дії,-

встановила:

у вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 було повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, такою що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги до ОСОБА_2 як нового кредитора, перейшли права первісного кредитора ОСОБА_3 в тому числі і права споживача фінансових послуг за договорами банківського вкладу зокрема і право вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» на повернення коштів за договором банківського вкладу.

Апелянт, вважає, що саме з таких підстав став стороною договорів.

Крім того, надання фінансових послуг банком по зберіганню коштів на депозитних вкладах не припинено і продовжувалися і на час подання даної апеляційної скарги.

Просив постановити ухвалу про скасування ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що з вищезазначеної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору відступлення права вимоги до Банку від 01 серпня 2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 отримав право вимоги за договорами строкового депозитного вкладу, укладеними між ОСОБА_4, матір'ю третьої особи - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_2 особисто для власних побутових потреб від відповідача ПАТ «КБ «ПриватБанк» послугу не отримував, у зв'язку з чим він не є споживачем в розумінні ч.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» та не користується правом вибору підсудності, передбаченим ч.5 ст.110 ЦПК України для споживачів і повинен подавати позовну заяву за загальними правилами ч. 2 ст.109 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Згідно ч.5 ст.110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, про що зазначено в ч.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів».

З наданої позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 на підставі договору відступлення права вимоги до Банку від 01.08.2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 отримав право вимоги за договорами строкового депозитного вкладу, укладеними між ОСОБА_4, матір'ю третьої особи - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 особисто для власних побутових потреб від ПАТ КБ «ПриватБанк» послугу не отримував, в зв'язку з чим він не є споживачем в розумінні ч.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» та не користується правом вибору підсудності, передбаченим ч.5 ст.110 ЦПК України для споживачів, і повинен подавати позовну заяву за загальними правилами ч.2 ст.109 ЦПК України, за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ст.115 ЦПК України якщо суддя вирішуюпровадження по справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України визначено, що позовна заява повертається позивачу, у випадку, якщо справа не підсудна цьому суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з нормами процесуального права, які судом вірно застосовані.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,307,312-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді