Рішення № 59294873, 27.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18503/15-ц Провадження № 22-ц/773/1180/16 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Категорія: 48 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Черняк О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя визнання права власності на 1/2 частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_3 04 грудня 2015 року звернулась в Луцький міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивує тим, що 28 лютого 1986 року між нею та ОСОБА_4 укладено шлюб, який розірвано в судовому порядку 21 грудня 2012 року. В період шлюбних відносин - 30 вересня 2004 рок, на підставі договору купівлі-продажу, за спільні кошти, була придбана квартира №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку. Просила поділити спільне майно подружжя: виділити їй 1/2 частину квартири №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку; виділити ОСОБА_4 1/2 квартири №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку. В ході розгляду справи уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку.

ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 серпня 2003 року він та його покійний батько ОСОБА_1 набули право власності відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на квартиру АДРЕСА_1. 23.09.2004 року вони продали цю квартиру за ціною 16414грн. За вилучені від продажу квартири кошти придбано трьохкімнатну квартиру №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку за ціною 19489грн. Державна реєстрація була здійснена на його імя. Вважає, що квартира №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьк є його особистою приватною власністю, оскільки придбана ним за особисті кошти, вилучені від продажу за квартиру по вул.Л.Українки і без залучення коштів дружини чи спільних коштів подружжя. Просив визнати особистою приватною власністю квартиру №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку особистою приватною власністю ОСОБА_4 відмовлено.

Відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що при постановленні рішення по даній справі судом першої інстанції неповно зясовані обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю задовольнити, визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 28 лютого 1986 року по 21 грудня 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 вересня 2004 року ОСОБА_4 купив квартиру №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку за 19489грн.

Статтями 68, 70 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд вважав квартиру №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Спірна квартира набута за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу.

Згідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_4 не доведено, що квартира придбана за кошти, які належали йому особисто і таких доказів суду не надано.

Доводи про те, що кошти на придбання спірної квартири були його особистими, так як вилучені від продажу квартири по вул.Л.Українки в м.Луцьку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Квартира №47 в будинку №30 по просп.Відродження в м.Луцьку куплена відповідно до договору купівлі-продажу від 30 вересня 2004 року за 19489грн. Квартира по Л.Українки, 18/1 в м.Луцьку була продана двома співвласниками відповідачем по справі та ОСОБА_1 за 16414грн., тобто відповідач отримав від її продажу 8207грн., що становить значно меншу суму, ніж коштує придбана квартира. Суд критично оцінює пояснення відповідача, що кошти отримані від продажу квартири залишились у нього, оскільки покійний батько фактично подарував йому вказану квартиру, так як договір дарування як квартири, так і валютних цінностей, в силу частин 2, 5 статті 719 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Показання свідків з огляду на положення ст.59 ЦПК України не є допустимими доказами.

Статтею 61 СК України визначено, що відноситься до обєктів права спільної сумісної власності і її положення застосовуються при вирішенні спору про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу.

Суд правильно вказав, що дана квартира придбана в інтересах сім"ї, оскільки з пояснень сторін встановлено, що після її купівлі сторони, разом з неповнолітніми дітьми стали проживати у ній. Норми статті 61 СК України, в тому числі і частини третьої, поширюється на будь-які речі, і нерухоме майно не є винятком.

Таким чином, відсутні правові підстави визнавати квартиру особистою приватною власністю ОСОБА_4 і суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про поділ майна подружжя, суд першої інстанції не вирішив в повному обємі спір і не виділив частину спірного майна відповідачу по справі.

Згідно розяснень пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, рішення Луцького міськрайонного суду слід змінити та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2016 року в даній справі змінити, доповнивши абзац перший резолютивної частини реченням: «Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.»

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді