Ухвала суду № 59294758, 26.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/46/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Галушка О.Г. Провадження № 22-ц/773/825/16 Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,

за участі секретаря - Концевич Я.О.,

представника позивача - Місюри І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Нововолинського міського суду від 22 березня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

13 січня 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між банком та відповідачем ОСОБА_2 15.12.2005 року було укладено договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач власним підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі умов), «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом та «Тарифами Банку», які викладаються на банківському сайті складає між ним і банком договір. За вищевказаним договором відповідач зобов'язувався щомісячно повертати заборгованість по кредиту, яка складалася із заборгованості за кредитом, відсотками, а також інших витрат згідно Умов. Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, разом з тим, ОСОБА_2 користувався кредитними коштами, але не дотримувався умов кредитного договору щодо строків його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту станом на 30.11.2014 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість в сумі 41823,30 грн., де заборгованість по кредиту складає 8664,35 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 33158,95 грн. Просили суд стягнути із відповідача 17900.90 грн. заборгованості, яка складається з процентів та штрафних санкцій за період з 30.12.2011 року по 30.11.2014 рік, без врахування суми 25251.01 грн. заборгованості за даним кредитом, яка була стягнута рішенням Нововолинського міського суду від 16.08.2012 року.

Рішенням Нововолинського міського суду від 22 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено із-за пропуску строку позовної давності.

У поданій апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати дане рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник позивача Місюра І.В. апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутність. Апеляційну скаргу заперечує, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання за даним договором відповідач перестав виконувати з 18.12.2008 року. Цей факт не заперечується представником позивача, що відповідач не виконував взяті зобов'язання з цього часу і у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Звертаючись у суд із позовом до ОСОБА_2 у квітні 2012 року банк пропустив строки звернення до суду, а отже строки позовної давності не були перервані так як вони на час подання позову були пропущені.

Подаючи 13 січня 2015 року позов до ОСОБА_2 позивач, ПАТ КБ «Приватбанк», не врахував встановлені у судових засіданнях обставини і помилково вважав, що строки позовної давності не пропущені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно фотокопії заяви ОСОБА_2 від

15 грудня 2005 року (а.с. 10), доданої банком до позовної заяви, ПАТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2000 грн., з базовою процентною ставкою 3% за місяць із розрахунку 360 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитом, з мінімальним щомісячним платежем у розмірі 7% заборгованості. Строк дії картки у вказаній заяві визначено до листопада 2008 року, а також визначено, що строк дії кредитного ліміту співпадає з терміном дії картки (а.с. 10).

Судом встановлено, що зобов'язання за даним договором відповідач перестав виконувати з 18.12.2008 року. Цей факт не заперечується представником позивача, що відповідач не виконував взяті зобов'язання з цього часу і у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.11.2014 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість в сумі 41823,30 грн., де заборгованість по кредиту складає 8664,35 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 33158,95 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 828,61 грн. (а.с.5 -8). Однак позивач просив стягнути із відповідача тільки 17900.90 грн. заборгованості, яка складається з процентів та штрафних санкцій за період з 30.12.2011 року по 30.11.2014 рік, без врахування суми 25251.01 грн., яка була стягнута заочним рішенням Нововолинського міського суду від 16.08.2012 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що позов підставний однак не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 користувався послугами КБ «Приватбанк», оскільки мав платіжну карточку (депозитна) за № НОМЕР_2 де йому перераховували заробітну плату. Відповідно йому було видано універсальну платіжну кредитну картку за № НОМЕР_1, яка діяла до 30.11.2008 року, що вбачається із заяви (а.с. 10, 106). Кредитний ліміт на час видачі картки у 2005 році становив 2000 грн. Так як ОСОБА_2 постійно користувався даною карткою йому неодноразово збільшували ліміт і кінцева сума ліміту станом на 03.07.2008 року становила 9000 грн. (а.с. 57, 46-60).

Із пояснень представника позивача встановлено, що у 2008 році автоматично універсальну пластикову картку було перевидано, однак доказів, що відповідач отримав цю картку позивач суду не надав.

З розрахунку, наданого банком, вбачається, що останній платіж в розмірі 573,22 грн. ОСОБА_2 здійснив 18 грудня 2008 року, що підтвердив відповідач у поданій до суду письмовій заяві. В подальшому відповідачем не проводилось перерахування особистих коштів для поповнення карткового рахунку в рахунок погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим, починаючи з 19 грудня 2008 року будь-яке погашення або шляхом внесення коштів відповідачем, або шляхом перерахування Банком коштів з інших карт не здійснювалося (а.с.5-8).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.

Дана позиція вказана в постанові Верховного Суду України у справі № 6-61 цс 14 від 18.06.2014 року.

Згідно із ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

Отже перебіг позовної давності повинен відраховуватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, який співпадає з закінченням дії платіжної картки, тобто з січня 2009 року.

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором вбачається, що банк тільки 03.04.2012 року звернувся у Нововолинський міський суд із даним позовом та просив стягнути із відповідача 25251.01 грн. заборгованості за кредитним договором від 15.12.2005 року, яка станом на 30.12.2011 року складається із - 8664.35 грн. заборгованості за кредитом, 14908.04 грн. - заборгованості за процентами, 500 грн. штрафу (фіксована складова), 1178.62 грн. штрафу (процентна складова). Заочним рішенням цього ж суду від 16.08.2012 року позов було задоволено повністю. Дане заочне рішення 23.10.2012 року було скасоване і 05.12.2012 року позовну заяву було залишено без розгляду за заявою позивача.

Колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» звертаючись у суд із позовом до ОСОБА_2 у квітні 2012 року пропустив строки звернення до суду, а отже пред'являючи даний позов позивачем не були перервані строки позовної давності так як вони на час подання позову були пропущені. Крім того, позивач не вказав будь-яких поважних причин пропуску строку та не просив його поновити.

Також відсутні будь-які дії боржника, які б свідчили про визнання ним свого боргу та інших обов'язків.

Колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» подаючи 13 січня 2015 року позов до ОСОБА_2 не врахував встановлені у судових засіданнях обставини і помилково вважав, що строки позовної давності не пропущені.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Отже, відповідно не підлягає до стягнення з відповідача і заборгованість за процентами згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України та за штрафними санкціями.

Не заслуговують на увагу колегії суддів покликання в апеляційній скарзі на те, що згідно Умов та правил надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою, картка була перевипущена з новим строком та продовжила строки звернення до суду, а також що відповідач не звертався до банку з заявою про закриття картрахунку, оскільки дані обставини спростовані в судовому засіданні.

Крім того колегія суддів вважає, що відсутні докази, що саме в такій редакції Умови та Правила діяли на момент написання заяви від 15 грудня 2005 року. В матеріалах справи міститься копія вказаних вище Умов та Правил, які підписані лише головою правління ЗАТ «Приватбанк», а позичальником вона не підписана. А тому такі Умови і Правила не можуть поширюватися на боржника, який їх не підписував.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду від 22 березня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: