Ухвала суду № 59293652, 20.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4977/16 Головуючий 1 інстанції - Сенаторов В.М.

Справа № 640/5050/15-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: захист прав споживачів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кружиліної О.А.,

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 15 червня 2016 року

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору та договорів забезпечення, -

в с т а н о в и в :

18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним кредитний договір № МL-701/465/2008 від 13.08.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 та договори забезпечення, укладенні з ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та ЗАТ «ОТП Банк» 13.08.2008 року було укладено кредитний договір № МL-701/465/2008, за яким банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 88960,00 доларів США, а останній зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 88960,00 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 5,99 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Строк погашення кредиту - 13.08.2020 року.

Кредит надавався шляхом зарахування кредитором коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором між кредитором та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № МL-701/465/2008 від 13.08.2008 року та договір поруки № SR-701/465/2008 від 13.12.2010 року.

Позивач вважає, що кредитний договір суперечить законодавству України.

Всупереч частині 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач перед укладенням договору та протягом його дії не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, про форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі, між зобов'язаннями споживача, чим, на думку ОСОБА_1 було порушене його право на свободу вибору продукції банку; обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит, так як йому не повідомлено про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Відповідачем не зазначена в кредитному договорі чиста сума кредиту; усі платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб були сплачені позивачем за власний рахунок перед підписанням кредитного договору; відповідач при укладенні спірного договору навмисно, користуючись своїм положенням, увів позивача в оману стосовно розміру суми процентів за використанні кредиту. Також в договорі взагалі не вказано, а в додатку до нього не вірно вказано абсолютного значення подорожчання кредиту в грошовому виразі, тому позивач зазначає, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Оскільки, як вважає позивач, договір кредиту містить невідповідності актам законодавства України, ці невідповідності свідомо допущені банком і націлені проти прав та інтересів позивача, їх наслідком є недійсність правочину в цілому, з усіма правовими наслідками, які закон з цим пов'язує.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 15 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи - ОСОБА_2, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 203, 215, 230, 526, 536, 626, 627, 638, 1054 ЦК України, статей 10,11,60 ЦПК України, статей 11, 15, 18, 19, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» з врахуванням роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та правових позицій, викладених Верховним Судом України у справах № 6- 511цс15 від 11 листопада 2015 року та № 6- 1341цс15 від 02 грудня 2015 року. Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так і Законом України «Про захист прав споживачів», а тому судом відмовлено у задоволені позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

О.М. Хорошевський