Ухвала суду № 59293615, 28.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/4574/16 Головуючий 1 інстанції - Сватіков А.В.

Справа № 642/1287/16-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - відшкодування шкоди

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Котелевець А.В., Трішкової І.Ю.

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційний відділу міста Харкова Міністерства оборони України, третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові, про стягнення коштів по відшкодуванню шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року позивач звернулася до суду із позовом про стягнення коштів по відшкодуванню шкоди завданої нещасним випадком на виробництві. В обгрунтування вимог зазначила, що 21.03.1984 року в результаті нещасного випадку на виробництві була тяжко травмована, про що складено акт ф. Н-1. За наслідками травми на виробництві позивачу встановлено 2 групу інвалідності та 80% стійкої втрати професійної працездатності безстроково. Рішенням Ленінського суду м. Харкова від 18.04.1994 року винним в пошкодженні здоров'я ОСОБА_1 визнано відповідача. КЕВ м. Харкова проводило відшкодування шкоди, але при цьому систематично порушувало порядок встановлений законодавством України щодо перерахунку розміру відшкодування шкоди. Так позивачка - ОСОБА_1 почала отримувати встановлену судом суму в розмірі 2102,05 грн. лише з 01.04.2014 року, натомість як рішенням суду визначено дату 01.11.2013 року.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що ОСОБА_1 21.03.1984 року була травмована при виконанні своїх обов'язків. КЕВ м. Харків відшкодував шкоду у зв'язку з пошкодженням здоров'я на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.1994 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.06.2006 року проведено перерахування розміру її втраченого заробітку в розмірі 524,78 грн. на місяць. Після цього перерахунок розміру втраченого заробітку КЕВ не проводив. Рішенням Ленінського районного суд м. Харкова та рішенням апеляційного суду Харківської області зобов'язано КЕВ передати справу позивача відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові, вказавши суму втраченого заробітку станом на 01.11.2013 року 2102,05 грн. КЕВ виконав вказане рішення повністю, передавши справу ОСОБА_1, вказавши суму в розмірі 2101,05 грн.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України на її користь суму недоплачених страхових виплат за період 01.11.2013 року по 01.04.2014 року у розмірі 7886 грн. 35 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова Міністерства оборони України звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, неповне з»ясування судом обставин по справі. Вважає, що перерахунок виплат повинен здійснювати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові, оскільки відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.03.2012 № 15 передбачено проведення перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим та членам їх сімей, які отримують щомісячні страхові виплати станом на 01.03.2012 та яким перерахунок цих виплат здійснювався відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до 01.01.2006, в межах бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2012 рік.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які берут участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Харківською квартирно-експлуатаційною частиною, нині Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова Міністерства оборони України.

Під час роботи на підприємстві з позивачем 21 березня 1984 року стався нещасний випадок, що підтверджується копією акту ф. Н-1. За наслідками травми на виробництві ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності та 80% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.1994 року винним в пошкодженні здоров'я ОСОБА_1 визнано відповідача.

Згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.06.2006 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з КЕВ суму заборгованості по страховим виплатам за період з 01.03.2002 року по 01.09.2005 року та встановлено розмір страхових виплат з 01.09.2005 року у розмірі 524,78 грн. з урахуванням ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Рішенням Ленінського районного суд м.Харкова від 21.01.2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України передати особову справи ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові, вказавши суму втраченого заробітку станом на 01.11.2013 року - 2102, 05 грн. (а.с. 8-9)

Відповідно до рішення апеляційного суду Харківської області від 01.04.2014 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.01.2014 року залишено в силі в частині зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України передати справу ОСОБА_1 по трудовому каліцтву відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові, вказавши суму втраченого заробітку станом на 01.11.2013 року в розмірі 2102,05 грн. (а.с. 10-12).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт порушення права позивача на проведення належного перерахунку розміру страхових виплата встановлено судовим рішенням Ленінського районного суд м.Харкова від 21.01.2014 року.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначає Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII, як Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами 1, 5 та 6 ст. 47 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII).

Відповідно до абз. 2 п. 1-2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на такі виплати й послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.01.2014 року встановлено суму втраченого заробітку станом на 01.11.2013 року 2102,05 грн. в даній частині рішення ухвалою апеляційного суду Харківської області залишено без змін.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що ОСОБА_1 лише з 01.04 2014 року почала отримувати суму щомісячних страхових виплат, тому необхідно здійснити перерахунок та стягнути різницю суми з 01.11.2013 року по 01.04.2014 року у розмірі 7886,35 грн. (за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень 2014 року сума встановлена судом складала 2102,05 грн. на місяць, фактично виплачена сума за кожен місяць складала 524,78 грн. різниця за кожен місяць становить 1577,27 грн., таким чином, 1577,27(грн..)х5(місяців)=7886,35 (грн.).

Вказану суму суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України, тому що особову справу позивачки ОСОБА_1 було передано лише у квітні 2014 року до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові, а Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників на виплати.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються. За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: