Постанова № 59293600, 26.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 627/586/16-п Головуючий суддя І інстанції Каліберда В. А.

Провадження № 33/790/512/16 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Шевченко В.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 - адвоката Мордовенка В.І., потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 01 червня 2016 року про притягнення

ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, працює в ПП «ОСОБА_5», мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2016 року постановою судді Краснокутського районного суду Харківської області Глітка Сергія Володимировича притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2016 року близько 13 год. 15 хв. в смт. Краснокутськ по вул. Миру, 256 водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_3, під час руху заднім ходом не переконався в тому, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на транспортний засіб марки «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_2, що стояв на зупинці. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження та спричинено матеріальні збитки.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, який порушив п. 10.9 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді від 01 червня 2016 року скасувати та застосувати до нього адміністративне стягнення, не пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами. Апелянт, не спростовуючи фактичних обставин адміністративного правопорушення та висновку суду про його винуватість, посилається на те, що стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами накладено судом необґрунтовано. На думку ОСОБА_2, при визначенні виду стягнення, суд першої інстанції не врахував те, що раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності він не притягувався, утримує двох неповнолітніх дітей, яких щоденно возить до школи на відстань більше 2-х кілометрів, за місцем роботи характеризується позитивно.

Одночасно апелянт заявив клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, посилаючись на те, що суддя першої інстанції своєчасно не надав йому копію оскаржуваної постанови, чим порушив його право на захист.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Учасник ДТП - водій ОСОБА_4 подав апеляційному суду клопотання, яке за своїм змістом є запереченням на апеляційну скаргу; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_2 має невеликий досвід керування автомобілем та виявляє незнання правил дорожнього руху; допустив наїзд на нерухомий автомобіль; на даний час не відшкодував та не здійснив жодних намірів щодо відшкодування потерпілому матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Мордовенка В.І., який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі; думку потерпілого ОСОБА_4, який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддею повно і всебічно встановлені всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Фактичні обставини адміністративного правопорушення та висновок суду про винуватість у скоєному правопорушенні ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не оспорює.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості призначеного судом адміністративного стягнення є безпідставними.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом*якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, що передбачено санкцією ст.124 КУпАП, суддею призначено виважено, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та за відсутності обставин, що пом*якшують відповідальність, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він має двох неповнолітніх дітей, яких необхідно кожного дня возити до школи, та позитивно характеризується за місцем роботи, хоча і заслуговують на увагу, проте на правильність висновку суду зазначені обставини суттєво не впливають. Натомість, відсутність добровільного відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, як на те посилається потерпілий, свідчить про відсутність у ОСОБА_2 щирого та дієвого каяття.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що застосоване до ОСОБА_2 адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень; підстав для скасування постанови суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 01 червня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.В.Шевченко