Рішення № 59292961, 28.07.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа №№643/15462/15-ц, 2/643/3344/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м.Харків

Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Короткого І.П.

при секретарі Галік А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Московський РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області про усуненні перешкод у розпорядженні власністю та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа Московський РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області про скасування договору дарування та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому зазначила, що 15.06.2015 року за договором дарування ОСОБА_1 придбала 21/100 частку житлових будинків літ. «А-1», літ. «Б-1» з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: м.Харков, провулок Боткіна, №4. У вказаному будинку зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13.07.2015 року ОСОБА_1 звернулася до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з письмовою вимогою про звільнення вказаного будинку, але відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будинок не звільнили. ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди в розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та виселити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаного будинку.

ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому зазначила, що вказана частина будинку належала її прабабі ОСОБА_5, яка померла 12.01.1989 року. Після смерті ОСОБА_5 спадщину за заповітом фактично прийняв батько ОСОБА_3 ОСОБА_6 28.04.2009 року ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7, подавши заяву до нотаріальної контори. 16.07.2011 року померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 Після смерті своєї матері ОСОБА_7, ОСОБА_3 прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори. З цих підстав ОСОБА_3 просить суд скасувати вказаний договір дарування від 15.06.2015 року та визнати за нею право власності на 21/100 частку житлових будинків літ. «А-1», літ. «Б-1» з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: м.Харков, провулок Боткіна, №4.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 первісний позов підтримав, проти зустрічного позову заперечував та пояснив, що всі обставини справи зазначені у первісному позові.

ОСОБА_3 зустрічний позов підтримала, проти первісного позову заперечувала та пояснила, що всі обставини справи зазначені у зустрічному позові.

Представник ОСОБА_4 проти зустрічного позову заперечував та пояснив, що підстав для його задоволення немається.

ОСОБА_2 та представник Московського РВ у м.Харкові ГУДМСУ в Харківській області в судове засідання не зявились.

Дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2015 року за договором дарування ОСОБА_1 придбала 21/100 частку житлових будинків літ. «А-1», літ. «Б-1» з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: м.Харков, провулок Боткіна, №4. У вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Ці обставини підтверджуються договором дарування від 15.06.2015 року, довідкою вуличного комітету від 26.08.2015 року.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на доказ, який підтверджує факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаному будинку, позивач ОСОБА_1 посилається на довідку вуличного комітету від 26.08.2015 року. Разом з тим, цей документ свідчить лише про реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаному будинку, а не про факт їх проживання.

Письмові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.07.2015 року також беззаперечно не свідчать про факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаному будинку.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 не довела факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаному будинку та перешкоджання останніми у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки вимога про зняття з реєстрації місця проживання особи є похідною від вимоги про виселення, в задоволені позову в частині зняття з реєстрації теж слід відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що ОСОБА_3 не довела тієї обставини, що її померлі батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули в порядку спадкування право власності на вказану частину домоволодіння.

Так, як відповідні докази ОСОБА_3 надала суду рішення апеляційного суду Харківської області від 07.04.2016 року.

Разом з тим, цим судовим рішенням не визнається право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спірну частину будинку, не встановлюється факту прийняття ними спадщини або факту володіння спірною частиною будинку на праві приватної власності. Тому з точки зору визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_7 такий доказ не є належним.

Крім того, ОСОБА_3 надала суду також свідоцтва про смерть ОСОБА_8, народження ОСОБА_3, смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, квитанції про сплату комунальних послуг та податків за вказаним домоволодінням, заповіт ОСОБА_8, заяву ОСОБА_8 директору школи №3, довідку з управління будинками №104, загальні відомості про учня.

Однак, ці докази вказаного вище висновку суду не спростовують, оскільки ніяким чином не підтверджують того факту, що спірна частина будинку увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, досліджена судом копія спадкової справи №8/2012 до майна померлої 16.07.2011 року ОСОБА_7 свідчить про те, що сама ОСОБА_8 не зареєструвала після розподілу ідеальних часток 21/100 частин вказаного домоволодіння.

Разом з тим, суд відмічає, що ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про встановлення фактів прийняття спадщини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спірну частину домоволодіння, що належала ОСОБА_8, після чого має право ставити питання про визнання права власності за собою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів перелічені у ст.16 ЦК України.

Разом з тим, ні ця правова норма, ні інший правовий акт цивільного законодавства не передбачають такого способу захисту, як скасування договору.

За певних обставин ОСОБА_3 має права вимагати визнання договору недійсним або витребування майна.

Тому в частині позовних вимог ОСОБА_3 про скасування договору також слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 214, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя

28.07.2016