Вирок № 59291963, 27.07.2016, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1465/16-к

Номер провадження № 1-кп/409/75/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року смт. Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобзій Т.І.,

суддів: Баранова С.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі Антоненко А.В.,

за участю прокурора Посвистака О.М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000042 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Кремінна Луганської області, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, на утриманні має 2 неповнолітніх доньок: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, скоєному за таких обставин:

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого.

Статтею 47 КПК України визначено, що захисник зобовязаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та зясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, помякшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного чи обвинуваченого.

При цьому згідно з п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобовязаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта.

Частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Правил адвокатської етики, затверджених 17.11.2012 року Установчим зїздом адвокатів України (далі Правила), адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обовязків адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Правил у цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні розяснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобовязаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

Незважаючи на обізнаність із вимогами вищевказаних нормативно-правових актів, усупереч обовязку їх неухильного дотримання ОСОБА_3, здійснюючи індивідуальну діяльність, на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1052, виданого 26.07.2012 року ОСОБА_4 обласною дисциплінарно-кваліфікаційною комісією адвокатури, вчинив одержання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Так, слідчим відділом Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області 12.03.2015 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130370000692, в якому 30.04.2015 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_4 у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в указаному кримінальному провадженні на підставі постанови від 30.04.2015 року тимчасово виконувача обовязків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області про призначення групи прокурорів покладено на старшого прокурора зазначеної прокуратури ОСОБА_6 (старший групи) та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_7.

На початку червня 2015 року ОСОБА_5 з метою реалізації свого права на захист і права на захист ОСОБА_4, передбаченого ст. 20 КПК України, звернулася до адвоката ОСОБА_3, з яким 19.06.2015 року було укладено договір про надання правової допомоги, за яким ОСОБА_3 узяв на себе обовязок здійснювати захист ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зазначеному кримінальному провадженні.

У ході розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 про те, що він міг би домовитися із працівниками прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області щодо можливості застосування до неї та ОСОБА_4 більш мякого покарання, ніж визначене законом, а саме такого, що не передбачає реального позбавлення волі. При цьому адвокат уточнив, що вартість вирішення такого питання становитиме не менше 5000 доларів США, а його послуги будуть коштувати 5000 гривень.

У подальшому, в один із днів липня 2015 року, ОСОБА_3 в рамках виконання своїх обовязків захисника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернувся до тимчасового виконувача обовязків прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, щодо можливості сприяння при ухваленні судом вироку, зокрема застосування ст. ст. 69, 75 КК України та призначення ОСОБА_5 і ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, а також не оскарження стороною обвинувачення у подальшому вироку суду в апеляційному порядку.

У особи, який на той момент тимчасово виконував обовязки прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області та достовірно знав обставини кримінального провадження у звязку зі здійсненням прокуратурою м. Сєвєродонецька Луганської області нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, виник умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за сприяння в ухваленні судом відповідного обвинувального вироку та не оскарження його в установленому КПК України порядку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно наприкінці липня 2015 року зазначена особа під час організованої зустрічі з адвокатом ОСОБА_3, повідомив останньому про можливість сприяння в ухваленні судом обвинувального вироку, призначення його підзахисним ОСОБА_5 та ОСОБА_4 більш мякого покарання, ніж передбачене законом, звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України, а також у не оскарженні в апеляційному порядку вироку, ухваленого судом.

У звязку з цим т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, висловив ОСОБА_3 вимогу щодо надання обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неправомірної вигоди за здійснення впливу на ухвалення суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області обвинувального вироку та призначення більш мякого покарання, ніж передбачене законом, звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, а також за здійснення впливу на уповноваженого на подання апеляційної скарги прокурора з метою не оскарження вироку до апеляційного суду Луганської області.

Крім того, ця особа, виконуючи на той момент обовязки прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, достовірно знаючи про підтримання державного обвинувачення в суді у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 старшим прокурором зазначеної прокуратури ОСОБА_6, уповноваженою відповідно до ст.ст. 2, 36 КПК України на подання апеляційної скарги, попередив ОСОБА_3, що в разі ненадання неправомірної вигоди обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прокуратура м. Сєвєродонецька Луганської області проситиме призначення покарання, повязаного з позбавленням волі, а у випадку ухвалення судом обвинувального вироку з призначенням покарання, не повязаного з позбавленням волі, прокурором, уповноваженим на подання апеляційної скарги, буде подано таку скаргу до апеляційного суду Луганської області.

При цьому повідомив ОСОБА_3, що розмір неправомірної вигоди та порядок її надання буде оголошений йому після проведення з такого приводу розмови із визначеним автоматизованою системою документообігу Сєвєродонецького міського суду Луганської області суддею, уповноваженим на розгляд вищезгаданого кримінального провадження.

Прокурором, що здійснює процесуальне керівництво у провадженні, старшим прокурором прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6, 17.07.2015 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015120370000692 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, який цього ж дня скеровано до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Під час реєстрації обвинувального акта в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області автоматизованою системою документообігу вказаного суду шляхом автоматичного розподілу визначено головуючим у відповідному судовому провадженні суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особу, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні.

Надалі т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, з метою реалізації злочинного умислу, дізнавшись, що розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_4 розподілено на суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особу, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, звернувся до останньої та довів до її відома свій злочинний намір, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди через адвоката ОСОБА_3 від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за ухвалення з використанням наданої їй влади обвинувального вироку та більш мякого покарання, ніж передбачене законом, зі звільненням обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.

У свою чергу, суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, вислухавши пропозицію т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, погодилася на виконання запропонованого ним злочинного умислу та запевнила останнього, що в разі надання їй та одержання нею неправомірної вигоди ухвалить відповідне рішення в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Водночас т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, направлені на незаконне збагачення, визначили, що розмір неправомірної вигоди, яку повинні надати обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 через адвоката ОСОБА_3, повинен становити 10000 доларів США, про що останнього особисто повідомив т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні.

Крім того, згідно з розробленим т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особою, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особою, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, злочинним планом, ОСОБА_3 після отримання від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 неправомірної вигоди в зазначеній сумі повинен був надати її т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особі, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, який, у свою чергу, мусив частину із зазначеної неправомірної вигоди надати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особі, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, за ухвалення обвинувального вироку, не повязаного з реальним позбавленням волі, а іншу частину неправомірної вигоди залишити собі за сприяння у не оскарженні вказаного вироку до апеляційного суду Луганської області шляхом здійснення впливу на прокурора, уповноваженого на подання апеляційної скарги.

14.08.2015 року ОСОБА_3, перебуваючи біля пологового будинку в м. Старобільську Луганської області, на виконання висловленої т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особою, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, вимоги довів до відома ОСОБА_5 незаконні вимоги останнього та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, про необхідність надання неправомірної вигоди, при чому зазначив, що в разі невиконання таких вимог та ненадання неправомірної вигоди в указаній вище сумі судом буде ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання у виді позбавлення волі.

У подальшому, 22.10.2015 року приблизно о 13 год. 30 хв. адвокат ОСОБА_3, діючи з відома та за вказівкою т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, перебуваючи в автомобілі «Ланос» біля супермаркету «АТБ», розташованого поблизу готелю «Центральний» по проспекту Гвардійському в м. Сєвєродонецьку Луганської області, шляхом поміщення ОСОБА_5 за його вказівкою коштів до речової скриньки згаданого автомобіля у присутності ОСОБА_4 отримав неправомірну вигоду в остаточно визначеному т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, розмірі 6000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 135655 гривень, для двох вищезазначених осіб, стосовно яких матеріали розслідуються в окремому провадженні, за ухвалення суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особою, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, з використанням наданої їй влади обвинувального вироку з призначенням ОСОБА_5 і ОСОБА_4 покарання, не повязаного з позбавленням волі, а також не оскарження прокурором, уповноваженим на подання апеляційної скарги, вироку до апеляційного суду Луганської області.

Цього ж дня, приблизно о 14 год. 10 хв., адвокат ОСОБА_3, зустрівшись із т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особою, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, поблизу будинку № 41 по вул. Леніна в м. Сєвєродонецьку Луганської області, передав частину одержаної від ОСОБА_5 неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США для нього та судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, вказавши, що іншу частину неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США буде передано після ухвалення обвинувального вироку у провадженні та набрання ним чинності.

Надалі т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особа, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, після отримання неправомірної вигоди для передачі судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, та для себе за вплив на старшого прокурора прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6, прибувши до приміщення зазначеної прокуратури за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. 8 Березня, 2, здійснив відповідний вплив, вказавши ОСОБА_6 на необхідність закінчення зясування під час судового розгляду обставин вчинення злочину, перевірки їх доказами та переходу до судових дебатів, у яких слід просити суд визнати винними ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, орієнтувати суд на призначення більш мякого покарання, ніж передбачене законом, та звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.

Після цього суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, відповідно до раніше розробленого плану вчинення злочину, діючи умисно та з корисливих мотивів, перебуваючи у своєму автомобілі Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, поблизу приміщення прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області по вул. 8 Березня, 2, у м. Сєвєродонецьку, одержала від т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецьк, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, частину з наведеної вище суми неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США для себе за ухвалення з використанням наданої їй влади заздалегідь обумовленого обвинувального вироку на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо призначення їм покарання, не повязаного з реальним позбавленням волі.

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, після одержання від заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області, особи, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, згідно із попередніми домовленостями частини неправомірної вигоди, 23.10.2015 року ухвалила обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 12015130370000692, визнавши ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначивши йому остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання із випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Крім того, цим же обвинувальним вироком суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, особа, стосовно якої матеріали розслідуються в окремому провадженні, визнала ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначила їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

ОСОБА_3, будучи захисником обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи умисно, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в розмірі 6000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 135655 гривень, для впливу на суддю Сєвєродонецького міського суду Луганської області за прийняття нею рішення як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та заступника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у т. ч. шляхом впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме прокурором у кримінальному провадженні № 12015130370000692 старшим прокурором прокуратури м. Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_6.

Після обвинувального акту до проведення підготовчого засідання до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області м. Сєвєродонецьк 15.03.2016 року, між начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_2

Із змісту угоди вбачається, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою 20.02.2016 року до суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52016000000000042 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, а саме: одержанні неправомірної вигоди для третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Прокурором при вирішенні питання про укладення даної угоди про визнання винуватості враховані наступні обставини: ступінь та характер сприяння ОСОБА_3 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надання зізнавальних показань стосовно себе та викривальних показань стосовно вчинення іншими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, які розслідуються у іншому кримінальному провадженні;

характер і тяжкість висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, зокрема, належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, до злочинів середньої тяжкості, а також спричинення шкоди внаслідок його вчинення лише державним та суспільним інтересам;

наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_3 за вчинення корупційного кримінального правопорушення;

наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення та зобовязується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_3 зобовязується співпрацювати із Прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.3 ст.369-2 КК України, яке розслідується детективами Національного антикорупційного бюро України у іншому кримінальному провадженні № 42015051110000021, шляхом надання як свідком під час судового розгляду кримінального провадження відповідних правдивих викривальних показань.

При цьому сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст. 369-2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі пятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 25500 гривень.

Наслідки укладання та затвердження означеної угоди згідно ст. ст. 394, 473, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені сторонами.

У підготовчому судовому засіданні прокурор та обвинувачений підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити, захисник висловила думку щодо доцільності затвердження угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, з ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: одержання неправомірної вигоди для третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - за ч. 2 ст. 369-2 КК України, визнав повністю.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого обвинуваченим правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого не встановлено. Суд переконаний, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребовувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 472 КПК України, суд враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з того, що її умови відповідають КПК України та кримінальному закону, тому вважає, що є підстави для її затвердження.

Ухвалюючи вирок, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, склад кримінального правопорушення - одержання неправомірної вигоди для третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - вказує на кваліфікацію діянь за ч.2 ст. 369-2 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд враховує визнання обвинуваченим своєї вини та знаходження у нього на утриманні 2 неповнолітніх дітей.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.

Злочин, вчинений обвинуваченим за ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Приймаючи до уваги викладене та обставини кримінального провадження, те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, які обтяжують покарання, що суттєво знижує суспільну небезпеку вчиненого, суд вважає, що встановлені обставини дають підстави вважати, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе, з призначенням йому покарання, узгодженого угодою про примирення, у вигляді штрафу в розмірі, визначеному сторонами угоди.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області м. Сєвєродонецьк Луганської області 15.03.2016 року, між начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч .2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, у вигляді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі пятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 25500 гривень (двадцять пять тисяч пятсот гривень).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін у вигляді застави.

Суму застави 97440 грн. (девяносто сім тисяч чотириста сорок грн.), внесену ОСОБА_9 26.10.2015 року, згідно квитанції 0.0.453476324.1 (Банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, на р/р 37317004001000, Код отримувача 26288796, МФО 834016), повернути ОСОБА_9 після набрання вироком суду законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Т.І. Кобзій

Судді: С.Б.Баранов

ОСОБА_1