Ухвала суду № 59291756, 26.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/48/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранський Д. М.

Доповідач Чельник О. І.

УХВАЛА

іменем України

26.07.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Бубличенко В.П., Франко В.А.

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

10 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 28 серпня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою, за якою ОСОБА_2 отримав від позивача у борг грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., які зобов'язувався повернути протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги. Вказував, що відповідач отримав письмову вимогу 07.11.2013 року, а тому з 14.11.2013 року є таким, що прострочив виконання зобов'язання. У зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором позики у розмірі 200 000,00 грн., проценти за користування позиченими грошима у розмірі 110 330,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 454,80 грн. та 3% річних за договором позики від 28.08.2008 року у розмірі 5 934,25 грн.

Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 200 000,00 грн., нараховані проценти за користування грошима у розмірі 110 330,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 454,80 грн., 3% річних у розмірі 5 934,25 грн., а всього 328 719, 46 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаного судового рішення як незаконного та необґрунтованого і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначав, що суд встановив факт укладання договору поруки без належного обґрунтування. Договір позики повинен був укладений у письмовій формі, чого зроблено не було, а розписка, на яку посилається позивач, не є належним доказом, який би підтверджував факт отримання відповідачем зазначеної суми коштів, оскільки підпис у розписці належить іншій особі, що може бути підтверджено шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 11 ЦПК визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З матеріалів справи вбачається, що справа знаходиться в провадженні Апеляційного суду Кіровоградської області з 25 вересня 2015 року.

За клопотанням ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, колегією суддів апеляційного суду двічі призначалася судова почеркознавча експертиза, а саме: 03 грудня 2015 року та 16 березня 2016 року, проведення якої було доручено Кіровоградському відділенню Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Як убачається із матеріалів справи позивачем в обґрунтування своїх вимог щодо наявності заборгованості за договором позики подано оригінал розписки відповідача ОСОБА_2 про те, що він взяв в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 200 000,00 грн. та зобов'язався повернути борг протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги (а.с.122). Позивач направив відповідачеві письмову вимогу про повернення суми боргу, яку ОСОБА_5 отримав 07.11.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що написана 28 серпня 2008 року ОСОБА_2 розписка є підтвердженням укладення між ним і позивачем договору позики.

ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, приймав участь у судовому засіданні апеляційного суду 18 листопада 2015 року. Особисто ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 приймали участь у справі 03 грудня 2015 року. В своїх поясненнях відповідач посилався на те, що знайомий з позивачем, але кошти у борг не брав, розписку не складав, підпис у розписці належить іншій особі. У зв'язку з чим просив призначити судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інститут судових експертиз. Клопотання відповідача про призначення експертизи суд задовольняв двічі - 03 грудня 2015 року та 16 березня 2016 року. 01 лютого 2016 року до апеляційного суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку, яке мотивоване тим, що оплату вартості експертизи не здійснено, а також не погоджено строків її проведення та не надано вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_2 Відповідач пояснив, що у зв'язку із зміною реквізитів Кіровоградського відділення ОНДІСЕ він не мав можливості здійснити платіж за проведення судової експертизи своєчасно. Також зазначив, що вже оплатив вартість проведення експертизи у розмірі 2 211,84 грн., про що свідчить копія квитанції від 11 лютого 2016 року (а.с.177). 16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вдруге задовольнила клопотання ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, про проведення судової почеркознавчої експертизи, долучивши до матеріалів справи необхідну кількість вільних зразків почерку і підпису з різних установ. При призначенні експертизи вдруге колегія суддів листом від 23 травня 2016 року роз'яснила відповідачеві про необхідність здійснення доплати вартості судової почеркознавчої експертизи та направила оригінал рахунку №556 від 14.05.2016 року, а також копію повідомлення експерта №556 від 14.05.2016 року, який відповідач отримав особисто 25 травня 2016 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.202). Відповідач вартість експертизи не доплатив, у зв'язку з чим експертна установа повернула матеріали справи до суду без проведення експертизи (а.с.194).

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ухиляється від проведення судової почеркознавчої експертизи, тому відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України колегія суддів вважає факт написання відповідачем розписки про позику від 28 серпня 2008 року доведеним, що підтверджує укладення між сторонами договору позики та наявність у відповідача невиконаного боргового зобов'язання перед позивачем.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тому не ґрунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: В.П. Бубличенко

В.А. Франко