Постанова № 59287947, 11.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа№ 910/1572/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Недотопа М.М. - дов. № 4 від 02.09.015р.

від відповідача: Коновалов О.С. - дов. б/н від 14.01.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчук В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р.

у справі № 910/1572/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"

про зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 11.07.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016р. Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 281 687, 67 грн., одержані за договором про внесення змін від 30.04.2015р. до договору про депозитний вклад «Стандартний» №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. у справі №910/1572/16 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, суд першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України не надав належної правової оцінки договору про депозитний вклад «Стандартний» № DU1245/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014р. та договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014р. до депозитного договору, яким було доповнено п. 3.7. депозитного договору, а не викладено в новій редакції, відтак надав неправильну оцінку доказам, що потягло за собою прийняття необ'єктивного та упередженого рішення.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача 11.05.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.06.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.07.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (позивач, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (відповідач, вкладник за договором) укладено Договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1245/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (надалі - депозитний договір).

Відповідно до п. 2.1 депозитного договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26150099509004 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.2 депозитного договору депозит розміщується на строк з 26 червня 2014 року по 27 червня 2015 року включно.

Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних (п. 2.3 депозитного договору).

Пунктом 3.7 депозитного договору сторони погодили, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26001099509001, відкритий у ПАТ «Банк Національний кредит», код Банку 320702. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Договором про внесення змін № 1 від 27.06.2014р. до договору про депозитний вклад сторони внесли зміни до п. 2.1. Договору, доповнивши його підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: «2.1.1. Майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань юридичної особи за законодавством України - ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №49Ю/2010/05-81/2-1 від 30.08.2010р. (з усіма змінами та доповненнями, як укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому), який укладений між Банком та ТОВ "Факторинг Фінанс".

Вищевказаним Договором про внесення змін до Договору сторони також внесли зміни і до п. 3.7 Договору, виклавши його в новій редакції: «3.7. Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 26001099509001/980, відкритий у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», МФО 320702».

Договором про внесення змін № 2 від 25.07.2014р. до депозитного договору сторонами внесено зміни в частині строку розміщення депозиту, а саме: з 26.06.2014р. по 31.07.2015р., а також встановлено процентну ставку за користування депозитом у розмірі 23 % річних.

Договором про внесення змін від 30.04.2015р. до депозитного договору сторони вирішили та встановили викласти абзац третій п. 3.7. договору депозиту в новій нижче викладеній редакції: «У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою в розмірі 23,00% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.».

30.04.2015р. між банком, відповідачем та ТОВ "Факторинг Фінанс" було укладено Договір про розірвання договору застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку), відповідно до умов якого сторони погодили розірвати Договір застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 (з усіма змінами та доповненням, як укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому), укладений між заставодержателем та заставодавцем.

Згідно п. 2 вищевказаного договору з моменту набрання чинності цим Договором права та обов'язки сторін за Договором застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. (з усіма змінами та доповненням, які укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому) припиняються.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що в процесі проведення перевірки Договору про внесення змін від 30.04.2015р. до Договору про депозитний вклад Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було виявлено, що вказаний договір є нікчемний з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 281 690, 67 грн. Вказана сума визначена позивачем як різниця між сумою процентів за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту за період з 26.06.2014р. по 30.04.2015р. (308 515,07 грн.) та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору (26 827,40 грн.).

17.11.2015р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" було направлено на адресу відповідача повідомлення № 04-08/2098 щодо встановлення факту нікчемності Договору від 30.04.3015р. про внесення змін до Договору з вимогою про повернення позивачу грошових коштів у сумі 281 690,67 грн. як таких, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки кошти не були повернуті відповідачем на рахунок позивача, останній звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 281 687,67 грн.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір про депозитний вклад за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно з статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України, а також згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 1060 ЦК України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частиною 1 статті 1061 ЦК України визначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За твердженням позивача, що не заперечується відповідачем, позивачем було повернуто відповідачу вклад у розмірі 1 600 000,00 грн., а також сплачено нараховані проценти у розмірі 308 515,07 грн.

Позивач зазначає, що до вказаної суми відсотків неправомірно було включено відсотки в сумі 281 687,67 грн. як такі, що були сплачені позивачем відповідачу на виконання нікчемного правочину.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

У ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний Кредит" № 114 від 05.06.2015р. вирішено розпочати з 08.06.2015р. процедуру виведення ПАТ "Банк національний кредит" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно пункту 2 вказаного рішення тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015р. по 07.09.2015р. включно.

В подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015р. № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015р. № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з даним рішенням з 31 серпня 2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк національний кредит", визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Паламарчуку Віталію Віталійовичу строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 31 серпня 2016 року включно.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

17.11.2015р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" було направлено відповідачу повідомлення №04-08/2098 про нікчемність Договору від 30.04.2015р. про внесення змін до Договору з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 281 687,67 грн. як таких, що були сплачені банком на виконання нікчемного правочину.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Договору №1 від 27.06.2014р. про внесення змін до Договору про депозитний вклад, яким сторонами пункт 3.7 Договору було викладено в новій редакції, а саме «Вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 26001099509001/980, відкритий у ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», МФО 320702»

Відтак, в момент укладення договору № 1, сторони на власний розсуд змінили пункт 3.7 договору про депозитний вклад, в тому числі, в частині застосування зниженої відсоткової ставки у випадку його розірвання за ініціативою вкладника (відповідача).

Доводи позивача (апелянта) щодо дії третього абзацу п. 3.7. договору оцінюються судом критично, адже у договорі № 1 про внесення змін №1 від 27.06.2014р. до договору про депозитний вклад сторони вирішили викласти в іншій редакції пункт 3.7. договору, а не його частину.

Решта доводів скаржника, наведених в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, які не впливають на результат розгляду справи.

Відповідачем також долучено до матеріалів справи договір від 30.04.2015р. про розірвання договору застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р.

Відтак, як свідчать матеріали справи, станом на момент внесення сторонами змін до договору про депозитний вклад на підставі договору від 30.04.2015р., положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін були вже виключені із умов договору про депозитний вклад.

Отже, виплата банком відсотків за користування депозитом в розмірі 23% річних є належним виконанням банком своїх зобов'язань за депозитним договором, і не може вважатись відмовою банку від власних майнових вимог, відповідно відсутні підстави вважати додаткову угоду від 30.04.2015р. нікчемною.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено існування підстав для застосування зниженої відсоткової ставки, відповідно, підстав для зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в розмірі 281 687, 67 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2016р. у справі № 910/1335/16.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 30.03.2016р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчук В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. у справі №910/1572/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016р. у справі №910/1572/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1572/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров