Постанова № 59287762, 22.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2016 р.Справа № 914/105/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Кравчук Н.М.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Сосула О.,

за участі представників сторін:

від позивача (стягувача) не зявився;

від відповідача (боржника) ОСОБА_2;

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/2-1063в від 10.06.2016,

на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.06.2016, суддя Сухович Ю.О.,

у справі № 914/105/15

за позовом (стягувач) публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача(боржник) товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с. Старичі

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Львівської області від 01.06.2016 в справі №914/105/15 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Львівської області від 04.06.2015, в справі №914/105/15 (з номером бланку №040788) виданий на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2015, (залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015) в частині стягнення 33 238,46 грн. пені з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс»(боржника) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(стягувач), оскільки за змістом ч. 4 ст. 117 ГПК України відсутній обовязок боржника на погашення цієї заборгованості.

Причиною відсутності обовязку боржника виконати наказ господарського суду Львівської області від 04.06.2015, в справі №914/105/15 в сумі 33 238,46 грн., місцевий господарський суд вважав рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2015 у справі №910/22523/15, яким зобовязано стягувача списати цю суму боргу.

У частині відмови в задоволенні заяви боржника, щодо визнання наказу господарського суду Львівської області від 04.06.2015 в справі №914/105/15 таким, що не підлягає виконанню на користь стягувача в сумі 17 309,22 грн.(3% річних) та 79 293,94 грн. інфляційних нарахувань та 2881,73 грн. судового збору в сумі, місцевий суд мотивував тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2015 у справі №910/22523/15, відмовлено в позові про списання цих сум боргу з боржника.

В апеляційній скарзі заявник (стягував) просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/105/15 в частині задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказ господарського суду Львівської області від 04.06.2015 у справі №914/105/15 є обовязковим до примусового виконання та вважає відсутнім правовий звязок між прийнятим рішенням суду першої інстанції та вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з наступних підстав. Списання пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій слід розглядати як невідємну частину реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року, не погашеної на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Вказує на те, що форма типового договору про реструктуризацію заборгованості не була затверджена Кабінетом Міністрів України. Списати пеню окремо від процедури, яка була затверджена ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» позивач не в змозі у звязку із відсутністю такого механізму.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» просить припинити провадження у справі, посилаючись на те, що виконавче провадження щодо рішення №914/105/15 було закінчене, про що свідчить постанова державного виконавця ВП № 48336065 від 31.05.2016.

В судовому засіданні за участі представника заявника (стягувача) останній підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.06.2016 у справі №914/105/15 як таку, що винесена з порушеннями вимог норм процесуального законодавства.

Представник боржника в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив припинити провадження у справі, посилаючись на те, що виконавче провадження щодо рішення №914/105/15 було закінчене, про що свідчить постанова державного виконавця ВП № 48336065 від 31.05.2016.

Після відкладення розгляду справи в судове засідання 22.07.2016 зявився представник боржника.

Представник стягувача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин, відсутні процесуальні перешкоди в розгляді апеляційної скарги.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та часткове скасування ухвали господарського суду Львівської області від 01.06.2016.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2015 в справі №914/105/15 позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 33 238,46 грн. пені, 17 309,22 грн. трьох процентів річних, 79 293,94 грн. інфляційних нарахувань та 2881,73 грн. судового збору.

Вищезгадане рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2015 в справі №914/105/15 залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 в справі №914/105/15 та постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2015 в справі №914/105/15.

На примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2015 в справі №914/105/15 видано наказ господарського суду Львівської області від 04.06.2015 в справі №914/105/15 (а.с.53, Т.2), про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 33 238,46 грн. пені, 17 309,22 грн. трьох процентів річних, 79 293,94 грн. інфляційних нарахувань та 2 881,73 грн. судового збору.

Також, судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2015 у справі №910/22523/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобовязання вчинити дії задоволено повністю та зобовязано публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» списати пеню з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» у розмірі 67 179,42 грн., стягнуту за рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2015 у справі №914/105/15 та за постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №914/106/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2016 у справі №910/22523/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/22523/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

11.05.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» звернулось до господарського суду Львівської області зі заявою №230 від 27.04.2016 (а.с. 121-123, Т.2) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2015 у справі №910/22523/15 зобовязано стягувача списати цю суму боргу.

За змістом частин 2 і 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невідємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобовязання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п.41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В силу статей 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого конвенцією «права на суд».

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частиною 4 ст. 117 ГПК України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", частинами 2-5 статті 117 ГПК України визначено підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом.

Відповідно до п. 3.3 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 р. у застосуванні зазначених приписів господарським судом необхідно враховувати, що частина 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному чи касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). За змістом цієї норми процесуального права вбачається, що наведений перелік підстав є вичерпним.

Апеляційним судом не встановлено вище перелічених обставин в стадії виконання рішення господарського суду Львівської області.

Судом першої інстанції в порушення вимог норм процесуального права неправильно кваліфіковано обставини, що встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2015 у справі №910/22523/15, яким зобовязано стягувача списати пеню в розмірі 69 179,42 грн., в звязку із чим зроблено неправильно висновок, що у боржника відсутній обовязок на погашення цієї заборгованості.

Рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2015, в справі №914/105/15 на виконання якого виданий наказ, не скасоване в апеляційному чи касаційному порядку, а також не переглянуто за нововиявленими обставинами.

А тому борг за наказом суду не вважається таким, що погашений.

Покликання боржника на ту обставину, що припинено виконавче провадження, а тому апеляційна скарга підлягає припиненню, є безпідставним, не ґрунтується на вимогах норм процесуального права, оскільки предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про визнання наказу господарського суду Львівської області від 04.06.2015, в справі №914/105/15 таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що правила списання штрафних санкцій, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», не поширюються на суми, які є предметом стягнення за спірним наказом та не є тими іншими обставинами з настанням яких ч.4 ст.117 ГПК України повязує відсутність обовязку боржника погасити борг.

Предметом регулювання вищезгаданого закону є заборгованість, у тому числі нараховані на неї штрафні санкції, яка залишилась непогашеною станом на 6 червня 2015 року, за природний газ, спожитий у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року; за умови погашення у період з 6 червня до 6 вересня 2015 року заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року.

Таким чином, на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», заборгованість у вигляді 33 238,46 грн. пені, 17 309,22 грн. трьох процентів річних, 79 293,94 грн. інфляційних нарахувань, яка виникла внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» перед публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зобовязань по сплаті за природний газ, спожитий з 1 січня по 31 грудня 2013 року, не підлягає списанню у звязку з тим, що предметом регулювання вказаного закону є інший період, ніж період, за який нарахована вищезгадана заборгованість

Судом першої інстанції не враховано, що реалізація права відповідача на списання штрафних санкцій можлива у випадку не тільки існування у боржника непогашеної заборгованості на момент набрання чинності зазначеним законом (06.06.2015), а і її погашення протягом червня - вересня 2015 року. Дія Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 не розповсюджується на спірні правовідносини сторін, а тому унеможливлює списання штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду апеляційної скарги рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/22523/15 скасовані, проте і на час прийняття судом першої інстанції ухвали суду , що є предметом оскарження, не підлягало застосуванню в порядку ст.35 ГПК України, з підстав викладених апеляційним судом вище.

Стаття 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України № 14/2-1063в від 10.06.2016 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Львівської області від 01.06.2016 в справі №914/105/15 підлягає скасуванню в частині задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з платіжного доручення скаржником сплачено 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а тому, враховуючи задоволення апеляційної скарги та часткове скасування ухвали господарського суду Львівської області від 01.06.2016 в справі №914/105/15, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. 49 ГПК України, сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн. слід покласти на відповідача(боржника).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 106, 117 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України № 14/2-1063в від 10.06.2016 задоволити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 01.06.2016 в справі №914/105/15 частково скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» про визнання наказу господарського суду Львівської області від 04.06.2015 у справі №914/105/15 таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 33 238,46 грн. пені.

В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 01.06.2016 в справі №914/105/15 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (вул. Шевченка 23, с. Старичі, код - 35413749) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького 6, м. Київ, код 20077720) 1378,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

ОСОБА_3 Бойко

СуддіН.М. Кравчук

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2016