Постанова № 59287686, 27.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2016 справа №905/2156/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:Не зявивсявід відповідача:ОСОБА_4 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київна рішення господарського судуДонецької області від16.05.2016 року по справі№ 905/2156/15 (головуючий суддя: Філімонова О.Ю., судді: Паляниця Ю.О., Шилова О.М.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод», м. Донецькдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київпровизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - Металургійний завод», м. Донецьк (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київ (далі «Відповідач») про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-146/10; 841/2010/А від 01.07.2010 року недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2016 року у справі № 905/2156/15 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» задоволено.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-146/10; 841/2010/А від 01.07.2010 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод» та Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» - визнано недійсним з моменту вчинення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2016 року у справі № 905/2156/15 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» в повному обсязі

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі, зокрема апелянт зазначає, що андерайтер мав достатній обсяг повноважень, відповідно до договору андеррайтенгу, для укладення від імені емітента договору купівлі продажу цінних паперів. Відтак, суд не мав жодних підстав задовольняти позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» з посиланням на відсутність довіреності у андерайтера від емітента на укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу цінних паперів.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

18.07.2016 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» надійшло клопотання № б/н від 18.07.2016 року про приєднання додаткових документів до матеріалів справи № 905/2156/15, яке було розглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача в судове засідання не зявився, поважність причин не явки суду не повідомив.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2016 року у справі № 905/2156/15 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Позивача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм діючого законодавства, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 29.03.2010 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний капітал Україна» (далі «Андерайтер») укладено договір андерайтингу № 430/2010-А (далі «Договір андерайтингу).

За цим договором, Андерайтер надає емітенту (Позивачу) послуги з відкритого (публічного) розміщення облігацій на первинному ринку за дорученням та від імені емітента відповідно до Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 17.07.2003 року за № 322 (п.2.1. договору андерайтингу).

Відповідно до п. 2.2. договору андерайтенгу, на підставі цього договору, Андерайтер додатково зобовязується надавати емітенту наступні послуги:

а) на вимогу емітента надати останньому після закінчення розміщення облігацій звіт про результати розміщення та необхідні документи емітенту з метою перевірки результатів цього розміщення;

б) забезпечити подання до реєструючого органу документів для реєстрації проспекту емісії облігацій;

в) виконати всі дії, які необхідні для реєстрації випуску облігацій та проспекту їх емісії в реєструючому органі, на підставі відповідної довіреності, виданої емітентом, згідно з чинним законодавством України;

г) забезпечити розміщення тимчасового та глобального сертифікату у депозитарії;

д) забезпечення підтримки обігу облігацій у відповідності з положеннями цього договору та чинного законодавства України.

Згідно з п.3.1.1.6. договору андерайтингу Позивач мав видавати Андерайтеру (його представникам) у встановленому чинним законодавством України порядку довіреності для здійснення Інвестиційний капітал Україна від імені емітента дій (правочинів), необхідних для виконання Інвестиційний капітал Україна послуг за цим договором.

Пунктом 3.2.1. договору андерайтингу передбачено, що Позивач зобовязується згідно п.3.2.1.1.1. в строк не пізніше 5 робочих днів до дати початку періоду розміщення облігацій або 2 робочих днів з моменту відповідного звернення Андерайтера (в залежності від випадку), надати йому довіреності та/або будь-які інші документи, які вимагатимуться Андерайтером для укладення від імені Позивача договорів купівлі-продажу облігацій у період розміщення, у випадку, якщо повноважень, наданих цим договором, виявиться з будь-яких підстав недостатньо для цих цілей.

Позивач має право отримувати від Андерайтера документи, звіти та інформацію стосовно виконання обовязків Андерайтером за цим договором (п. 3.5. договору андерайтингу).

01.07.2010 року між Позивачем в особі Андерайтера, що діяла на підставі договору андерайтингу та Відповідачем був укладений спірний договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-146/10; 841/2010-А (далі «Договір купівлі-продажу цінних паперів»).

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі продажу цінних паперів, Продавець (Позивач) зобовязується продати (передати у власність) Покупцю (Відповідачу) зазначені в цьому пункті цінні папери, а покупець зобовязується купити (прийняти у власність) цінні папери та оплатити їх на умовах, що викладені нижче: вид ЦП, форма випуску ЦП і серія ЦП: облігації відсоткові, іменні, серія D; форма існування: бездокументарна; найменування емітента ЦП: Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод»; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ емітента: 30939178; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) UA4000067417; курсова вартість одного цінного паперу: 1000, 00 (одна тисяча гривень 00 копійок); номінальна вартість одного (1) ЦП: 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок); загальна кількість ЦП: 30000 шт. (тридцять тисяч штук).

Пунктом 1.2. договору купівлі продажу цінних паперів передбачено, що загальна сума договору становить 30 000 000,00грн.(тридцять мільйонів гривень 00 копійок).

Згідно з п. 2.2. цього договору загальна сума сплачується покупцем після отримання покупцем загальної кількості цінних паперів, вказаного в п.1.1. статті 1 договору і в порядку, передбаченому в п. 2.1. статті 2 договору, і в банківський день отримання загальної кількості цінних паперів одним єдиним платежем у сумі 30 000 000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги Позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що Андерайтер не отримував від Позивача довіреність на право представляти емітента та укладати від імені емітента будь-які договори, у тому числі й спірний Договір, тобто під час його укладання діяв без наявності відповідних повноважень від Позивача, що дає підстави вважати спірний договір недійсним.

Втім, судова колегія вважає такий висновок передчасним та таким, що не ґрунтується на повному і всебічному дослідженні усіх обставин справи та наявних доказів; з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим нормам, що регулюють такий вид господарських відносин. При цьому, визначаючи правову природу договору слід виходити не лише з назви договору, а також з його предмету.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Приписами п. 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року встановлено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Розглядаючи спір по суті місцевий господарський суд не дослідив обставини виконання Сторонами умов Договору купівлі-продажу цінних паперів, порушивши принцип повного та всебічного розгляду усіх обставин справи.

Між там, судова колегія зауважує, що Відповідач повністю перерахував Позивачу вартість цінних паперів, придбаних ним за спірним договором, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 140).

01.07.2010 року між Відповідачем та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-147/10 (а.с. 30-33), предметом якого є зворотній викуп облігацій, придбаних за умовами спірного договору.

Місцевий господарський суд на цю суттєву обставину уваги також не звернув.

Між там зазначені діє свідчить про фактичне схвалення Позивачем спірного договору, що у контексті приписів ст. 241 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання спірного Договору недійсним,

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-146/10; 841/2010/А від 01.07.2010 року через його фактичне схвалення Позивачем.

З огляду на допущене місцевим судом неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду у даній справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на рахунок Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2016 року у справі № 905/2156/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству «Донецьксталь» - Металургійний завод» відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод», м. Донецьк (ЄДРПОУ 30939178) 1 339,80 грн. на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.18 Закону України Про виконавче провадження.

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді: О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.