Рішення № 59287605, 25.07.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р.Справа № 922/2049/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Дон-Термінал", м. Харків до ПП "Будтехнологія - Н", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

позивача -ОСОБА_1

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал", м. Харків ( позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Будтехнологія-Н», м. Харків ( відповідача) про стягнення коштів в сумі 74264,14 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар становить 54835,68 грн., інфляційні нарахування на суму боргу- 4287,95 грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості 1545,18 грн., пеня 13595,33 грн., судовий збір та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання №18/07-13/04 ЛВ від 18.07.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар, а саме, рахунка - фактури № ДТ-07/01-36 від 01.07.2015 року на суму 21887,00 грн. ( строк оплати до 18.07.2015 року), рахунок - фактура № ДТ-07/23-10 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн., ( строк оплати до 08.08.2015 року), рахунок - фактура № ДТ-07/23-18 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн., (строк опати до 08.08.2015 року, рахунок - фактура № ДТ-07/29-21 від 29.07.2015 року на суму 6937,00 грн. ( строк оплати до 14.08.2015 року).

Відповідач заперечень щодо відсутності боргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( 173-174).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

18.07.2013 року між ТОВ" Дон-Термінал" та Приватним підприємством "Будтехнологія -Н" був укладений договір поставки за № 18/07-1304 ЛВ. ( а.с.29-31) .

У відповідності до умов договору поставки, постачальник ( позивач по справі) зобов*язався поставити , а покупець ( відповідач по справі), прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору і додатків до нього технічні масла, мастила та ін. продукцію іменовану надалі як "Товар" . Ціна , кількість, асортимент і якість товару визначається сторонами в товарних накладних, рахунка-фактурах та інших документах до цього договору ( розділ 1 договору). Кількість товару, що поставляється, визначається у відповідних додаткових протоколах, товарних накладних, рахунка-фактурах та інших документах, що є невід*ємними додатками до даного договору ( п. 2.1 договору).

Щодо порядку розрахунків, сторони домовились, що Покупець ( відповідач по справі) зобов*язався сплатити відповідні грошові суми на поточний рахунок Постачальника ( позивача), вказаний в рахунку на оплату , протягом 15 календарних днів від дати підпису видаткових накладних отримання товару, якщо додатково письмовою угодою не буде передбачений інший порядок розрахунків. В разі надлишкової оплати окремого рахунку - фактури, сума такої надлишкової оплати направляється на погашення поточної заборгованості за поставлений товар, згідно даного договору в календарній послідовності виникнення заборгованості, а в разі відсутності такої заборгованості - зараховується в рахунок майбутніх платежів за поставлений товар. ( п. 6.1 договору).

Так, на виконання умов зазначеного договору та додаткових угод які є невід*ємною частиною договору, а саме по :

додатковій угоді від 30.12.2014 року позивач поставив у відповідності до

- видаткової накладної № ДТ-01/15-42 від 15.01.2014 року оливу на суму 2230,00 грн. , рахунок - фактура № ДТ-01/14-53 від 14.01.2014 року, товар отриманий за довіреністю № 5 від 14.1.2014 року ( а.с.32- 36) ;

- видатковій накладній № ДТ-01/31-03 від 31.01.2014 року на суму 8193,00 грн. рахунок - фактура № ДТ-01/29-25 від 29.01.2014 року , товар отриманий за довіреністю № 13 ( а.с.37-40) ,

- видатковій накладній № ДТ-03/19-02 від 19.03.2014 року на суму 2170,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-03/13-47 від 13.03.2014 року на суму 2170,00 грн., товар отриманий за довіреністю № 63 ( а.с.41-44),

- видатковій накладній № ДТ-03/19-08 від 19.03.2014 року на суму 17854,07 грн. , рахунок-фактура № ДТ-03/06-52 від 06.03.2014 року на суму 17854,07 грн., ( а.с.45-47),

- видатковій накладній № ДТ-04/25-34 від 25.04.2014 року на суму 16781,34 грн. , рахунок-фактура № ДТ-04/24-45 від 25.04.2014 року на суму 116781,34 грн.,за довіреністю № 116 ( а.с.48-51),

- видатковій накладній № ДТ-05/14-02 від 14.05.2014 року на суму 24221,98 грн. , рахунок-фактура № ДТ-05/07-27 від 07.05.2014 року на суму 24221,98 грн., за довіреністю № 127 ( а.с.52-55),

- видатковій накладній № ДТ-06/18-04 від 18.06.2014 року на суму 37940,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-06/10-06 від 12.06.2014 року на суму 37940,00 грн., за довіреністю № 157 ( а.с.56-60),

- видатковій накладній № ДТ-06/18-04 від 18.06.2014 року на суму 37940,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-06/18-05 від 18.06.2014 року на суму 19696,00 грн., ( а.с.61-62),

- видатковій накладній № ДТ-06/18-06 від 18.06.2014 року на суму 6112,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-06/12-18 від 12.06.2014 року на суму 6112,00 грн., ( а.с.63-65),

- видатковій накладній № ДТ-08/13-51 від 13.08.2014 року на суму 18214,84,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-08/12-19 від 12.08.2014 року на суму 18214,84 грн., за довіреністю № 206 ( а.с.66-69),

- видатковій накладній № ДТ-09/05-17 від 05.09.2014 року на суму 38625,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-09/02-31 від 02.09.2014 року на суму 38625,00 грн., за довіреністю № 220 ( а.с.70-73),

- видатковій накладній № ДТ-10/14-01 від 14.10.2014 року на суму 41975,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-10/10-39 від 10.10.2014 року на суму 41975,00грн., ( а.с.74-76),

- видатковій накладній № ДТ-10/22-30 від 22.10.2014 року на суму 2477,00,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-10/21-37 від 21.10.2014 року на суму 2477,00 грн., за довіреністю № 253 ( а.с.77-81),

- видатковій накладній № ДТ-11/27-30 від 27.11.2014 року на суму 34127,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-11/18-50 від 25.11.2014 року на суму 34127,00 грн., за довіреністю № 271 ( а.с.82-84),

- видатковій накладній № ДТ-01/28-05 від 28.01.2015 року на суму 13900,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-01/27-23 від 27.01.2015 року на суму 13900,00 грн., за довіреністю № 9 ( а.с.85-88),

- видатковій накладній № ДТ-03/03-24 від 03.03.2015 року на суму 95733,50 грн. , рахунок-фактура № ДТ-03/02-25 від 02.03.2015 року на суму 95733,50 грн., за довіреністю № 30 ( а.с.89-93),

- видатковій накладній № ДТ-04/29-15 від 29.05.2015 року на суму 17870,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-04/28-42 від 28.05.2015 року на суму 17870.00 грн., за довіреністю № 69 ( а.с.94-97),

- видатковій накладній № ДТ-06/11-20 від 11.06.2015 року на суму 28871,18 грн. , рахунок-фактура № ДТ-06/10-16 від 10.06.2015 року на суму 28871,18.00 грн., за довіреністю № 83 ( а.с.98-102)

- видатковій накладній № ДТ-07/02-11 від 02.07.2015 року на суму 21887,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-07/01-36 від 01.07.2015 року на суму 21887,00 грн., за довіреністю № 91 ( а.с.103-107)

- видатковій накладній № ДТ-07/23-07 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн. , рахунок-фактура № ДТ-07/23-10 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн., за довіреністю № 104 ( а.с.108-111)

- видатковій накладній № ДТ-07/23-08 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн. , рахунок-фактура № ДТ-07/23-18 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн., ( а.с.1112-114)

- видатковій накладній № ДТ-07/29-47 від 29.07.2015 року на суму 6937,00 грн. , рахунок-фактура № ДТ-07/29-21 від 29.07.2015 року на суму 6937,00 грн., за довіреністю № 112 ( а.с.115-118) .

На день подачі позовної заяви відповідач здійснив часткову оплату за поставлений 2014 по 2015 роки товар на суму 404517,23 грн. що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с.119-152).

Але відповідач частково сплатив наступні рахунки - фактури :

№ ДТ-06/10 від 10.06.2015 року, борг становить 22474,68 грн. зі строком оплати до 27.06.2015 року.

№ ДТ-07/01-36 від 01.07.2015 року на суму 21887,00( зі строком оплати 18.07.2015 року

№ ДТ-07/23-10 від 23.07.2015 року на суму 1768,50 грн. зі строком оплати до 08.08.2015 року

№ ДТ-07/29-21 від 29.07.2015 року на суму 6937,00 зі строком оплати 14.08.2015 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази своєчасного виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з ПП" Будтехнологія -Н" основної заборгованості в сумі 54835,68 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 40488,40 грн. та інфляційні витрати у розмірі 187790,16 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З ОСОБА_2 №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року вбачається, що при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати послуг, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд вважає, що він є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню, а саме інфляційні втрати в розмірі 4287,95 грн. та 3 % річних - 1545,18 грн.

Щодо нарахування пені в розмірі 13595,33 грн., судом встановлено наступне, що статтею 549 ЦК України передбачено , що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення ( п. 7.3 договору поставки № 18/07-13/04 ЛВ від 18.07.2013 року). Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобовязання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач нарахував пеню за кожною видатковою накладною з зазначенням дати початку розрахунку з датою по яку нарахована пені за шість місяців ( а.с. 168-169). Пеня підлягає стягненню в розмірі з відповідача в розмірі 13595,33 грн.

Щодо стягненню витрат по сплаті витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 4500,00 грн. та, відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надані відповідні докази в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, які містяться в матеріалах справи, зокрема, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №483 від 19.0.2003р., довіреність, договір про надання правової допомоги від 14.06.2016р. , платіжне доручення № 9723 від 16.06.2016 року про сплату за договором про надання правової допомоги на суму 4500,00 грн. Як свідчать матеріали справи та протоколи судових засідань, адвокат ОСОБА_1 дійсно представляв інтереси позивача у цій справі, брав участь у судових засіданнях, надавав відповідні пояснення та документи на виконання вимог суду щодо розгляду цієї справи. Таким чином, враховуючи складність справи та її предмет витрати по сплаті послуг адвоката є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Будтехнологія -Н" ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ 32336054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал" ( м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 30 код ЄДРПОУ 33109845 п/р 26000013003954 в ПАТ "Сбербанк Росії" м. Київ. МФО 320627 , п/р 26007010054987 в ПАТ" ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767) суму основного боргу 54835,68 грн., інфляційні втрати - 4287,95 грн., 3 % річних - 1545,18 грн., пеню - 13595,33 грн., витрати по сплаті послуг адвоката - 4500,00 грн. та судовий збір 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2