Рішення № 59287315, 27.07.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р. Справа № 909/406/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Мазепи, 10/2, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77200

до відповідача: Болехівської міської ради, пл. Івана Франка, 12, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202

про стягнення 56433,18 грн.,

за участю:

від позивача: 1. ОСОБА_2 - представник, (довіреність №1488 від 31.05.16),

2. ОСОБА_3 - адвокат, (свідоцтво №671 від 05.12.08),

від відповідача: 1. ОСОБА_4 - перший заступник Болехівського міського голови,

(довіреність №296/02.1-16/16 від 01.06.16),

2. ОСОБА_5 - адвокат, (довіреність №297/02.1-16/16 від 01.06.16).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Болехівської міської ради про стягнення 56433,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов"язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно договору підряду №17 від 04.09.15.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та подали клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№10702/16 від 27.07.16, яке судом прийнято та задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзивах на позов вх.№9893/16 від 14.07.16 та вх.№10705/16 від 27.07.16; подав довідку вх.№10704/16 від 27.07.16 про отримання актів виконаних робіт 22.07.16 та пояснення вх.№10703/16 від 21.07.16 в якому зазначив, що на виконання робіт по об"єкту "Капітальний ремонт пішохідних доріжок від магазину "Галичанка" до ЗОШ №2" в 2015 році, згідно рішень сесії міської ради виділено 115000,00 грн.

Представник відповідача зазначив, що акти приймання виконаних робіт, на які посилається позивач в позовній заяві не оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства і не можуть бути належним доказом щодо підтвердження виконання робіт та відповідно, підставою для проведення їх оплати. Також, вказав на те, що проведення дій щодо взяття бюджетних зобов"язань по даному об"єкту є порушенням бюджетного законодавства.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості в сумі 56433,18 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду №17 від 04.09.15 в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт.

04.09.15 між сторонами даного спору укладено договір підряду №17 (далі-договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов"язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору та нормативно-технічних вимог, ремонтно-будівельні роботи, визначені нижче, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити їх.

Підрядник зобов"язується на протязі 2015 року, згідно затвердженого кошторису виконати роботи по капітальному ремонту пішохідних доріжок від магазину "Галичанка" до ЗОШ №2 в м.Болехові Івано-Франківської області (п.2.1 договору).

Сторони у п.5.1 договору погодили, що вартість та витрати за виконані роботи визначаються згідно з узгодженим сторонами кошторисом та актами приймання виконаних будівельних робіт і не повинні перевищувати 377000,00 грн.

Відповідно до п.5.2. договору, замовник зобов"язується оплатити підряднику аванс в розмірі 30% загальної вартості робіт (згідно п.5.1 даного договору)

Згідно п.5.3 договору, розрахунок з підрядником проводить замовник за фактично виконані роботи, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, у формі перерахування грошей на розрахунковий рахунок підрядника.

На виконання умов п.5.2 договору, замовник 25.09.15 оплатив аванс в розмірі 113100,00 грн., що становить 30% загальної вартості робіт та підтверджується випискою з рахунка позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

В підтвердження виконання робіт за договором позивач надав акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень №1-0-1-41 та №1-0-1-46 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 на суму 140097,91 грн. Вказані акти та довідки підписані повноважними представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Також, в підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень №1-0-1-49, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками та акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень №1-0-1-49 на суму 26895,83 грн., який як стверджує позивач надано відповідачу ще на початку листопада 2015 року, однак доказів вручення не надав. Представник відповідача в судовому засіданні факт наявності даного акта у відповідача підтвердив та вказав, що встановити дату його отримання неможливо. Тому спірний акт позивачем повторно направлено на адресу відповідача та отримано ним - 22.07.16(до винесення рішення судом), докази чого містяться в матеріалах справи. Проте, станом на день винесення рішення, відповідач даний акт не підписав; мотивованої відмови від підписання, позивачу не надав.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, виконані позивачем роботи оплачено відповідачем частково в сумі авансу 113100,00 грн.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обовязковий для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами згідно підписаних довідок про вартість виконаних робіт та актів виконаних будівельних робіт є такими, що випливають із договору підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1,2 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, законом передбачено можливість складання одностороннього акта, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи.

Акти приймання виконаних будівельних робіт є документами, що підтверджують належну якість робіт, оскільки, відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України прийняття робіт свідчить про те, що відповідач оглянув роботи, виконані позивачем відповідно до договору підряду, та не виявив допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт також є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в силу того, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно приписів ч.4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованої відмови від прийняття виконаних позивачем робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт; з повідомленнями про недоліки виконаних робіт, як того вимагають положення статті 853 ЦК України, відповідач до позивача не звертався. Таким чином, суд вважає , що акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень №1-0-1-41, №1-0-1-46 та №1-0-1-49 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 грн. є належними доказами підтвердження виконання позивачем робіт на суму 166993,74 грн., тоді як відповідач не виконав обов'язку щодо прийняття виконаних позивачем робіт та їх оплати.

Оцінивши акти приймання виконаних будівельних робіт суд встановив, що вартість робіт за наведеними вище актами, наданими позивачем, відповідає договірній ціні цих робіт, передбаченій умовами договору, а в цілому будівельні роботи за договором, виконання яких підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами приймання виконаних будівельних робіт, а також актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними позивачем в односторонньому порядку, отриманими відповідачем та щодо яких відповідачем зауваження не надані, виконані в межах суми вартості робіт, обумовленої договором.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання , враховуючи сплату авансу в сумі 113100,00грн., вимога позивача в частині стягнення з відповідача 53893,74 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 01.11.15 по 01.03.16 нараховані інфляційні втрати в сумі 1737,44 грн. та 3% річних в сумі 802,00 грн. за період з 01.11.15 по 01.05.16.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань по актах приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень №1-0-1-41, №1-0-1-46, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 400,90 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 323,94 грн. В решті суми нарахованих 3% та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивачем не враховано вимоги ст. 254 ЦК України.

Щодо нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за прострочку оплати по акту приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень №1-0-1-49 на суму 26895,53 грн., слід зазначити, що ці нарахування проведено безпідставно, оскільки даний акт вручено - 22.07.16 під час розгляду справи судом, а тому нарахування даних сум за період з 01.11.15 по 01.05.16 є неправомірним.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 54618,58 грн., з яких: 53893,74 грн. - основного боргу, 323,94 грн. - інфляційних втрат та 400,90 грн. -3% річних. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, представник позивача посилаючись на приписи ст. 44 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5643,31 грн.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі поданих суду: угоди про надання правової допомоги від 24.03.16, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 671 ОСОБА_3, акта наданих послуг, квитанції про оплату послуг від 24.03.16, як доказів оплати послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та інші витрати пов"язані з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 укладено угоду про надання правової допомоги від 24.03.16.

Пунктом 1. угоди про надання правової допомоги встановлено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов"язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.

Слід зазначити, що адвокат ОСОБА_3 був присутній у всіх судових засіданнях, та належним чином виконував вимоги ухвал суду.

З огляду на вищевикладене, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5643,31 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до положень ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5461,85 грн.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст.11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 614, 625, 627, 629, 632, 837, 853, 875, 879, 882 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, керуючись ст.ст. 4-7, 33, 43, 44, 49, 55, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Болехівської міської ради про стягнення 56433,18 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Болехівської міської ради, вул. пл.ІФранка,12, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202 (код 04054270) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Мазепи, 10/2, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77200 (код НОМЕР_1) - 53893,74 (п"ятдесят три тисячі вісімсот дев"яносто три гривні сімдесят чотири копійки ) - основного боргу, 323,94 (триста двадцять три гривні дев"яносто чотири копійки ) - інфляційних втрат та 400,90 (чотириста гривень дев"яносто копійок) - 3% річних, а також 1333,69 (одну тисячу триста тридцять три гривні шістдесят дев"ять копійок) - судового збору та 5461,85 (п"ять тисяч чотириста шістдесят одну гривню вісімдесят п"ять копійок) - витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 1413,50 (однієї тисячі чотирьохсот тринадцяти гривень п"ятдесяти копійок) інфляційних втрат та 401,10 (чотирьохсот однієї гривні десяти копійок) 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.16

Суддя Максимів Т. В.