Рішення № 59285238, 28.07.2016, Оболонський районний суд міста Києва

28.07.2016 Справа № 756/10924/15-ц

Унікальний № 756/10924/15-ц

Справа № 2/756/3521/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарі Івченко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Банк „Фінанси і кредит" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2015 р. Оболонським р/с м. Києва зареєстрована цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позову вказала, що 19.09.2007 р. між відповідачем - ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07-07-И/34, відповідно до умов якого банком по Позичальнику в тимчасове користування кредитні кошти в сумі 96000 грн. зі сплатою відсотків 13% річних, строком до 18 вересня 2027 р.

Як вказує позвиач, 13.03.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного кредитного договору, відповідно до умов якого щомісячний ануітетний платіж встановлено у розмірі 1116 дол. США. 24.07.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 07-07-И/34, відповідно до якої в період з 01.08.2014р. по 10.07.2019 р. додатково до розміру щомісячного платежу чальник зобов'язується щомісяця, в термін з 1 по 10 число (включно) кожного місяця здійснювати погашення нарахованих відсотків за користування Кредитними ресурсами рівними частинами по 462 дол. 72 центи США. 31.07.2015 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до якої в період з 01.08.2015 р. по 10.07.2020 р. додатково до розміру щомісячного платежу позичальник зобов'язався щомісяця, в термін з 1 по 10 число (включно) кожного місяця здійснювати погашення нарахованих та неоплачених відсотків за користування кредитними ресурсами рівними частинами по 462 дол.72 центи США.

Як вказано у позові, у забезпечення виконання умов кредитного договору № 07-07-И/34 від 19.09.2007 р. між банком - відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 передала відповідачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. При цьому позивач вважає кредитний договір незаконним, так як вона не заперечує факт отримання кредитних коштів у доларах, проте, враховуючи, що курс долара до гривні на теперішній час становить 22 - 24 грн., виконувати зобов'язання за кредитним договором вона не може, у зв'язку з істотним збільшенням обсягу відповідальності.

Тому посилаючись на вищевикладене, позивач просить визнати кредитний договір від 19.09.2007 р. укладений між нею та ПАТ „Універсал Банк" недійсним.

У судове засідання позивач не з'явилась, надіслала свою заяву щодо підтримки позову.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі та просить суд відмовити в позові у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Вислухавши пояснення та дослідивши всі докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як з'ясовано судом, 19.09.2007 р. між відповідачем - ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07-07-И/34, відповідно до умов якого банком по Позичальнику в тимчасове користування кредитні кошти в сумі 96000 грн. зі сплатою відсотків 13% річних, строком до 18 вересня 2027 р.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду у серпні 2015 р., тобто сплив строку позовної давності по даній цивільній справі є очевидним.

У відповідності до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Між тим, суд, дослідивши обставини та докази надані позивачем на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності, із врахуванням всіх обставин на які посилалася представник позивача у судовому засіданні, не знаходить підстав для визнання поважними причин пропущення строку позовної давності.

Ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи обставини викладені вище, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 повинно бути відмовлено у зв'язку зі плином строку позовної давності, оскільки про її застосування заявив представник відповідача, а підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності суд не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 234, 236, 627, 629, 638 ЦК України, , ст. 256, 257, 260, 261, 262, 267 ЦК України, ст. 3, 10, 57, 60, 169, 208, 209, ст. 212-215, ст. 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Васалатій К.А.