Рішення № 59278274, 25.07.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р.Справа № 922/1704/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Відділу освіти Близнюківської райдержадміністрації, смт. Близнюки про стягнення грошових коштів в розмірі 598576,59 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 09.02.2016 р.,

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 07.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Відділу освіти Близнюківської райдержадміністрації, смт. Близнюки, в якій просить стягнути на свою користь суму заборгованості у розмірі 598576,59 грн., з яких: 532010,80 грн. - сума основної заборгованості; 3130,89 грн. - сума 3% річних; 19649,68 грн. - інфляційні, 43785,22 грн. - пеня. Заявлену вимогу обґрунтувано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 11410242А3СВО26 від 15.02.2016р. на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, укладеного між сторонами даного спору. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8978,64 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2016р. прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.06.2016р. об 11:30 год.

У судових засіданнях 13.06.2016р., 11.07.2016р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 25.07.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додаткових доказів по справі суду не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.07.2016р. проти позову заперечував частково. В наданому до господарського суду відзиві на позов (вх. №19492) та додаткових доказах (вх. № 24294) зазначив про часткову сплату суму заборгованості в розмірі 243561,58 грн. та просив суд зменшити розмір пені, пред'явленої до стягнення з відповідача, на 50% (вх. № 22371).

Розглянувши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що на момент розгляду справи відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині сплати суми основної заборгованості в розмірі 243561,58 грн., суд вважає що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК за відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи з урахуванням вимоги про стягнення суми основної заборгованості за договором № 11410242А3СВО26 від 15.02.2016р. на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, в розмірі 288449,22 грн.

У судовому засіданні 25.07.2016р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем - TOB «Харківгаз Збут» (постачальник) та відповідачем - Відділом освіти Близнюківської РДА (споживач) 15.02.2016 р. укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, № 11410242А3СВО26 (далі - Договір).

Відповідно до положень п. 1.1 Договору TOB «Харківгаз Збут» зобов'язувалось передати у власність природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 4.2. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 2.9. Договору послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаними постачальником та споживачем актом приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання газу в період січень-ківтень 2016р. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Так, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

-січень 2016 р. - 33,455 тис.м.куб. на загальну суму 257143,16грн.;

-лютий 2016 р. - 37,528 тис.м.куб. на загальну суму 288449,22 грн.;

-березень 2016 р. - 29,779 тис.м.куб. на загальну суму 228888,54 грн.;

-квітень 2016 р. - 1,909 тис.м.куб. на загальну суму 14673,04 грн.;

Всього за вказаний період позивач передав Відповідачу природного газу на загальну суму 789 153,96грн..

Як свідчать матеріали справи, факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання газу в період січень-ківтень 2016р. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач зазначив, що в порушення умов договору щодо вчасної та в повному обсязі сплати за поставлений природний газ, відповідачем була сплачена сума 257143,16 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем, на дату звернення до суду з позовом, складала 532010,80 грн., в зв'язку з чим відповідачу було нараховано 130,89 грн. - сума 3% річних; 19649,68 грн. - інфляційні, 43785,22 грн. - пеня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

Факт поставки споживачу природного газу , передбаченого сторонами у Договорі № 11410242А3СВО26 від 15.02.2016р., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за період січень-квітень 2016р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу природний газ на суму 789153,96грн., за який відповідач, на час звернення позивача до суду розрахувався частково та мав заборгованість за Договором в розмірі 532010,80 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, та враховуючи припинення судом провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 243561,58 грн., відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати за отриманий природний газ за Договором № 11410242А3СВО26 від 15.02.2016р. в розмірі 288449,22 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за Договором № 11410242А3СВО26 від 15.02.2016р. в сумі 288449,22 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за Договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, тому такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3130,89 грн. та 19649,68 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 43785,22 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню, яка станом на 31.05.2016р., становить 43785,22 грн. за період з 11.02.2016р. по 16.05.2016р.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми пені, суд зазначає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%, задовольняє його, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою організацією, фінансується виключно з Державного бюджету України, та те, що позивач не заперечував проти зменшення розміру нарахованої відповідачеві пені на 50%, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та, у відповідності до ст. 233 ГК України, п. 3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50%. За таких обставин, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 21892,61 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду з вини відповідача та частина заборгованості була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до господарського суду, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (64800, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи, 30, код ЄДРПОУ 02146363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) суму заборгованості в розмірі 288449,22 грн., 3% річних в розмірі 3130,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 19649,68 грн., пеню в розмірі 21892,61 грн., судові витрати в розмірі 8978,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 21892,61 грн. - відмовити.

В частині стягнення 243561,58 грн. суми основної заборгованості - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 27.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1704/16