Рішення № 59278183, 21.07.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2016 р. Справа № 918/339/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 91 703,30 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_3 (довіреність №01-08/250 від 15.06.2016р.).

ОСОБА_4 (довіреність №01-08/251 від 15.06.2016р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Комунальне підприємство "Дубноводоканал" Дубенської міської ради звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в сумі 91 703,30 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що контролером абонентного відділу було повідомлено, що протягом періоду часу після припинення правовідносин щодо надання послуг по водовідведенню та водопостачанню відповідач безобліково користується водою з комунальної мережі м. Дубно та не допускає працівників Комунального підприємства "Дубноводоканал" на територію звіроферми для обстеження мережі.

Ухвалою суду від 10.05.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 24.05.2016р.

24.05.2016р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Вказує, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували самовільне безоблікове користування водою з комунальної мережі м. Дубно. Зазначає, що на території звірогосподарства, належного ОСОБА_1 особі-підприємцю ОСОБА_2, знаходиться природне озеро, вода з якого використовується для потреб звірогосподарства. Стверджує, що самовільного приєднання чи врізки до комунальної мережі м. Дубно відповідач не допускав, централізованим водопостачанням та водовідведенням не користувався.

Ухвалою суду від 24.05.2016р. розгляд справи відкладено на 16.06.2016р.

У зв'язку із перебуванням у відпустці 16.06.2016р. судді Горплюка А.М. судове засідання у справі №918/339/16 призначене на 16.06.2016р. о 10:00 год. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.06.2016р. у справі №918/339/16, враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання, справу було призначено до розгляду на 30.06.2016р.

За клопотанням відповідача в порядку ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 30.06.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.07.2016р.

12.07.2016р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові письмові пояснення до відзиву, в якому вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження безоблікового, несанкціонованого та самовільного водоспоживання води з комунальної мережі м. Дубно відповідачем. Вказує, що посилання, як на доказ, на повідомлення невідомого контролера абонентного відділу від 01.03.2016р. про користування відповідачем водою з комунальної мережі м. Дубно та самовільного приєднання до неї не є належним та допустимим доказом.

В судовому засіданні 21.07.2016р. представники позивача підтримали позовні вимоги за підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 21.07.2016р. хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011р. між Комунальним підприємством "Дубноводоканал" (надалі Виконавець) та ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі Споживач) було укладено договір №289 про надання послуг водопостачання та водовідведення (надалі договір, а.с. 8-13), за умовами п.1.1. якого виконавець зобовязується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуг з водопостачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 8.1. договору, цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або про необхідність перегляду.

25.12.2015р. Комунальним підприємством "Дубноводоканал" направлено на адресу ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 лист-повідомлення вих. №691/01-08, у відповідності до якого повідомлено про розірвання (припинення) договору №289 про надання послуг з водопостачання та водовідведення у звязку з закінченням 01.02.2016р. терміну його дії. Окрім того, вказаним листом повідомлено, що для подальшого користування послугами з водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 особі-підприємцю ОСОБА_2 необхідно звернутись до Комунального підприємства "Дубноводоканал" для укладення нового договору (а.с. 13).

Однак, вказаний лист не вручено та був повернений підприємством поштового звязку Комунальному підприємству "Дубноводоканал" у звязку із закінченням терміну зберігання (а.с. 14-16).

31.12.2015р. Контролером ОСОБА_5 було передано представнику звірогосподарства (на прохідній), що знаходиться за адресою вул. Підборецька, буд. 180 та є власністю ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, лист-повідомлення від 25.12.2015р. №691/01-08 про припинення терміну дії договору №289 про надання послуг водопостачання та водовідведення від 01.02.2011р. Працівник ознайомився з повідомленням, однак відмовився ставити відмітку про отримання, про що було складено відповідний акт (а.с. 17).

Листом від 29.01.2016р. відповідач надав відповідь на лист №691/01-08 від 25.12.2015р., у відповідності до якого ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 повідомила, що потреба по наданню послуг з водопостачання та водовідведення не відпала, звірогосподарство від послуг водопостачання та водовідведення не відмовляється.

Як стверджує позивач, 01.03.2016р. контролером абонентного відділу було повідомлено, що станом на 01.03.2016р. ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 надалі користується водою з комунальної мережі м. Дубно, тобто самовільно приєдналась до неї, на територію звіроферми для обстеження мережі не допускає.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензія вих.№98/01-08 від 02.03.2016р. із вимогою до 15.03.2016р. сплатити кошти за самовільне використання води в сумі 91 730,30 грн.. Однак, остання залишена ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 без виконання, що стало підставою для звернення Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради із відповідною позовною заявою до господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обовязок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", централізоване постачання холодної води та водовідведення за змістом є одним із видів комунальних послуг.

У відповідності до приписів ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; а централізоване водовідведення, як господарську діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Статтями 1, 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання, що здійснюють експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечують населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води; споживачі питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

В свою чергу, підприємства питного водопостачання мають право здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води та зобов'язані забезпечити відшкодування збитків, завданих юридичним і фізичним особам внаслідок порушення вимог законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, що сталося з їх вини (ст. 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначено Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. за № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за № 936/15627.

Правила № 190 від 27.06.2008р. є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

У відповідності до п. 2.1. Правил, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 4.2. Правил зазначено, що забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо-будинкових мереж або до мереж споживачів).

Як передбачає розділ 3 Правил № 190 від 27.06.2008р., водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує що 01.03.2016р. контролером абонентного відділу було повідомлено, що станом на 01.03.2016р. ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 надалі користується водою з комунальної мережі м. Дубно, тобто самовільно приєдналась до неї, на територію звіроферми для обстеження мережі не допускає.

Згідно з підпунктом 10.4.5. пункту 10.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 року № 30, у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт.

Таким чином, спеціальними правовими нормами обумовлено, що фіксація відповідного правопорушення, а в подальшому притягнення до відповідальності та стягнення відповідної плати за воду з винної особи, здійснюється на підставі акту.

Однак, в порушення вимог підпункту 10.4.5. пункту 10.4. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, акт про порушення складено не було.

Позивачем не надано доказів самовільного приєднання абонента до системи водопостачання, самовільного водокористування або порушення Правил технічної експлуатації № 30 та наявності правових підстав до застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил № 190. Посилання позивача на повідомлення контролера абонентного відділу судом до уваги не беруться, оскільки вказаний факт жодним чином документально не підтверджено. Крім того, Комунальним підприємством "Дубноводоканал" Дубенської міської ради не вказано ані посади, ані прізвища контролера.

Окрім того, господарський суд критично ставиться до тверджень позивача щодо не допуску уповноважених працівників Комунального підприємства "Дубноводоканал" на територію звіроферми для обстеження мереж водопостачання, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували здійснення перешкод ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 в доступі до обєктів водопостачання та водовідведення. При цьому, наданий представниками позивача в судовому засідання 21.07.2016р., акт про відмову від допущення на територію не приймається судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки вказаний акт датований 05.07.2016р., тоді як позивач звернувся до суду з позовом 06.05.2016р., а період безоблікового водокористування позивачем визначено лютий 2016 року.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не дають можливості встановити факт самовільного приєднання до водопровідних мереж відповідачем та самовільного водокористування. Обставини викладені у позовній заяві щодо самовільного приєднання відповідачем до водопровідних мереж позивача, а також самовільного водокористування, не доведені позивачем у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування.

У зв'язку з вищевикладеним, господарський суд відмовляє у задоволенні позову Комунального підприємства "Дубноводоканал" Дубенської міської ради до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в сумі 91 703,30 грн. повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у справі.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "26" липня 2016 року

Суддя Горплюк А.М.