Рішення № 59278051, 18.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2016 р.Справа № 916/5019/15

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Смелянець Г.Є.

Суддя Цісельський О.В.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 368 від 11.05.2016р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № Б/Н від 29.02.2016р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Сервісагро - Умань до відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „АФ „Прогрес Плюс про стягнення 261 595,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 21.12.2015р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Сервісагро -Умань звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „АФ „Прогрес Плюс про стягнення 159967,12грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) від 22.12.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.01.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на позов відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 28.01.2016р. представником позивача було надано суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 261 650,26 грн.

18.02.2016р. в судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2016р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/5019/15 - до 07.03.2016 року.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Одеської області №340 від 01.03.2016р., відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у звязку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Демешина О.А. з 24.02.2016р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи та відповідно до п. 3.12. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.02.2016р. №17-2/2016) призначено повторний автоматичний розподіл та вказану справу передано на розгляду судді Зайцева Ю.О.

01.03.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на позов відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2016р. було прийнято справу № 916/5019/15 до свого провадження.

В судовому засіданні 11.04.2016р. представником відповідача надано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2016р. строк розгляду справи №916/5019/15 продовжено на 15 днів.

16.05.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. було призначено справу №916/5019/15 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

На підставі вищезазначеної ухвали відповідальною особою апарату суду було здійснено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії, та визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя Смелянець Г.Є., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2016р. справу №916/5019/15 було прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суду: головуючий суддя Зайцев Ю.О., суддя Смелянець Г.Є., суддя Цісельський О.В. та призначено її до розгляду у відритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 18.07.2016р. представником відповідача, було надано суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких, відповідач, частково визнає позовні вимоги в частині стягнення 633,32 грн. - пені та 5 136,96 грн. 5% штрафу, щодо вимог про стягнення курсової різниці та інфляційних втрат просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Щодо вимоги про стягнення 39% штрафу, відповідач своєї позиції по даній вимозі в письмових поясненнях не виклав.

18.07.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

20.02.2014р. між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" (надалі - постачальник) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" (надалі - покупець) було укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу №УМ-ОД-21-200214/н-РЕ (надалі - договір) відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1. договору).

Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також умови, визначаються додатковими угодами(специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною. Зобовязання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках договору виникають після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору (п.п.1.3., 1.4. договору).

Відповідно до п.п.2.2.,2.4.,2.5. договору поставка товару здійснюється на умовах, визначених до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS 2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до договору. Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації). Товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються сторонами у додаткових угодах(специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий Покупцю (п.3.4. договору).

Відповідно до п.п.4.1.,4.2.пп.4.2.1., 4.2.2., п. 4.3., пп.4.3.1., 4.3.2., 4.3.3. вартість товару повинна бути повністю сплачена Постачальнику Покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до договору, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунок за договором здійснюється у безготівковій формі, в національній валюті (грошовими коштами або гарантованими платежами), на поточний рахунок Постачальника, вказаний у договорі або рахунку-фактурі на оплату товару. У вексельній формі або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою обох сторін. Вартість товару розраховується у гривні та фіксується у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації), в цьому випадку Постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість товару, в залежності від зміни курсу даної валюти наступним чином: на дату підписання додаткової угоди (специфікації) вартість товару у гривні розраховується по курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеному на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті підписання. За даними Інтернет-сторінки http://index.minfin.com.ua/, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній , визначається, як курс продажу відповідної валюти на початок відповідного дня у банку ПАТ "ОСОБА_4 Аваль", який вказано на сайті http://www.aval.ua/, у розділі "Курси валют". На дату відвантаження партії товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідно іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), вартість даної партії товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою: Ав=В1в : В2в х Св, де Ав вартість партії товару у гривні на день фактичного відвантаження, В1в курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно п.4.3.1. договору на день, що передує даті відвантаження товару, В2в курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно п.4.3.1. договору на дату підписання відповідно додаткової угоди (специфікації), Св вартість цієї партії товару у гривні, розрахована по курсу, визначеному згідно п.4.3.1. договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації). Оплачена до відвантаження частина товару не підлягає коригуванню вартості на дату відвантаження, оскільки вартість цієї частини товару зафіксована по курсу на дату фактичної оплати. На дату фактичної оплати частини товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), або курсу перерахунку вартості товару на дату фактичного відвантаження, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою: Ао=В1о : В2о х Со, де Ао сума належна до оплати у гривні на день фактичного перерахування коштів, згідно умов договору, В1о курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно п.4.3.1. договору на день, що передує даті фактичного перерахування коштів, В2о курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно п.4.3.1. договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації), Со сума належна до оплати у гривні на дату підписання договору, згідно умов договору та відповідних додаткових угод (специфікацій). Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується Постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання Покупця за наявності відповідних підстав, згідно з п.п. 4.3.3., 4.3.2. договору.

Підпунктами 8.5.1., 8.5.2. п. 8.5. договору сторони передбачили, що Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті товару сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. За порушення грошових зобовязань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 ЦК України Покупець сплачує на користь Постачальника 39% річних від суми боргу.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.п. 8.5.1. та 8.5.2. договору встановлюється у 3 роки (п.8.10. договору).

Як зазначає позивач 06.03.2014р. між сторонами була підписана специфікація №1 за якою позивач здійснив поставку товару на суму 372 181,48 грн. за курсом 1 EUR за 13,13 грн. зі строком поставки 30.03.2014р. та умовою розрахунку 40% до 10.08.2014р., 30% до 10.09.2014р. та 30% до 10.10.2014р. Відповідач свої зобовязання щодо оплати товару з умовою розрахунку 40% до 10.08.2014р., 30% до 10.09.2014р. та 30% до 10.10.2014р. не виконав належним чином, і здійснив оплату 30% вартості товару з порушенням строку, а саме 20.10.2014р.

Також, між сторонами 08.04.2014р. була підписана специфікація №2 за якою позивач здійснив поставку товару на суму 44 498,00 грн. за курсом 1 дол.США за 9,45 грн. зі строком поставки до 11.04.2014р. та умовою розрахунку 40% до 10.08.2014р., 30% до 10.09.2014р. та 30% до 10.10.2014р. Відповідач свої зобовязання щодо оплати товару з умовою розрахунку 40% до 10.08.2014р.. виконав неналежним чином, однак стосовно 30% вартості товару до 10.09.2014р. відповідач не виконав і здійснив оплату 30% вартості товару 31.12.2014р. та 19.11.20015р., що призвело до прострочення виконання зобовязання.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Сервісагро -Умань звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „АФ „Прогрес Плюс та з урахуванням уточнення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 261 595,26 грн. у тому числі 633,32 грн. пені, 5 136,96 грн. 5% штрафу, 987,98 грн. відсотки за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно п.8.6.2. договору), 1,00 грн. індексу інфляції та 254 836,00 грн. курсової різниці.

Відповідач частково визнає позовні вимоги в частині стягнення 633,32 грн. - пені та 5 136,96 грн. 5% штрафу.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу №УМ-ОД-21-200214/н-РЕ за яким, позивач поставив відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва згідно додаткових угод (специфікацій) №1 від 06.03.2014р. та №2 від 08.04.2014р.

Судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди (специфікацій) №1 від 06.03.2014р. ціна товару встановлена у гривнях, ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" отримала товар на загальну суму 372 181,48 грн.; строки оплати 40% до 10.08.2014р., 30% до 10.09.2014р. та 30% до 10.10.2014р.; на дату підписання даної додаткової угоди курс продажу іноземної валюти, визначений банком постачальника, становить 1 USD=9,95 грн. На підставі додаткової угоди (специфікацій) №1, 06.03.2014р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню №72 від 06.03.2014р.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору поставки та додаткової угоди (специфікації) №1 від 06.03.2014р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 372 167,48 грн. за видатковою накладною: №50 від 13.03.2014р. та №52 від 14.03.2014р.

Відповідач за поставлений товар відповідно до додаткової угоди (специфікацій) №1 40% вартості товару та наступні 30% вартості товару сплатив своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Однак, останні 30% вартості товару відповідач сплатив лише 20.10.2014, тобто з простроченням строку оплати, встановленого додатковою угодою (специфікацією) №1, на 9 днів.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди (специфікацій) №2 від 08.04.2014р. ціна товару встановлена у гривнях, ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" отримала товар на загальну суму 44 498,00 грн.; строки оплати 40% до 10.08.2014р., 30% до 10.09.2014р. та 30% до 10.10.2014р.; на дату підписання даної додаткової угоди курс продажу іноземної валюти, визначений банком постачальника, становить 1 EUR = 16,20 грн. На підставі додаткової угоди (специфікацій) №2, 06.03.2014р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню №78 від 08.04.2014р.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору поставки та додаткової угоди (специфікації) №2 від 08.04.2014р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 44 98,00 грн. за видатковою накладною: №289 від 14.04.2014р.

Відповідач за поставлений товар відповідно до додаткової угоди (специфікацій) №2 40% вартості товару та наступні 30% вартості товару сплатив своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Однак, останні 30% вартості товару відповідач сплатив лише 31.12.2014р. та 19.11.2015р., тобто з простроченням строку оплати, встановленого додатковою угодою (специфікацією) №2.

У звязку із вищезазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати товару поставленого за додатковою угодою (специфікацією) №1 та №2, з урахуванням уточнень 633,32 грн. пені, 5 136,96 грн. 5% штрафу, 987,98 грн. відсотки за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно з п.8.6.2 договору), 1 грн. інфляційних втрат та 254 836,00 грн. курсової різниці.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

За приписами частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно зі статтею 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В частині першій статті 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами статті 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 цього Кодексу унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Підпунктом 4.3.3. п.4.3. договору сторони передбачили, що на дату фактичної оплати частини товару, згідно з певною додатковою угодою (специфікацією), у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у додатковій угоді (специфікації), або курсу перерахунку вартості товару на дату фактичного відвантаження, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою: Ао=В1о : В2о х Со, де Ао сума належна до оплати у гривні на день фактичного перерахування коштів, згідно умов договору, В1о курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно п.4.3.1. договору на день, що передує даті фактичного перерахування коштів, В2о курс продажу відповідної іноземної валюти, визначений згідно п.4.3.1. договору на дату підписання відповідної додаткової угоди (специфікації), Со сума належна до оплати у гривні на дату підписання договору, згідно умов договору та відповідних додаткових угод (специфікацій). Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується Постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання Покупця за наявності відповідних підстав.

Останнім сторони узгодили, що зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується Постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати товару, з урахуванням курсу валют на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання Покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.3.1 та 4.3.2 даного договору.

Відповідно до п.5.2.2 Покупець зобовязаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях)

У відповідності до п.п. 8.5.1 за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

За п.п. 8.5.2 покупець за порушення грошових зобовязань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 ЦК України сплачує на користь Постачальника 39 % річних від суми боргу.

Згідно з п.п. 8.6 та п.п. 8.10 нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості та строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.п. 8.5.1-8.5.2 цього договору, встановлюється у 3 роки.

Відповідач, позовні вимоги в частині стягнення 633,32 грн. - пені та 5 136,96 грн. 5% штрафу визнає у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок пені, 5% штрафу та відсотків за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно з п.8.6.2 договору), суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у звязку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що відповідно до правової природи індексу інфляції він визначається за місяць, отже існування боргу протягом лише 9 днів не дає підстав для його застосування, про що зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також існує стала практика Вищого господарського та Верховного суду України щодо означеного питання.

Суд вважає слушними доводи ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс", стосовно того, що п.4.3 договору передбачено лише право постачальника на зміну вартості товару в залежності від зміни курсу валюти, яким він міг скористатися за умов та в порядку, передбаченому договором, або не скористатися. П.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, передбачено чіткі умови та порядок зміни вартості товару в звязку із зміною курсу валют, які позивачем виконані не були. Термін дії даного договору сплив 31.12.2014р. і він був виконаний сторонами у повному обсязі. У відповідності до ст.ст.631,632 ЦК України постачальник міг скористатися своїми правами на коригування вартості товару лише протягом строку дії договору, з огляду на закінчення цього строку така можливість ним втрачена. Отже, задовольняючи позов в частині стягнення курсової різниці суд першої інстанції не врахував умови договору щодо порядку зміни вартості товару Постачальником та за відсутності доказів дотримання цього порядку, як-то відкоригованих видаткових накладних та рахунків, безпідставно дійшов висновку, що ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" скористалося правом зміни вартості товару та помилково визнав правомірними відповідні вимоги позивача та стягнув з відповідача 103695,91 грн. курсової різниці, що не узгоджується з матеріалами справи, умовами договору та нормами чинного законодавства.

За таких обставин, господарський суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі відповідача інфляційних витрат та курсової різниці.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Сервісагро - Умань до відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „АФ „Прогрес Плюс задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" (66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Калініна, 64, код ЄДРПОУ 26542626) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" (20355. Черкаська область, Уманський район, с. Оксанина, вул. Черняховського, 49/а, код ЄДРПОУ 36558693) 633 /шістсот тридцять три/ грн. 32 коп. пені, 5 136 /пять тисяч сто тридцять шість/ грн. 96 коп. 5% штрафу, 987 /девятсот вісімдесят сім/ грн. 98 коп. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно з п.8.6.2 договору) та 61 /шістдесят одна/ грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 25 липня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя Г.Є. Смелянець

Суддя О.В. Цісельський