Рішення № 59278002, 20.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р.Справа № 916/1306/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання до Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації про стягнення 949368,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 15.07.2016 р. оголошувалась перерва до 20.07.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за спожитий природний газ та послуг з його транспортування згідно договору № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. в загальній сумі 1295634,39 грн., у т.ч. 1123588,74 грн. основної заборгованості, 146807,04 грн. пені, 10437,54 грн. 3% річних, 14801,07 грн. інфляційних збитків, посилаючись на наступне.

Згідно ліцензії серії АЕ № 299034, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 12.06.2015 р. та Закону України „Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015 р. ТОВ „Одесагаз-Постачання отримало право на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Так, між ТОВ „Одесагаз-Постачання та Відділом освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації укладено договір № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, предметом якого є постачання природного газу споживачу в пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором, які розташовані за адресою закладів замовника. Відповідно до умов договору позивач зобовязується надати споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу до межі балансової належності обєктів споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а відповідач зобовязується сплатити вартість послуги з постачання та розподілу природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.

За умовами п. 11.1 вказаного договору останній укладено в частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 р., а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 5.6 договору, оплата за постачання природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури.

П. 3.6. договору передбачено, що обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Відповідно до п. 3.9 договору акти прийому-передачі газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Як стверджує позивач, на виконання умов вказаного договору позивач поставив до пунктів споживання відповідача природний газ, а саме: у січні 2016 р. - 102785 м3; у лютому 2016 р. - 75760 м3; у березні 2016 р. - 57175 м3, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Однак, споживач здійснив оплату за використаний природний газ не в повному обсязі, в результаті чого у відповідача станом на 18.05.2016 р. утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 1123588,74 грн.

При цьому через невиконання належним чином відповідачем грошового зобовязання з оплати за постачання, транспортування та розподіл природного газу, яке здійснювалось у 2015-2016 рр. відповідно до умов договору, позивач відповідно до п. 7.2.1 п. 7.2, п. 7.1 договору здійснив нарахування пені у розмірі 146807,04 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 10437,54 грн. та інфляційні втрати в сумі 14801,07 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2016 р. позовну заяву ТОВ „Одесагаз-Постачання прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1306/16, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

16.06.2016 р. представником позивача була подана до суду заява про уточнення позовних вимог (а.с. 63-66), відповідно до якої позивач зменшив суму позовних вимог у частині основного боргу до 754780,03 грн., збільшив суму пені до 167617,76 грн. та 3% річних до 12169,93 грн., решту вимог стосовно інфляційних втрат залишено без змін. Так, в поданій заяві позивач зазначає, що у звязку з частковим погашенням відповідачем 25.05.2016 р. заборгованості, а саме основного боргу в сумі 368808,71 грн., який виник у період з січня 2016 р. по березень 2016 р , що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.06.2016 р., та належним чином завіреною довідкою з обслуговуючого банку, позивачем зменшено суму позовних вимог у частині основного боргу з 1123588,74 грн. до 754780,03 грн. Наразі з урахуванням часткової оплати суми основного боргу позивачем донараховано пеню та 3% річних, що станом на 15.06.2016 р. складають у розмірі 167617,76 грн. та 12169,93 грн. відповідно.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 97-101). Зокрема, відповідач вказує, що, згідно з п.2.1 договору його предметом є надання споживачеві послуг з постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором. Згідно п. 3.10 договору обсяги поставляємого газу на 1 квартал 2016 року становлять 22,975 тис.м.куб., в тому числі по місяцях: січень - 10,0 тис.м.куб., лютий - 10,0 тис.м.куб.; березень - 2,975 тис.м.куб. Для проведення розрахунків з оплати за природний газ в поточному році загальноосвітнім закладам району, де фактично поставлявся газ, встановлено лімітні призначення в сумі 4957008,0 грн. Тому даний договір не був прийнятий органами Державного казначейства в Ренійському районі для реєстрації юридичних зобов'язань і розрахунки по ньому не здійснювалися. Про такі обставини щодо неможливості здійснення розрахунків за спірним відповідач попередив в усній формі ТОВ „Одесагаз-Постачання до його підписання, але позивач пояснив, що це формальність, оскільки його програма не видає рахунки-фактури на оплату без вказівки номера договору і його дати. Відтак, за ствердженнями відповідача, вказаний договір був складений в одному примірнику тільки для ТОВ „Одесагаз-Постачання з метою оформлення рахунків-фактур. В свою чергу відповідач вважає, що заявлена сума боргу 754780,03 грн. за спожитий газ не може бути оплачена за договором № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р., оскільки сума договору складає 199900,00 грн., та строк дії договору сплинув, відповідно не можуть бути сплачені розраховані суми пені та 3% річних. Крім того, відповідач зазначає, що у період з січня по червень 2016 року надійшло фінансування для оплати витрат по спожитого газу сумі 623578,47 грн., яка була виплачена в сумі 579695,74 грн. за договорами 2015 року в розмірі 20% вартості договорів, продовженими додатковими угодами на 2016 р., відповідно до розділу IX ст.40 Закону України № 1197-VII від 10.04.2014 р. „Про здійснення державних закупівель. Так, відповідач наголошує, що згідно наданих суду актів прийому-передачі природного газу за період з січня по березень 2016 року, а також документів на часткову оплату, відповідач визнає суму основної заборгованості за спожитий газ в розмірі 754780,03 грн. і готов оплатити його за рішенням суду, проте категорично против необґрунтованих, незаконних розрахунків щодо нарахування пені в сумі 167617,76грн, 3% річних в сумі 12169,93 і відшкодування інфляційних збитків в розмірі 14801,07 грн., суднових витрат в розмірі 19434,52 грн., оскільки відповідач не порушив жодних договірних зобов'язань, оскільки договір не був укладений на заявлений обсяг з постачання газу і заявлену суму, а також кредитор в своїх розрахунках щодо нарахування пені та 3 % річних не врахував навіть те, що згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 р. за позивачем рахується 815404,14 грн., які відповідач переплатив в грудні 2015 р., і на вказану суму позивач нарахував пеню. З урахуванням вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-постачання (далі постачальник), Публічним акціонерним товариством „Одесагаз (газорозподільне підприємство) та Відділом освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації (далі споживач) укладено договір № 008452(3)-БТ на постачання природного газу установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, відповідно до п. 2.1 якого постачальник постачає природній газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.2 договору передача газу здійснюється на межах балансової належності обєктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу.

Як передбачено п. 2.2.1 договору, газ, що передасться за договором, використовується виключно для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 3.6 договору обсяг спожитого природною газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу та прийняття послуг і його транспортування розподільними газопроводами, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

За умовами п. 3.7 договору постачальник до 5-го (пятого) числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником газорозподільного підприємства, погоджені постачальником та скріплені печатками. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природною газу установлюються відповідно до даних газорозподільного підприємства (п. 3.8. договору).

В п. 3.9 договору визначено, що акти прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 3.10 договору постачальник здійснює постачання природного газу на протязі 1-го кварталу 2016 року, у тому числі по місяцях: січень, лютий 10,00 тис.м.куб., березень 2,975 тис.м.куб., всього 22,975 тис.м.куб.

Згідно п. 4.4 договору обсяг спожитого природного газу визначається за допомогою комерційних вузлів обліку. Витрати і втрати природного газу, які виникають від пункту призначення до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загальною обсягу спожитого газу, визначеного за допомогою комерційних вузлів обліку. Розрахунки втрат і витрат проводяться відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного і азу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. № 264, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 р. за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (зі змінами).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що на підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку Газорозподільним підприємством складаються місячні акти прийому-передачі природного газу.

Згідно п. 4.17 договору акти прийому-передачі природного газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 2-го числа наступного за звітним місяця, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів). Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 4.21 договору прийом-передача газу протягом місяця поставки здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше +/- 5 %.

Згідно з п. 5.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється між постачальником та споживачем та оприлюднюється постачальником на своєму сайті.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що до ціни на природний газ додаються: тариф па транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

В п. 5.4 договору погоджено, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 10-00 години першого дня місяця до 10-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Вартість послуг по договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу і складає 199900,00 грн.

Згідно п. 5.6 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим рахунком на підставі рахунка-фактури. У випадку переплати за фактично спожитий газ. сума переплати повертається на поточний рахунок споживача за його письмовою вимогою.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг по договору, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком із договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобовязань за договором. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник має право в порядку, визначеному розділом VIII договору, припинити або обмежити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості. Відповідно до п. 5.9 договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу 1 раз на квартал або протягом 10-ти днів з дати предявлення вимоги однієї із сторін. Акт звірки є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

У п. 7.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, то діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У п. 7.3 договору встановлено, що у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспортування природного тазу ГРМ постачальник зобов'язаний виплатити споживачу суму у розмірі вартості проплаченого, та недопоставленого з вини постачальника природного газу.Постачальник несе відповідальність за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам унаслідок обмеження (припинення) надходження природного газу в пунктах споживання, у встановленому законодавством порядку.

Пунктом. 7.4 договору передбачено, що газорозподільне підприємство несе в установленому порядку відповідальність за недотримання вимог щодо якості та тиску газу в пунктах призначення, установлених державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами. Газорозподільне підприємство несе відповідальність за майнову шкоду , заподіяну споживачеві або третім особам унаслідок обмеження (припинення) надходження газу в пунктах приймання передачі газу, здійснене з порушенням установленого законодавством порядку. Газорозподільне підприємство не несе відповідальність перед споживачем за припинення (обмеження) газопостачання, якщо такі заходи здійснені за письмовою заявою постачальника.

Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на період проведення процедури закупівлі, але не довше ніж до 31 березня 2016 р., а у частині оплати за надані послуги до їх повного здійснення.

Як стверджує позивач, на виконання умов вказаного договору ним було поставлено відповідачу природний газ у січні 2016 р. - 102785 м3; у лютому 2016 р. - 75760 м3; у березні 2016 р. - 57175 м3, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, однак відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати за природній газ не виконав, у звязку з чим у нього існує заборгованість в розмірі 754780,03 грн., а також позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляцію.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений договір на постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зясовано судом, відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій актів приймання-передачі обємів природного газу за період з січня по березень 2016 р. відповідач Відділ освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації споживав поставлений позивачем природний газ у наступному обємі: у січні 2016 р. 102785 куб.м (а.с. 18-21), лютому 2016 р. 75760 куб.м (а.с. 22-25), березні 2016 р. 56148 куб.м (а.с. 26-29), всього 234693 куб.м. Наразі позивачем у позові було зазначено, що за березень 2016 р. відповідно до спірного договору поставлено 57175 тис.куб.м. природного газу, однак доказів поставки у березні 2016 р. природного газу в зазначеному обємі позивач не надав. Вказані акти приймання-передачі обємів природного газу підписані без зауважень та заперечень повноважними представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, прийняття відповідачем від позивача поставленого природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити спожитий закладами відповідача газ.

Як стверджує позивач, у звязку з частковим погашенням відповідачем 25.05.2016 р. заборгованості, а саме основного боргу в сумі 368808,71 грн., який виник у період з січня 2016 р. по березень 2016 р., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.06.2016 р. та банківською випискою за період 01.01.2016 р. до 14.06.2016 р. (а.с. 60), тому сума боргу відповідача складає 754780,03 грн. (1123588,74 грн. - 368808,71 грн.). При цьому, як випливає зі змісту вказаної банківської виписки, відповідачем було перераховано суму коштів в розмірі 368808,71 грн. згідно договору № 008452(3)-БТ від 31.08.2015 р. та додаткової угоди № 2 від 09.02.2016 р. на підставі рахунку-фактури № 4 від 16.05.2016 р. Тобто вказане свідчить про сплату відповідачем коштів за природний газ за іншим договором.

Крім того, за ствердженнями відповідача, спірний договір № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р., був складений в одному примірнику тільки для ТОВ „Одесагаз-Постачання з метою оформлення рахунків-фактур. В свою чергу відповідач вважає, що заявлена сума боргу 754780,03 грн. за спожитий газ не може бути оплачена за договором № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р., оскільки сума договору складає 199900,00 грн., та строк дії договору сплинув, відповідно не можуть бути сплачені розраховані суми пені та 3% річних. Також відповідач зазначає, що у період з січня по червень 2016 року надійшло фінансування для оплати витрат по спожитого газу сумі 623578,47 грн., яка була виплачена в сумі 579695,74 грн. за договорами 2015 року в розмірі 20% вартості договорів, продовженими додатковими угодами на 2016 р., відповідно до розділу IX ст. 40 Закону України № 1197-VII від 10.04.2014 р. „Про здійснення державних закупівель. Так, відповідач наголошує, що згідно наданих суду актів прийому-передачі природного газу за період з січня по березень 2016 року, а також документів на часткову оплату, відповідач визнає суму основної заборгованості за спожитий газ в розмірі 754780,03 грн. і готов оплатити його лише за рішенням суду.

Як зясовано судом, дійсно між сторонами по справі були укладені договори на постачання природного газу № 008452(3)-БТ від 31.08.2015 р. (а.с. 111-114) та № 022012 від 31.08.2015 р. (а.с. 116-119), до яких були внесені зміни стосовно збільшення вартості поставок та продовження строку дії договору у 2016 році згідно додаткових угод № 2 від 09.02.2016 р. та № 1 від 22.02.2016 р. відповідно (а.с. 110, 115). Надана відповідачем до суду виписка по рахунку відповідача (а.с. 121) також свідчить про сплату відповідачем коштів за природний газ у період з 01.01.2016 р. до 14.06.2016 р. саме за вказаними договорами.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що позивачем на оплату послуг з поставки природного газу було виписано рахунок-фактуру № 7 без дати на суму 754780,03 грн., підставою оплати в якому зазначено договір № 008452(3)-БО без вказівки дати. Вказаний рахунок було направлено відповідачу супровідним листом за вих. № 12 від 07.06.2016 р. вже після порушення провадження у даній справі. Будь-яких інших доказів на підтвердження предявлення відповідачу вимог про оплату за природний газ за спірним договором матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене та виходячи зі змісту спірного договору, суд доходить до висновку про здійснення позивачем постачання природного газу та сплати відповідачем коштів за газ за іншими договорами. Зокрема, за умовами п. 3.10 спірного договору позивач мав поставити природний газ в обємі 22,975 тис.м.куб., тоді як надані до суду акти приймання-передачі обємів природного газу за період з січня по березень 2016 р. свідчать про поставку газу в обємі 234693 куб.м. До того ж у вказаних актах не вказано підставу поставки газу, що унеможливлює ідентифікацію їх відносно спірного договору. Також в спірному договорі встановлено обмеження на суму поставляємого газу - 199900,00 грн., що значно менша ніж заявлена сума до стягнення за вказаним договором. При цьому згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 р. у відповідача рахується переплата за договором № 008452(3)-БТ від 31.08.2015 р. в сумі 815404,14 грн., які відповідач просив зарахувати позивачем як аванс за спірним договором, про що свідчить лист відповідача від 03.02.2104 р. № 104.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за відсутності відповідних доказів виконання позивачем зобовязань за договором № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. щодо поставки природного газу, відповідно у відповідача не могло виникнути зустрічне зобовязання з оплати. Наразі слід зазначити, що судом встановлено факт постачання природного газу протягом січня-березня 2016 р. і здійснення часткової оплати відповідачем за поставлений природний газ, але поза межами спірного договору, який є підставою заявленого позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, які кореспондуються із способами цивільного захисту, зазначеними у статті 16 Цивільного кодексу України, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Разом з цим, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, позивачем у позові чітко визначено підставу позову, а саме укладення між сторонами договору № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р. та невчасне виконання відповідачем умов саме вказаного договору. Ті обставини, що відповідач визнає наявність у нього боргу в межах вартості поставленого природного газу та згоден сплатити його за рішенням суду, не свідчать про існування цього обовязку з оплати саме за спірним договором. Підстава позову під час розгляду справи позивачем не змінювалась, при цьому правом на зміну підстав позову наділений саме позивач. У такому випадку суд не може виходити за межі позовних вимог.

Господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, лише самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (абз. 7 п.п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Також господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову (п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р. „Про судове рішення).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності та приймаючи до уваги те, що договір від № 008452(3)-БТ від 25.01.2016 р., на який посилається позивач у позові та на підставі якого здійснено нарахування пені, річних та інфляції у звязку з простроченням умов оплати, не охоплюється виниклими фактично між сторонами спірними правовідносинами, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з вказаних у позові підстав. При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом порушеного права з окремим позовом з інших підстав.

У звязку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання до Відділу освіти, молоді та спорту Ренійської районної державної адміністрації про стягнення 949368,79 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2016 р.

Суддя В.С. Петров