Рішення № 59277881, 25.07.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2016 року Справа № 913/798/16

Провадження №6/913/798/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Донецький завод підіймально транспортного обладнання", м. Харків,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 115 849 грн. 91 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, довіреність №10 від 01.06.2016;

від відповідача не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №632/14-3РА від 03.12.2014 в сумі 2 520 грн. 00 коп., а також заборгованості за договором поставки № 312-РА від 09.01.2004 в сумі 115 849 грн. 91 коп., в тому числі: борг в сумі 84 240 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 977 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в сумі 28 632 грн. 66 коп.

Позивачем до суду надані пояснення від 21.07.2016 р. за якими зазначено, що заборгованість за договором № 632/14-3РА від 03.12.2014 в сумі 2 520,00 грн. сплачена відповідачем 30.06.2016 року згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 30.06.206. Виходячи з наведеного, станом на 25.07.2016 р. заборгованість за договором № 632/14-3РА від 03.12.2014 р. відсутня.

Також до вказаних пояснень додані пояснення щодо наявності заборгованості за договором № 312РА від 09.01.2014 та розрахунок боргу, 3% річних та інфляційних за цим договором.

Надані позивачем документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву від 25.07.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 312-РА від 09.01.2004 в сумі 115 849 грн. 91 коп., в тому числі: борг за поставлену продукцію в сумі 84 240 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 977 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в розмірі 28 632 грн. 66 коп.

При цьому, будь-які права або інтереси відповідача у випадку зменшення розміру позовних вимог не порушуються.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це є саме правом позивача.

Виходячи з наведеного, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у звязку з чим позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 312-РА від 09.01.2004 в сумі 84 240 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 977 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в розмірі 28 632 грн. 66 коп.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористалися.

Так, ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» зареєстроване за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 30/1.

В ухвалі суду від 11.07.2016 р. явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою. При цьому, відповідачем вказана ухвала була отримана 19.07.2016, про що в тому числі свідчить і відмітка органу поштового звязку на повідомленні про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виходячи з наведеного, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Донецький завод підймально-транспортного обладнання» (позивач у справі) та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відповідач у справі) був укладений договір поставки №312 РА від 09.01.2014 р. (договір).

Згідно пункту 1.1 договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити (передати у власність) відповідачу (покупцеві) продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, строки та за ціною, узгодженими в договорі та специфікаціях до цього договору.

Згідно п. 1.2 договору покупець зобовязаний прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов договору.

Згідно п. 4 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості за ціною та якісними характеристиками узгодженими сторонами в специфікаціях до договору.

Датою поставки продукції вважається дата зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах.

Зобовязання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгодженому місці, в асортименті, за якістю та кількістю, узгодженими в специфікаціях. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

Відповідно до п. 5.1 загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, але не більше 39 000 000,00 грн.

Згідно п. 5.4 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого рахунку та інших документів передбачених договором. (п. 5.4 в редакції додаткової угоди від 23.01.2014 р.)

На виконання умов договору сторонами було підписано:

-специфікацію від 09.01.2014 р. на суму 39 480,00 грн.;

-специфікацію від 09.01.2014 р. на суму 19 800,00 грн.;

-специфікацію від 23.04.2014 р на суму 32 760,00 грн.;

Відповідачем, на виконання умов договору була здійснена поставка відповідної продукції:

-за видатковою накладною №161 від 26.06.2014 на суму 5 880,00 грн.;

-за видатковою накладною № 212 від 20.10.2014 на суму 33 600,00 грн.;

-за видатковою накладною № 239 від 04.12.2014 на суму 12 000,00 грн.;

-за видатковою накладною № 133 від 29.05.2014 на суму 32 760,00 грн.

Всього було поставлено продукції на загальну суму 84 240,00 грн.

Відповідачем оплата поставленої продукції здійснена не була, у звязку з чим залишилась

заборгованість в сумі 84 240,00 грн.

Оскільки відповідачем, в добровільному порядку заборгованість за поставлений товар здійснена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким, окрім основного боргу, також просить стягнути нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 2 977 грн. 25 коп. і інфляційні нарахування в розмірі 28 632 грн. 66 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проти позову не заперечив.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 09.01.2014 р. між сторонами у справі був укладений договір поставки № 312-РА, за умовами якого відповідач як постачальник зобовязався поставити та передати у власність позивача покупця відповідну продукцію, а останній зобовязався прийняти та оплатити прийняту продукцію на умовах договору.

Згідно п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці узгоджуються сторонами в специфікаціях до договору, які є його невідємною частиною.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору № 312-РА від 09.01.2014 р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору № 312-РА від 09.01.2014 р. датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на товаросупровідних документах.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу відповідних товар на загальну

суму 84 240,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Слід також зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999р. №88 із наступними змінами та доповненнями, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна, тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.

Тобто, в даному випадку, відповідна продукція фактично була поставлена позивачем та прийнята відповідачем у обсягах та строки визначені позивачем за накладними, що підтверджується і підписом уповноваженої особи покупця (на підставі довіреності), а також штампом складу №7 ВП «Управління матеріально- технічного постачання» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» проставлених на відповідних накладних, що вказані вище та зазначені позивачем за позовом та наявні в матеріалах справи.

Так, товар за видатковою накладною №161 від 26.06.2014 на суму 5 880,00 грн., був отриманий відповідачем 03.07.2014 р.; товар за видатковою накладною № 212 від 20.10.2014 на суму 33 600,00 грн. був отриманий відповідачем 04.11.2014 р.; товар за видатковою накладною № 239 від 04.12.2014 на суму 12 000,00 грн. отриманий 16.12.2014 р.; товар за видатковою накладною № 133 від 29.05.2014 на суму 32 760,00 грн. отриманий 04.06.2014 р.

За доводами та розрахунками позивача, відповідачем оплата поставленої продукції взагалі здійснена не була, у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 84 240,00 грн.

Також, з метою отримання оплати за поставлену продукцію позивачем виставлялися відповідачу рахунки, які останнім частково були оплачені.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції відповідачем не здійснена, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі в 84 240,00 грн. слід задовольнити. При цьому, відповідачем вказане не оспорено, доказів оплати заборгованості не надано.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період березень 2015 року березень 2016 року в сумі 28 632,66 грн. та 3% річних за період з 10.03.2015 р. по 12.05.2016 р. в сумі 2 977,25 грн. слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведених норм чинного законодавства та обставин справи, суд погоджується з розрахунком позивача та задовольняє вимоги щодо інфляційних нарахувань та 3% річних у заявлених позивачем сумах. При цьому, відповідачем власного контрозрахунку відповідних сум не надано, позов в цій частині не оспорено.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір (у звязку із зменшенням розміру позовних вимог) при наявності заяви останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 75, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, буд. 30/1, код ЄДРПОУ 37713861, на користь:

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Донецький завод підіймально-транспортного обладнання», АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37087129, заборгованість в сумі 84 240,00 грн., 3% річних в сумі 2 977 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в сумі 28 632 грн. 66 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 737 грн. 75 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 28.07.2016.

Суддя Т.А. Василенко