Ухвала суду № 59273189, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

25.06.2013р. Справа № 905/4538/13

Суддя господарського суду Донецької області Кучерява О.О., розглянувши

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна», м.Дніпропетровськ

товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «АНТРАЦИТ», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 235942,64 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 206170 грн., пеню в розмірі 19810,53 грн., 3% річних в розмірі 3962,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «АНТРАЦИТ» про стягнення заборгованості в розмірі 235942,64 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 206170 грн., пеню в розмірі 19810,53 грн., 3% річних в розмірі 3962,11 грн.

Разом з господарським позовом позивач надав заяву, в якій просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідач1- божник за договором поставки тривалий час не виконує свій обов’язок та до теперішнього часу не погасив заборгованість. Позивач неодноразово звертався до відповідача1 з вимогами погасити борг. Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-ЗБК-Україна» посилаючись на тяжке матеріальне становище, в зв’язку з тим, що в цей час підприємство здійснює розрахунки за придбану техніку та обладнання, сплачує кредит, наявність заборгованості по заробітній платі, а також несвоєчасні розрахунки контрагентів, просив зачекати і обіцяв погасити заборгованість найближчим часом.

В підтвердження звернення до відповідача1 з вимогами сплати заборгованості, позивачем надані листи №17-2 від 15 січня 2013 року, №58-2 від 06 лютого 2013 року, №73-2 від 21 березня 2013 року.

Також зазначив, що відповідач1 витрачає гроші на інші потреби і вже тривалий строк та систематично порушує договірні зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у боржника на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову.

Всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на нічим не підтверджених припущеннях про те, що грошових коштів відповідача1 не вистачить для сплати заборгованості перед позивачем. Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів та того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Окрім цього, посилання позивача на неодноразове звернення з вимогами про сплату заборгованості не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання зазначених вимог на адресу відповідача1.

В силу статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. На думку суду, відмова в забезпеченні позову не спричинить неможливість захисту прав позивача та не ускладнить відновлення його прав без вжиття таких заходів.

Таким чином, заява є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К» про вжиття заходів по забезпеченню позову - відмовити повністю.

Суддя О.О. Кучерява