Ухвала суду № 59269566, 25.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 р.Справа № 820/411/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016р. по справі № 820/411/16

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України третя особа Управління національного банку України в Харківській області

про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі за текстом - відповідач), третя особа Управління національного банку України в Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України незаконним, поновити позивача на посаді провідного інженера - електроніка сектору технічного обслуговування відділу телекомунікаційних систем центру інформатизації Управління Національного банку України в Харківській області;

- стягнути з Національного банку України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.04.2015 року до поновлення на посаді, виходячи з середньоденної заробітної плати, розрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 ( 357 грн. 29 коп. за кожний день вимушеного прогулу).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національний банк України», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.01.1986 позивач ОСОБА_1 працював в Управлінні Національного банку в Харківській області (Обчислювальний центр Харківської обласної контори Держбанку) на різних посадах, з 01.10.2011 працював на посаді провідного інженера - електроніка сектору технічного обслуговування відділу телекомунікаційних систем центру інформатизації Управління Національного банку України в Харківській області (т.1 а.с.12-15).

04.02.2015 року Управлінням Національного банку в Харківській області в письмовій формі (т.1 а.с.20) провідного інженера - електроніка сектору технічного обслуговування відділу телекомунікаційних систем центру інформатизації Управління Національного банку України в Харківській області ОСОБА_1 було попереджено про вивільнення його з займаної посади, що підтверджується відповідним підписом ОСОБА_1 на попередженні про вивільнення (т. 1 а.с.20).

06.02.2015 позивач звернувся з заявою до начальника управління Національного банку України в Харківській області, в якій просив додатково розглянути можливість щодо залишення його на роботі в системі Національного банку України, відповідно до його фаху, кваліфікації, рангу державного службовця та розміру оплати праці (т.1 а.с.21-22).

Згідно листа від 02.03.2015 №В/17-017/1746 за підписом начальника управління Національного банку України в Харківській області Качук В.В., позивача повідомлено, що на виконання постанови Правління НБУ від 15.01.2015 №14 "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь НБУ" в територіальних управліннях НБУ, в тому числі в Управління НБУ в Харківській області, розпочато процедуру скорочення штату працівників окремих структурних підрозділів, в тому числі і центру інформації, працівником якого є позивач, а також повідомлено, що на час складання вказаного листа запропонувати позивачу вакантні посади немає можливості через їх відсутність, у разі появи таких, вони будуть запропоновані, у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням продуктивності праці, кваліфікації позивача, а також з урахуванням переваги позивача в залишенні на роботі .

На підставі зазначеного попередження про вивільнення, а також на підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 №14 "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України", згоди профспілкового комітету (протокол від 09.04.2015 №22), наказом Управління Національного банку в Харківській області від 16.04.2015 №316-к (т.1 а.с.33), ОСОБА_1 з звільнено з роботи 21.04.2015, у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України.

Не погодившись з правомірністю свого звільнення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірного звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера - електроніка сектору технічного обслуговування відділу телекомунікаційних систем центру інформатизації Управління Національного банку України в Харківській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення порушив норми процесуального права, а саме, не врахував пропуск позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (т. 1 а.с. 71).

В обґрунтування пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає про звернення до суду в порядку цивільного судочинства з аналогічним позовом 20.05.2015 року, тривання судового процесу в першій, апеляційній та касаційній інстанціях, та отримання позивачем остаточного рішення про непідсудність позову судам загальної юрисдикції - ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 року. Оскільки вказану ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ позивач отримав 29.01.2016 року, а до адміністративного суду з даним позовом звернувся 02.02.2016 року, тому, на думку позивача, строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

Вдповідно до положень ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, строк звернення до суду, у тому числі у справах щодо звільнення з публічної служби, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини вже були предметом судового оскарження.

Так, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.07.2015 року по справі 645/4439/15-ц провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України незаконним, поновлення на посаді, сплату вимушеного простою та компенсацію моральної шкоди закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також вказаною ухвалою позивачу роз'яснено його право на звернення до суду з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.07.2015 року залишено без змін. Також в ухвалі зазначено, що ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Отже, станом на 23.07.2015 року існувало рішення суду, яке набрало законної сили та яким залишено без змін рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі. При цьому, позивач не заперечує, що був обізнаний про набрання цим рішенням законної сили.

Таким чином, перебіг строку на оскарження рішення про звільнення ОСОБА_1 починається з дня набрання законної сили ухвали Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2015 року.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що причини пропуску позивачем строку на звернення до суду через отримання позивачем 29.01.2016 року ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 року, визнаються неповажними, оскільки з 23.07.2015 року позивач був обізнаний про юрисдикцію цієї справи.

Інших поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду колегією суддів також не встановлено.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, а саме, 02.02.2016 року та не встановлення судом апеляційної інстанції поважних причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду, колегія суддів вважає, що позов має бути залишений без розгляду.

Керуючись п. ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 196, , 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року по справі № 820/411/16 скасувати.

Прийняти ухвалу, якою позов ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа Управління національного банку України в Харківській області - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2016 р.