Ухвала суду № 59269387, 26.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. Справа № 876/15640/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.П.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Верболіз» звернулось до суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області), яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2013 року № 0000312200, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 44103,00 грн., в тому числі 35282,00 грн. за основним платежем і 8821,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що представлених ТзОВ «Верболіз» документів недостатньо для виникнення права формування складу валових витрат протягом 1-3-го кварталів 2010 року за результатами операцій з придбання насіння ріпаку, оскільки ці документи не є належними доказами, тому суд дійшов висновку, що валові витрати в 1-3-му кварталах 2010 року сформовано неправомірно. Водночас, на думку суду, господарські операції, здійснені позивачем у 4-му кварталі 2010 року, дійсно відбулись та підтверджені належними доказами, відтак позивач мав право на включення вартості отриманих товарів, робіт та послуг до валових витрат відповідного 4-го кварталу 2010 року. В даному випадку суд, констатуючи неправомірне завищення валових витрат протягом 1-3-го кварталів 2010 року в зв'язку з порушенням позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірне їх формування у 4-кварталі цього року, не може скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення в певній сумі, оскільки суд не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи своє рішення з питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне скасувати це рішення повністю.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки ТзОВ «Верболіз» було встановлено факт безпідставного відображення у податковому обліку витрат, понесених у 4-му кварталі 2010 року за придбання насіння ріпаку в сумі 141130,00 грн., оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту його придбання. При цьому, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позивач придбавав насіння ріпаку не в 4-му кварталі 2010 року, не спростовує висновків акту перевірки з таких підстав. Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток можуть враховуватись лише витрати, які здійснені фактично і підтверджені належними первинними документами, що відображають реальність господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів або факту використання їх в господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат навіть за наявності формально складених документів чи сплати коштів. Однак під час проведення перевірки позивач не надав жодних доказів придбання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей, а також не скористався правом подання таких документів в порядку, передбаченому п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо вважав, що перевіряючі відмовились їх врахувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 17-23.04.2013 року працівники Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Верболіз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року до 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.04.2013 року № 148/22-00/35056429.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при формуванні валових витрат протягом 2010 року в тому числі 4-му кварталі 2010 року зайво включено у витрати вартість насіння ріпаку на загальну суму 141130 грн., в результаті чого не донараховано та не сплачено до бюджету податок на прибуток в сумі 35 282 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0000312200, яким ТзОВ «Верболіз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 44103,00 грн., в тому числі 35282,00 грн. за основним платежем і 8821,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним до 01.01.2011 року) було визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з пп. пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності і не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши положення наведених норм, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум, сплачених платником податків за товари (роботи, послуги), є факт їх реального придбання, а також для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати платника мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Також колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про те, що за відсутності факту придбання товарів або факту використання їх в господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат навіть за наявності формально складених документів чи сплати коштів.

Свої висновки податковий орган мотивує тим, що ТзОВ «Верболіз» безпідставно відобразило у податковому обліку витрати, понесені у 4-му кварталі 2010 року за придбання насіння ріпаку, в сумі 141130,00 грн., оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту його придбання. При цьому, під час судового розгляду справи відповідач вказує, що дане порушення мало місце протягом усього 2010 року, в тому числі і в 4-му кварталі.

Водночас як встановив суд, в акті перевірки містяться неоднозначні твердження стосовно періоду, в якому відбулось завищення валових витрат, а саме чи до складу валових витрат зайво включались суми протягом усього 2010 року, чи безпідставне, на думку податкового органу, включення у склад валових витрат, а саме вартість насіння ріпаку на загальну суму 141130 грн., відбулось лише в 4-му кварталі 2010 року.

Суд першої інстанції дослідив задекларовані позивачем валові витрати як за весь 2010 рік і окремо за 4-й квартал 2010 року.

Зокрема, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім зазначених у рядку 04.11» сума задекларованих валових витрат становить 475806,00 грн.

А в декларації за 3 квартали 2010 року сума валових витрат в рядку 04.1 становить 443167,00 грн.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» декларація про прибуток за звітний період розраховується наростаючим підсумком.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, сума валових витрат позивача безпосередньо за 4-й квартал 2010 року становить 32639,00 грн.

На підтвердження правомірності формування валових витрат у 4-му кварталі 2010 року позивач надав суду копії наступних документів: розхідна накладна від 08.10.2010 року №1839/льв на придбання засобів захисту рослин на суму 13500,89 грн., видаткові накладні від 11.10.2010 року № СІЧ-001417 на придбання запасних частин до техніки на суму 2490,67 грн., від 12.10.2010 року № PH 12/10-8 на придбання оливи моторні на суму 3941,67 грн., від 16.11.2010 року № СІЧ-001608 на придбання хрестовини (запчастин) на суму 133,34 грн. та від 09.11.2010 року № PH 09/11-4 на придбання антифриз на суму 960,00 грн., товарні чеки від 26.10.2010 року про оплату/поповнення рахунку мобільного телефону на 30,00 грн., від 11.11.2010 року про оплату будівельних матеріалів на суму 135,00 грн., від 11.11.2010 року про оплату канцелярських товарів на суму 9,95 грн. та від 12.11.2010 року про оплату за сальник та рукавиці на суму 21,00 грн., акт від 23.11.2010 року № БК-011-057 про оплату отриманих транспортних послуг на суму 11416,03 грн.

Зазначеними доказами в повному обсязі підтверджуються витрати позивача, понесені ним у 4-му кварталі 2010 року при придбанні товарів (робіт послуг), призначених для використання в господарській діяльності, чого також не заперечує відповідач. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані докази належним чином підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат у 4-му кварталі 2010 року, оскільки зазначені вище первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Водночас, як зазначено вище, податковий орган стверджує, що ТзОВ «Верболіз» безпідставно віднесло до складу валових витрат в 2010 році, в тому числі в 4-му кварталі, вартість насіння ріпаку на суму 141130,00 грн.

При цьому, як встановлено судом з матеріалів справ, у 4-му кварталі 2010 року позивач насіння ріпаку не придбавав.

На підтвердження понесених протягом 2010 року витрат на придбання насіння ріпаку позивач надав копії накладних, виданих ТзОВ «Даноша», від 11.02.2010 року на суму 41416,67 грн. (без ПДВ) та від 16.03.2010 року на суму 15708,33 грн. (без ПДВ) і накладних про передачу насіння ріпаку на переробку від 06.04.2010 року на суму 50601,00 грн. та від 08.05.2010 року на суму 33404,00 грн.

Однак відповідач ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи не зазначив і не пояснив, в яких конкретно періодах, по яких саме операціях щодо придбання насіння ріпаку і з якими контрагентами позивач неправомірно сформував валові витрати, а також якими документами ці порушення підтверджуються.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сума завищених позивачем, на думку відповідача, валових витрат, становить 141130,00 грн., проте ця сума не відповідає сумам вартості товару, вказаних у зазначених вище накладних.

На думку колегії суддів, такі дії та висновки податкового органу суперечать вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 5.1, 5.2 розділу ІІ цього Порядку було передбачено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

А згідно з п. 6.2 розділу ІІ цього Порядку виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Також п. 1 розділу ІІІ даного Порядку було визначено, що залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, розрахунки донарахованих (зменшених) сум податків та зборів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення (збільшення) заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів.

Однак, всупереч вимогам наведених норм податковий орган не конкретизував, в якому саме періоді ТзОВ «Верболіз» допустило зазначені в акті порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а посилання на те, що дані порушення були допущені у 4-му кварталі 2010 року, як зазначено вище, були спростовані під час судового розгляду справи.

Колегія суддів враховує, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий же принцип передбачений ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

А відповідно до ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Верболіз» вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат в 4-му періоді 2010 року є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, оскільки позивач надав усі підтверджуючі документи правомірності формування валових витрат в цьому періоді.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідач не надав також належних та достатніх доказів порушення позивач вказаних вище вимог законодавства, викладених в акті перевірки, при формуванні валових витрат в інших періодах, які перевірялись.

Таким чином, наслідком невірно визначеної суми стало неправильне донарахування податковим органом податкового зобов'язання, що визначене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та вчиняти дії і приймати рішення, які належать до виключної компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2013 року № 0000312200 є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі № 813/6615/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Н.В. Ільчишин

С.М. Кузьмич

Ухвала складена в повному обсязі 28.07.2016 року