Постанова № 59269346, 14.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2016 рокусправа № 808/6038/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1,

представників позивача: - ОСОБА_2 (довіреність від 10 травня 2016 року),

відповідача: - Сонгулії В.В.(довіреність від 13 січня 2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року

у справі №808/6038/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року №00000321702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6657,55 гривень, рішення від 25 травня 2015 року №0001 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 3539,83 гривень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №004 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21027,54 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності визначення сукупного оподаткованого доходу, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 06 квітня 2015 року №7/08-29-17-02-2411212756 (а.с. 7-15).

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

- пункту 177.2 статті 177, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4438,41 гривень за 2014 рік;

- пункту 1 частини 2 статті 6, абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктів 4.1, 4.2, 4.6 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 року №445, а саме не нарахування єдиного внеску, в результаті чого занижено єдиний внесок на суму 26857,14 гривень, у тому числі 2011 рік - 10760,12 гривень, грудень 2012 року - 5829,60 гривень, листопад 2014 року - 10267,42 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані:

- податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року №00000321702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 6657,55 гривень, у тому числі 4438,37 гривень за основним платежем та 2219,18 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16);

- рішення від 25 травня 2015 року №0001 про застосування штрафних санкцій у сумі 3539,83 гривень за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 26857,14 гривень (а.с. 17);

- вимогу від 06 квітня 2015 року №Ф-004 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26857,14 гривень (а.с. 18).

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області зазначає, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки позивач не надав документального підтвердження витрат за листопад 2014 року на загальну суму 29589,10 гривень, а саме видаткових накладних на придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство «Полінет», що призвело до завищення витрат, заниження оподатковуваного (чистого) доходу, заниження бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік на суму 29589,10 гривень. З урахуванням того, що чистий оподатковуваний дохід позивача за 2011 рік склав 31009 гривень, ним не надано звітність, передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не перераховано внески до фонду за цей рік.

Також, відповідач вказує, що позивач включив до складу витрат суми за придбаний товар, який не приймав участь у господарській діяльності, та на кінець перевіряємого періоду відсутній у залишках товарних запасів на загальну суму без податку на додану вартість 16800 гривень, що призвело до завищення витрат, заниження оподатковуваного чистого доходу, заниження бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік в сумі 16800 гривень.

За доводами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, до перевірки надані всі бухгалтерські документи, зокрема, у підтвердження задекларованих витрат, видаткова накладна від 19 листопада 2014 року №1171 на придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» на 29589,10 гривень без податку на додану вартість. У зв'язку з чим, висновки відповідача про заниження позивачем оподатковуваного (чистого) доходу за 2014 рік на 29589,10 гривень, як і заниження бази нарахування єдиного внеску є безпідставними. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у сумі 10760,12 гривень сплачений.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач погодився з виявленими відповідачем порушеннями за 2012 рік, а також з відсутності у позивача на час складання звітності видаткової накладної від 19 листопада 2014 року №1171 та заниження доходу і бази нарахування єдиного внеску; неподання позивачем річного звіту за 2011 рік з питань єдиного внеску, у зв'язку з чим органом Пенсійного фонду України не нараховувалися суми єдиного внеску у картку особового рахунку позивача, як наслідок правомірності збільшення грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 25 травня 2015 року №00000321702, застосування штрафних санкцій та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що ні за змістом позовних вимог, ні за викладеними обставинами та поданими документами позивач жодних обґрунтувань щодо правильності обчислення ним бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік не навів, доводів щодо неправомірності дій відповідача з донарахування внеску за 2012 рік у сумі 5829,60 гривень не зазначив.

Також, позивач у суді апеляційної інстанції підтвердив погодження з виявленими порушеннями порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік.

З урахуванням встановлення відповідачем факту заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік в сумі 16800 гривень, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми штрафної санкції - 874,44 гривень, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми боргу - 5829,60 гривень.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00000321702 від 25 травня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6657,55 гривень; рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 2665,39 гривень; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми 21027,54 гривень з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, згідно з актом перевірки, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при проведенні перевірки не надано видаткових накладних на придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» на суму 29589,10 гривень (без податку на додану вартість), та які включені до валових витрат у листопаді 2014 року.

У зв'язку з викладеним контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 177.2 статті 177, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України шляхом перекручення даних у декларації за 2014 рік, що призвело до завищення валових витрат на суму 29589,10 гривень.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з пунктами 85.2, 85.6, 85.7 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Так, за змістом акту, перевірка проводилася з 10 березня 2015 року по 23 березня 2015 року, термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів з 24 березня 2015 року по 30 березня 2015 року на підставі наказу відповідача №132 від 23 березня 2015 року. Зокрема, на проведення перевірки відповідачем видано направлення №100 головному державному ревізору - інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4.

В акті міститься застереження, що ОСОБА_4 звільнений згідно з наказом від 30 березня 2015 року №28-О.

Наполягаючи на передачі первинних документів посадовій особі контролюючого органу, позивач подав «Перелік документів, витребуваних державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі та переданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для перевірки від 27 березня 2015 року», пунктом 10, якого зазначена видаткова накладна від СУПП «Полінет» №1171 від 19 листопада 2014 року (а.с.71).

Указаний перелік містить запис «здав» ОСОБА_5, «прийняв» ОСОБА_4 та виконані підписи від імені цих осіб.

Суд апеляційної інстанції враховує, що повноваженнями складання опису отриманих документів від платника податків чи акту про відмову у наданні документів наділяються саме посадові (службові) особи контролюючого органу.

Разом з цим, державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, заперечуючи проти надання позивачем під час перевірки видаткових накладних на придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» жодних доказів (акт засвідчення факту відмови у наданні документів, опис отриманих документів тощо) у підтвердження власних доводів не надала.

Не місить посилання на складання акту щодо факту відмови позивача у наданні документів, й акт перевірки.

Отже, суд апеляційної інстанції з урахуванням фактичних обставин справи, доходить висновку, що позивачем під час перевірки подавалася посадовій особі відповідача видаткова накладна товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» №1171 від 19 листопада 2014 року.

Суд першої інстанції, порядок виконання господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» не досліджував.

Відповідно до змісту акту перевірки, видами господарської діяльності позивача у перевіряємий період є виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу; оптова торгівля одягом і взуттям; виробництво панчішно-шкарпетових виробів.

У підтвердження правомірності формування валових витрат (листопад 2014 року) по відносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство «Полінет» позивачем подані копії наступних документів:

- договору поставки №13/05 від 03 січня 2013 року, за умовами якого, товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» (продавець) зобов'язується продати та передати у власність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (покупця) товар в асортименті, кількості та за цінами згідно накладних. Загальна сума договору складає 800000 гривень (а.с. 157);

- видаткової накладної товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» №ПП-001171 від 19 листопада 2014 року на продаж пряжі бавовна/поліестер на суму без податку на додану вартість 29589,10 гривень, з податком - 35506,92 гривень (а.с. 158);

- видаткової накладної товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» №ПП-001171/1 від 19 листопада 2014 року на продаж пряжі бавовна/поліестер, на суму без податку на додану вартість 15832,24 гривень, з податком - 18998,69 гривень (а.с. 159);

- податкової накладної від 19 листопада 2014 року №34 (пряжа бавовна/поліестер) на суму 54505,61 гривень з податком на додану вартість (а.с. 160);

- товарно-транспортної накладної №РН-0001171 від 19 листопада 2014 року (пряжа бавовна/поліестер), вартістю вантажу 54505,61 гривень, вантажовідправник - товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет», замовник - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с. 161);

- акту взаєморозрахунків за листопад 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» (а.с. 162);

- видаткових накладних фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01 грудня 2014 року про продаж товариству з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» шкарпеток (а.с. 163).

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що господарська операція між позивачем та контрагентом фактично здійснена та підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність цієї операції, результати якої використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, позивачем правильно сформовані валові витрати у сумі 29589,10 гривень за листопад 2014 року по відносинам з товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет», як наслідок заниження податку з доходів фізичних осіб за цей період не відбулося, а відповідачем необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року №00000321702, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, як наслідок позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлення відсутності фактів завищення позивачем валових витрат (за листопад 2014 року) на суму 29589,10 гривень, заниження податку з доходів фізичних осіб за цей період, не підтверджуються й висновки відповідача щодо заниження бази нарахування єдиного внеску у цей період на цю ж суму доходу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що відповідно до наданих документів та листа управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27 лютого 2015 року №3938/02 встановлено, що за результатами 2011 року до Пенсійного воду України позивачем не надано звітність передбачену Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не перераховано, з урахуванням показника чистого оподаткованого доходу за 2011 рік у сумі 31009 гривень.

Разом з цим, як вбачається з копії листа управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27 лютого 2015 року №3938/02, на запит контролюючого органу, управління зокрема, надало копію рішення №2868 від 25 жовтня 2012 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та картку особового рахунку позивача. Інформацію про несплату, неперерахування коштів позивачем, управління відповідачу не надавало (а.с.72).

З картки особового рахунку позивача вбачається, що ним у рахунок єдиного соціального внеску 20 вересня 2012 року сплачено 3000 гривень, 12 жовтня 2012 року - 7760, 12 гривень (а.с. 74-75).

Крім того, з копії листа управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 12 лютого 2016 року №2591/06, адресованого позивачу, управління вказує, що у зв'язку з неподанням позивачем річного звіту за 2011 рік, нарахування зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік у картку особового рахунку не проведено. Кошти сплачені позивачем 20 вересня 2012 року - 3000 гривень та 12 жовтня 2012 року - 7760,12 гривень (а.с. 95).

Аналогічну інформацію управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надало до суду апеляційної інстанції (а.с. 170).

Отже, обставинами справи, підтверджується сплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2012 році єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за чинною ставкою 34,7%) у сумі 10760,12 гривень за 2011 рік, як наслідок фактичного донарахування відповідачем внеску за звітний рік не відбулося.

Розрахунок штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до рішення від 25 травня 2015 року №0001, відповідачем виконаний наступним чином:

- за 2011 рік - донараховано 10760,12 гривень, штрафна санкція (20%) - 2152,02 гривень;

- за 2012 рік - донараховано 5829,60 гривень, штрафна санкція (15%) - 874,44 гривень;

- за 2014 рік - донараховано 10267,42 гривень, штрафна санкція (5%) - 513,37 гривень (а.с. 177).

До суми боргу (недоїмки), визначеної вимогою від 06 квітня 2015 року №Ф-004, увійшли суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік - 10760,12 гривень; за 2012 рік - 5829,60 гривень; за 2014 рік - 10267,42 гривень, що разом складає 26857,14 гривень.

Враховуючи викладене, відповідач неправомірно прийняв рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми штрафної санкції - 2665,39 гривень та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми боргу - 21027,54 гривень (за 2011, 2014 роки), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00000321702 від 25 травня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6657,55 гривень; рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 2665,39 гривень; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми 21027,54 гривень, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог.

Разом з цим, постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми штрафної санкції - 874,44 гривень, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми боргу - 5829,60 гривень є обґрунтованою, у зв'язку з чим в цій частині підлягає залишенню без змін.

Частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено судовий збір на загальну суму 1096,20 грн., а саме за подання адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду в розмірі 182,70 гривень та до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в розмірі 2009,70 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 19 серпня 2015 року №Р24А1878792А1578646 (а.с. 3) та квитанцією від 31 березня 2016 року № Р24А59120369А367617 (а.с. 110).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у вигляду судового збору підлягають присудженню у частині задоволених позовних вимог, а саме 2084,96 гривень.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00000321702 від 25 травня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6657,55 гривень; рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 2665,39 гривень; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми 21027,54 гривень, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000321702 від 25 травня 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0001 від 25 травня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми штрафної санкції - 2665,39 гривень.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 квітня 2015 року №Ф-004 в частині суми боргу - 21027,54 гривень.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39488184) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) гривень 96 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим