Ухвала суду № 59269272, 27.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5333/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 листопада 2014 року форма «Р» № 0001391702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників 5 094, 24 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4 130, 57 грн. в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства; скасування рішення № 24/26-50-17-05-20 від 11.11.2014 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7 507, 48 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-24/26-50-17-05 від 11.11.2014 року у розмірі 15 014,96 грн. в повному обсязі, як такі, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 19 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного висновку суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заяви, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена фактична перевірка з питань дотримання ТОВ «Аверс ЛТД» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 14.08.2014 року.

За результатами перевірки відповідач донарахував 5 094, 24 грн. податку на доходи фізичних осіб за період з січня 2013 року по березень 2014 року, про що складено акт № 53/26-50-17-05-22946858 від 14.08.2014 року та винесено рішення № 24/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.11.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 7 507, 48 грн.

Також за результатами перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001391702 від 04.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9 224, 81 грн. та винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-24/26-50-17-05 від 11.11.2014 року, відповідно до якої позивач повинен сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 014, 96 грн.

За результатами розгляду первинної скарги, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 10371/10/26-15-10-09-25 від 13.10.2014 року, яким скасовано штрафну санкцію в частині 145, 24 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві № 0000881702 від 04.09.2014 року, а скаргу - задоволено частково.

За результатами розгляду повторної скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 609/6/99-99-10-01-03-15 від 04.11.2014 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0000881702 від 04.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві № 10371/10-26-15-09-25 від 13.10.2014 року про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату судового збору, звернувся до суду про захист своїх прав та інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пп. 164.2.17 (б) п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Таким чином, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку з доходів фізичних осіб - юридичні особи, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, порушення податкового законодавства позивачем полягає у тому, що підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб з отриманих коштів працівниками підприємства під звіт на витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, і не включених до складу оподаткованого доходу сплаченого на користь платника податків на суму 35 229, 85 грн.

Так, податковим органом встановлено отримання додаткового блага працівниками підприємства ОСОБА_2 на суму 14 710, 32 грн. та ОСОБА_3 на суму 20 519, 53 грн. відшкодованих витрат за паливно-мастильні матеріали.

Таким чином в порушення вимог чинного законодавства позивачем не було включено до складу оподаткованого доходу працівників товариства доходів, отриманих ними, як додаткове благо, у вигляді коштів, виданих на компенсацію придбання бензину.

Окрім того, податковим органом встановлено, що в податковому розрахунку за формою № 1ДФ інформація відображалася не в повному обсязі, а саме: не відображена інформація у податкових розрахунках за формою № 1ДФ за 2013 рік та І, ІІ квартали 2014 року неправильно відображений виплачений дохід працівникам підприємства, а саме: підприємством неправильно відображені суми виплачених доходів у вигляді додаткового блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 вказаної статті).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (надалі - Порядок N 637).

Відповідно до п. 2.11 вказаного Порядку видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1.2 Порядку N 637 заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за N 46/18784 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до пп. 3.1.13, п. 3.5, п. 3.6 розділу ІІІ вказаного Порядку у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.

Сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу у графі 3, сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб у графі 4а та сума перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб у графі 4 відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками).

У графі 5 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі і їх остаточна виплата буде здійснюватися у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу.

Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Про кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати тільки один рядок з обов'язковим заповненням графи 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта», крім випадків, зазначених у пунктах 3.7 та 3.8 цього розділу.

Як убачається з матеріалів справи, під час перевірки авансових звітів було встановлено, що підприємство здійснювало закупівлю паливно-мастильних матеріалів для власного використання при здійсненні перевезень вантажним транспортом. Облік руху паливно-мастильних матеріалів здійснювався на підприємстві на підставі подорожніх листів вантажного транспорту, наданих до перевірки.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III (надалі - Закон N 2344-III), а також Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту N 363 від 14.10.1997 року (надалі - Правила N 363).

Так, відповідно до положень вказаних нормативних актів документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

На час виникнення спірних правовідносин були чинними норми, відповідно до яких підтвердженням виконання робіт є належним чином оформлені подорожні листи, разом із товарно-транспортними накладними.

Як убачається з матеріалів справи, до перевірки ТОВ «Аверс ЛТД» було надано подорожні листи вантажних автомобілів. Натомість товарно-транспортних накладних, які є підтвердженням фактичного перевезення вантажів товариством надано не було.

Крім того, як свідчать матеріали справи, подорожні листи оформлені із порушенням вимог чинного законодавства, а саме: останні містять незаповнені графи 24-31 розділу «Послідовність виконання завдання»; не проставлені обов'язкові підписи осіб, які приймали участь у перевезенні.

Зважаючи на викладене у сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані на перевірку подорожні листи ТОВ «Аверс ЛТД» не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та відповідно не підтверджують факт здійснення перевезення, зокрема, використання паливно-мастильних матеріалів для вантажних автомобілів в господарській діяльності.

На підставі наданих первинних документів, а саме: авансових звітів та чеків про сплату за паливно-мастильні матеріали підприємством було придбано паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 35 229, 85 грн.

Таким чином, двома водіями підприємства було отримано додаткові блага в загальній сумі 35 229, 85 грн. в період з 01.01.2013 року по 01.07.2014 року, яку в порушення вимог п. 1 ч. 164 Податкового кодексу України, не було включено позивачем - податковим агентом до складу оподаткованого доходу, сплаченого на користь платника податків. Зокрема, позивачем порушено вимоги Порядку N 637, а саме: при заповненні розрахунку за формою № 1ДФ підприємством неправильно відображені суми виплачених доходів та утриманого податку стосовно двох водіїв ТОВ «Аверс ЛТД».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не утримано та не перераховано єдиний внесок з суми виплаченого додаткового блага на користь двох водіїв підприємства, а тому суд погоджується з висновками податкового органу, що ТОВ «Аверс ЛТД» занижено суми єдиного внеску в розмірі 39,02% на суму 14 344, 77 грн. за 2013-2014 роки в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення винесені відповідачем з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ «Аверс ЛТД» у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 28.07.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.