Постанова № 59269222, 25.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2016 року № 826/824/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним запису,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві, відповідач 1), Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі також відповідач 2) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати недійсним запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 значиться під реєстраційним номером 4076571, форма власності - комунальна, суб'єкт - Голосіївська районна рада міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказана квартира належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2015р., а отже, запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно не відповідає дійсності і підлягає скасуванню.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, у письмових запереченнях зазначив суду, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше вже відкрито відповідний розділ щодо об'єкта нерухомого майна, зареєстровано приватну власність на зазначену квартиру за позивачем. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 24 Закону, державним реєстратором ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки дане нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1, а отже, в даному випадку, відсутнє порушене право позивача.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, у письмових поясненнях зазначив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, у зв'язку неприбуттям відповідача та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві із заявою від 09.12.2015р. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана заява вмотивована тим, що 28.10.2015 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

При цьому, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у розділі - відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно зазначено, що майно, реєстраційний номер 4076571, квартира АДРЕСА_2 на підставі рішення Голосіївської районної ради в м. Києві № 8/09 від 14.03.2002 року відноситься до комунальної власності (дата внесення запису 22.12.2003 року).

В той же час, згідно відповіді Голосіївської районної в місті Києві адміністрації №100-100/оп/І-19423949 від 19.10.2015 року вищезазначена квартира не являється комунальною власністю, а передана у приватну власність громадянам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних долях, згідно розпорядження органу приватизації Московської районної у місті Києві державної адміністрації від 16.01.1998 року №17084, рішення Голосіївської районної ради в м. Києві № 8/09 від 14.03.2002 року не розповсюджується на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 №27216267 від 17.12.2015 року відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 525301880000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна актуальна інформація, згідно якої право власності на вказану квартиру зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №5929 від 28.10.2015р. за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 11785996, р/н 525301880000, форма власності - приватна).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних виходячи з наступного.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 1 статті 19 Закону зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

В той же час, стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при вчиненні реєстраційної дії, зокрема, і внесенні змін, до Державного реєстру, має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.

Відповідно до п. 2.14.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. № 3502/5, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:

у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав:

органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна;

подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами;

відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені;

із заявою звернулась неналежна особа;

відсутній запис, щодо якого подано заяву;

документи подані не в повному обсязі.

Як зазначає позивач, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний запис від 22.12.2003р., що майно, реєстраційний номер 4076571, квартира АДРЕСА_2 на підставі рішення Голосіївської районної ради в м. Києві № 8/09 від 14.03.2002 року відноситься до комунальної власності.

В той же час, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито відповідний розділ щодо об'єкта нерухомого майна, зареєстровано приватну власність на зазначену квартиру за позивачем.

Отже, на момент звернення позивача до управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві із заявою про внесення змін до запису на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 525301880000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була наявна актуальна інформація, згідно якої право власності на вказану квартиру зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №5929 від 28.10.2015р. за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 11785996, р/н 525301880000, форма власності - приватна).

Таким чином, суд приходить до висновку, що керуючись статтею 24 Закону, державним реєстратором ОСОБА_2 правомірно прийнято рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки дане нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1, а отже, в даному випадку відсутнє порушене право позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, позивачем не доведено наявність порушеного права, а отже, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, які є у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко