Ухвала суду № 59269130, 28.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року справа №805/359/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі № 805/359/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області або Відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі- Відповідач 2), Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області або Відповідач 3), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

- визнати противоправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №393 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. «г» п.64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 06.11.2015 року;

- зобов'язати ГУ МВС України в Донецькій області змінити підставу звільнення ОСОБА_2 з п.п. «г» п.64 (через скорочення штатів) на п.п. «з» п. 64 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ;

- зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Донецькій області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до п.9 Розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області та Головного Управління Національної поліції в Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 85750 грн. 28 коп.;

- стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області та Головного Управління Національної поліції в Донецькій області компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 грн. (т.1 а. с. 3-9, т.2 а. с. 34-35).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі (т.2 а. с. 38-44).

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо розгляду справи суддею одноособово, а не колегіально, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі (т.2 а. с. 64-68).

В судове засідання сторони не прибули, письмове клопотання позивача про відкладення справи колегія суддів не задовольнила, явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою. Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні за матеріалами, наявними у справі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 01.11.1992 (наказ від 03.11.1992 №117 о/с) до 06.11.2015 (наказ від 06.11.2015 №393 о/с) проходив службу в органах внутрішніх справ (т. 1 а. с. 14).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 393 о/с «По особовому складу» начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління майора міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) відповідно до п.п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року (т. 1 а. с.95).

Листом від 06.11.2015 №11198 Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області повідомило позивача про необхідність з'явитися до відділу кадрового забезпечення для отримання, зокрема, трудової книжки та виписки з наказу від 06.11.2015 №363 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України з 06.11.2015 (т.1 а. с. 74, 100).

Зазначені документи отримані позивачем 16.01.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки (т.1 а. с. 73, 99).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є протиправність (правомірність) наказу відповідача - ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №393 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. «г» п.64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, і як наслідок, наявність правових підстав для поновлення на службі, зміни підстави звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання ГУ Національної поліції в Донецькій області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області та видання з цього приводу відповідного наказу.

В обґрунтування твердження щодо протиправності спірного наказу про звільнення позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі наводить наступні доводи: після наказу про звільнення він продовжував виконувати службові обов'язки, а саме: 07.11.2015, 09.11.2015 та 10.11.2015; наприкінці дня (06.11.2015) подав рапорт про звільнення в зв'язку з переведенням та заяву до про вступ до Головного управління Національної поліції в Донецькій області; впевнений, що звільнення відбулося під час перебування позивача на лікарняному з 11.11.2015 до 16.01.2016; відповідачем не вжито заходів для ознайомлення позивача з наказом про звільнення.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон №580) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Встановлено, що звільнення позивача відбулося у зв'язку зі скороченням штатів під час впровадження реформи правоохоронної системи України.

Згідно положень до п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Ліквідація пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, обговорена в Законі.

02 липня 2015 року Верховною радою України прийнято закон «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ (далі - Закон №580). 06 серпня 2015 року цей Закон опубліковано в офіційному виданні «Голос України» №141-142.

За п. 1 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п. 8 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580 з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п. 9 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580).

Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі ( пп. «г» п. 64 Положення № 114).

На виконання вимог Закону № 580 прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворено, як юридичні особи публічного права на території України органи Національної поліції та ліквідовано, як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України.

На момент розгляду справи ГУ МВС України в Донецькій області знаходиться в стані припинення.

Отже, виходячи з аналізу зазначених вище норм Закону №580, працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ з 06.08.2015 року вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, яке відбудеться 06.11.2015 року.

Доводи позивача в позовній заяві про те, що він виходив на службу після 06.11.2015 року, а саме 07.11.2015, 09.11.2015 та 10.11.2015 року, що свідчить про виконання ним службових обов'язків у новоствореному органі - Головному управлінні Національній поліції в Донецькій області, як і твердження про те, що його повинні були перевести на рівноцінну посаду у новоствореному органі, оскільки ним виявлено бажання в подальшому проходити службу в органах Національної поліції шляхом написання відповідної заяви, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, органи Національної поліції України є новоствореними юридичними особами публічного права, які не є правонаступниками органів Міністерства внутрішніх справ України, які ліквідуються. Відповідно п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції. Тобто закон передбачає можливість прийняття працівників міліції на нове місце роботи - в органи Національної поліції за певних умов, але законом не встановлено обов'язку Національної поліції прийняття на службу колишнього працівника органів внутрішніх справ тільки на підставі його заяви про прийняття на службу в органи Національної поліції.

За приписами п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до п.п. «г» п. 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

З аналізу вказаних норм вбачається, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580. Водночас, ті працівники, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З огляду на встановлені обставини справи та аналіз норм матеріального закону, якими регулюються спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №393 о/с прийнятий на підставі закону і є правомірним.

Позовні вимоги про зобов'язання ГУ МВС України в Донецькій області вчинити певні дії та стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягають з огляду на те, що вони є похідними від правомірності спірного наказу про звільнення, який судом визнано законним.

Позовні вимоги щодо зобов'язання Головного Управління Національної поліції в Донецькій області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до п.9 Розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області та видати відповідний наказ з цього приводу, стягнути з Головного Управління Національної поліції в Донецькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав належних доказів, які б свідчили про подачу такої заяви відповідачу та узгодження кандидатури позивача на переведення до Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Відповідно до довідок від 25.04.2016 №173-лк та від 13.05.2016 №181-лк, виданих Маріупольським МУ Головного управління МВС України в Донецькій області звернення позивача щодо прийняття на службу до Національної поліції України не надходило та не реєструвалось.

Доводи позивача про те, що він виходив на службу після 06.11.2015 року впродовж трьох робочих днів, а отже фактично перебував у трудових відносинах із новоствореним правоохоронним органом - Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не дотриманий порядок (процедура) прийому в органи Національної поліції і наказ про його прийом на роботу для проходження служби в цьому органі не видавався.

В суді першої інстанції були допитані свідки: начальник Центрального відділення поліції Маріупольського відділу поліції Головного управління Національної Поліції в Донецькій області ОСОБА_3, старший інспектор Маріупольського відділу поліції Головного управління Національної Поліції в Донецькій області ОСОБА_7 та начальник патрульної служби Головного управління Національної Поліції в Донецькій області ОСОБА_8, які пояснили, що позивач дійсно знаходився 6 листопада 2015 року у приміщенні з іншими працівниками міліції під час написання рапортів на звільнення у зв'язку з переведенням та заяв на прийняття до Національної поліції. Також свідки пояснили, що ніхто з них особисто не розглядав зазначені рапорти на звільнення та заяви на переведення. Зокрема, ОСОБА_3 пояснив, що всі рапорти, які були надані йому на розгляд були підписані, проте, за його власною ініціативою була створена комісія, яка проводила співбесіду з окремими співробітниками з метою визначення їх відповідності вимогам, що ставляться Законом України «Про національну поліцію» до потенційних співробітників органів поліції з урахуванням даних, які характеризують особу, якою виявлено бажання проходити службу в органах Національної поліції. Зазначена комісія була створена для збору і надання на розгляд керівництву Головного управління Національної поліції України об'єктивних даних щодо осіб, які претендували на керівні посади в підпорядкованих структурах Національної Поліції.

З показань свідків не вбачається, які з заяв про переведення були узгоджені керівництвом, а які залишені без задоволення, а також не доводиться схвалення рапорту та заяви позивача про переведення його до органів Національної поліції.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача про наявність у нього переваженого права залишення на роботі в органах внутрішніх справ через існування великого досвіду роботи та відповідних заохочень за період служби, оскільки чинним законодавством не встановлено саме таких критеріїв для прийняття на службу в поліцію.

Як вже зазначалося раніше, національна поліція України за своїм статусом є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положень Закону України «Про міліцію».

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що комплектування поліції здійснюється на підставі конкурсного набору за рахунок осіб, які відповідають категоріям вимог, необхідних та встановлених для служби в поліції, внаслідок чого набір до поліції здійснюється на конкурсних засадах, автоматичного перепризначення колишніх працівників міліції не передбачено.

Тобто звільнення позивача зі служби в міліції не виключає його права як громадянина, який виявив бажання проходити службу в поліції на загальних підставах пройти необхідну процедуру для зарахування на службу.

Стосовно посилань ОСОБА_2 на подання ним рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ за переведенням до поліції колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що кандидатура позивача була розглянута відповідачем, проте його переведення не було погоджено управлінням внутрішньої безпеки та інспекцією по особовому складу ГУ МВС України в Донецькій області (т. 1 а.с. 68-72, 96-98).

Враховуючи те, що Головне управління Національної поліції України в Донецькій області не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та беручи до уваги те, що позивач не проходив службу у підрозділах Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області.

Колегія суддів залишає поза увагою доводи апеляційної скарги щодо зайвого обґрунтування судом першої інстанції рішення відносно процедури попередження позивача при звільненні за скороченням штатів, щодо працевлаштування ГУ УМВС України в Донецькій області позивача в органи Національної поліції, оскільки ці обставини не впливають на вирішення справи за суттю позовних вимог і відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм ч.2 ст.24 КАС України, а саме, розгляду справи одноособово суддею, а не колегією з огляду на те, що в даному випадку зазначені норми передбачають розгляд справи колегією у складі трьох суддів у разі її складності за ініціативою судді. В даному випадку суддя не ініціював розгляд справи колегією суддів. Посилання позивача, що справа є складною відповідно до ч.1 ст.24 КАС України є безпідставними, оскільки приписи цієї частини ст.24 КАС України встановлюють випадки, в яких розгляд справ в складі колегії є обов'язковим, а відповідно до приписів ч.2 зазначеної статті встановлено право, а не обов'язок, ініціювання суддею розгляду справи колегіально.

На підставі викладеного колегія суддів вирішила, що спір за суттю вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі № 805/359/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

Р.Ф.Ханова