Постанова № 59269096, 27.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 липня 2016 року № 826/14233/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

державного підприємства науково-дослідного інституту радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.05.2015 №7/26-55-15-02/24577572 необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802, оскільки державним підприємством науково-дослідного інституту радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» правомірно, на виконання положень пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року суму залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, розмір якої включає у себе розмір відшкодування, який виник у березі 2008 року у сумі 139 352,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 19.05.2015 №7/26-55-15-02/24577572 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802, оскільки, за твердженням останнього, строк пред’явлення вказаних грошових коштів до відшкодування, встановлений положеннями пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, сплив.

Справу №826/14233/15 розглянуто у письмовому провадженні, згідно з приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування державним підприємством науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення державним підприємством науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.1, 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, а саме: безпідставне декларування суми залишку від’ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року (рядок 30 декларації з податку на додану вартість) в сумі 139 352,00грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 19.05.2015 №7/26-55-15-02/24577572 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802, яким позивачеві відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 139 352,00грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правовідносини, які виникли у зв'язку з визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період до 01.01.2011, регулювалися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (що втратив чинність у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України).

За визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі – Закон №168/97-ВР), бюджетне відшкодування» – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно положень підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Виходячи зі змісту підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

У силу підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97ВР, податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97ВР).

Починаючи з 01.01.2011, спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів податкового контрою на момент виникнення спірних правовідносин, є Податковий кодекс України.

Так, у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин – лютий 2015 року), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така, зокрема, сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 №К/9991/44597/12 (ЄДРСР №44773485).

У той же час, відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зазначена вище норма регулює строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Аналіз положень статті 200 Податкового кодексу України дає підстави вважати, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Як вбачається із змісту акту перевірки, сума заявленого позивачем у лютому 2015 року до бюджетного відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість у розмірі 139 352,00 грн. виникла у березні 2008 році.

Так, за твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, у податковій декларації за березень 2008 року останнім у рядку 25.1 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 245 095,00 грн., яка повністю перерахована не була, а сума 139 351,62 грн. залишилася невиплаченою та до 2015 року обліковувалась у картці особового рахунку позивача, як платника податків, в якості «бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних періодів». З огляду на викладене, позивачем наголошено, що грошові кошти у розмірі 139 351,62 грн. заявлялась до відшкодування ще у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року.

Водночас, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, під час проведення перевірки не досліджувалось питання щодо підстав не перерахування заявленого до відшкодування розміру від’ємного значення податку на додану вартість, вказаного у декларації за березень 2008 року у повному обсязі, виходячи з даних вказаної декларації, копія якої наявна у матеріалах справи.

Крім того, за твердженнями позивача, грошові кошти у розмірі 139 351,62 грн. обліковувались контролюючим органом до подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року в якості «бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних періодів», що також не спростовано відповідачем під час судового розгляду даної справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи облік контролюючим органом вказаних грошових коштів до лютого 2015 року як «бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних періодів» та декларування позивачем останніх у декларації за лютий 2015 року в якості від’ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, суд дійшов до висновку про безпідставність тверджень відповідача, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем граничних строків відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на рахунок платника у банку у заявленому розмірі.

Водночас, слід зазначити, що приписами пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015) встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що державне підприємство науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація», скориставшись правом, визначеним у пункті 33 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015), подало відповідні заяви у складі податкової декларації за лютий 2015 року щодо повернення суми бюджетного відшкодування.

Заявлена до бюджетного відшкодування сума у розмірі 139 352,00грн. сформована з урахуванням залишку від'ємного значення за попередні звітні (податкові) періоди до 01.02.2015.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015), суд приходить до висновку, що строк, передбачений пунктом 102.5 статті102 Податкового кодексу України, до заявленої позивачем у лютому 2015 року до відшкодування суми не застосовується.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про безпідставність тверджень відповідача про порушення державним підприємством науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» положень пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.1, 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України в частині безпідставного декларування суми залишку від’ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року (рядок 30 декларації з податку на додану вартість) в сумі 139 352,00грн., з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.06.2015 №3026552802

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.