Постанова № 59268930, 27.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2016 року № 826/24451/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до

Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області

про

визнання протиправною та скасування податкової вимоги, а також визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі-позивач або ПАТ «Укргазвидобування») з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області (далі-відповідач або ДПІ), в якому, враховуючи подану заяву про зміну позовних вимог вх. від 03.12.2015р., просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1153-23 від 21.08.2015р., а також визнати неправомірними дії ДПІ по розподілу коштів, сплачених позивачем до бюджету по узгоджених податкових зобов’язаннях в рахунок погашення податкового боргу і пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою вчасної сплати узгоджених грошових зобов’язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за січень та лютий 2015 року до закінчення граничного строку сплати зобов’язань ГПУ «Львівгазвидобування» (філія ПАТ «Укргазвидобування») подало до установ банку платіжні доручення про перерахування збору до бюджету у повному обсязі, а тому позивач вважає, що його обов’язок зі своєчасної сплати зобов’язань було виконано, а відтак правових підстав для нарахування підприємству пені та прийняття оскаржуваної податкової вимоги не було.

При цьому позивач зазначає, що в поданих в подальшому уточнюючих податкових деклараціях за січень та лютий 2015 року підприємством уточнювалися лише показники розрахунків №1 та №2 до декларацій (додатків), загальна ж сума податкового зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності не уточнювалася та не змінювалася, а тому заниження податкового зобов’язання не відбулося та наведене ніяким чином не вплинуло на розмір та порядок сплати вказаних зобов’язань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв’язку з чим на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача. При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи заперечень ДПІ, остання вважає спірну вимогу законною та обґрунтованою, у задоволенні позову просить відмовити.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.02.2015р. ГПУ «Львівгазвидобування» (філія ПАТ «Укргазвидобування») подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за січень 2015 року, відповідно до якої задекларовано податкове зобов’язання зі збору у загальній сумі 511 315,60грн.

В розрахунку №1 до податкової декларації від 20.02.2015 р. за січень 2015 року по рядку 2.1 визначено податкове зобов'язання в сумі 21 204,72 грн. по категорії споживача, яка визначена у пп. (а) п.316.1 ст.316 ПК України, а саме: «підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води».

В розрахунку №2 до податкової декларації від 20.02.2015 р. за січень 2015 року по рядку 2.3 визначено податкове зобов'язання в сумі 490 110,88 грн. по категорії споживача, яка визначена у пп. (в) п.316.1 ст.316 ПК України, а саме: «промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ».

25 лютого 2015 року вказані податкові зобов’язання зі збору за січень 2015 року були самостійно сплачені до бюджету згідно платіжних доручень №341 від 25.02.2015р. на суму 490 110,88грн. (код платежу 17060300) та №342 від 25.02.2015р. на суму 21 204,72грн. (код платежу 17060100). Загальна сума коштів згідно вказаних вище платіжних доручень складає 511 315,60грн., тобто 100% розміру збору, задекларованого позивачем у декларації за січень 2015 року. Копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Водночас, виявивши допущені у вищенаведених розрахунках (додатках) №1 та №2 до декларації за січень 2015р. помилки, ГПУ «Львівгазвидобування» 25.05.2015 самостійно подало уточнюючу податкову декларацію за січень 2015 року на суму 511 315,60 грн., у якій, зокрема, у розрахунку №1 змінивши зобов’язання по рядку 2.1 на рядок 2.3 на суму 21 204,72 грн., розрахунок №2 «обнулено» та додавши розрахунок №3 по категорії споживача ґ) суб'єкти господарювання, у тому числі уповноважені особи простих товариств, що визначені у підпункті "в" підпункту 1.1 цього пункту (пп.1.3.1 п.29 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідні положення ПК України).

При цьому загальна сума податкового зобов'язання по декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за січень 2015 року у розмірі 511 315,60 грн. не уточнювалась та залишилася незмінною.

Окрім того, 17.03.2015р. подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за лютий 2015 року, відповідно до якої задекларовано податкове зобов’язання зі збору у загальній сумі 729 060,77грн.

В розрахунку №1 до податкової декларації від 17.03.2015 р. за лютий 2015 року по рядку 2.1 визначено податкове зобов'язання в сумі 19 585,91 грн. по категорії споживача, яка визначена у пп. (а) п.316.1 ст.316 ПК України, а саме: «підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води».

В розрахунку №2 до податкової декларації від 20.02.2015 р. за січень 2015 року по рядку 2.3 визначено податкове зобов'язання в сумі 709 474,86 грн. по категорії споживача, яка визначена у пп. (в) п.316.1 ст.316 ПК України, а саме: «промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ».

25 березня 2015 року вказані податкові зобов’язання зі збору за лютий 2015 року були самостійно сплачені до бюджету згідно платіжних доручень №363 від 25.03.2015р. на суму 19 585,91грн. (код платежу 17060100) та №364 від 25.03.2015р. на суму 709 474,86грн. (код платежу 17060300). Загальна сума коштів згідно вказаних вище платіжних доручень складає 729 060,77грн., тобто 100% розміру збору, задекларованого позивачем у декларації за лютий 2015 року. Копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи.

Аналогічно як і у попередньому випадку, виявивши допущені у вищенаведених розрахунках (додатках) №1 та №2 до декларації за лютий 2015р. помилки, ГПУ «Львівгазвидобування» 25.05.2015 самостійно подало уточнюючу податкову декларацію за лютий 2015 року на суму 729 060,77 грн., у якій, зокрема, уточнило розрахунок №1, зменшивши суму зобов'язання на 19 585,91 грн., у розрахунку №2 знято зобов'язання з рядка 2.3 та визначено зобов'язання по категорії споживача «ґ) суб'єкти господарювання, у тому числі уповноважені особи простих товариств, що визначені у підпункті «в» підпункту 1.1 цього пункту» (власні потреби) в сумі 709 474,86 грн., додано розрахунок №3 яким визначено зобов'язання по рядку 2.3 в сумі 19 585,91 грн.

При цьому загальна сума податкового зобов'язання по декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за лютий 2015 року у розмірі 729 060,77 грн. не уточнювалась та залишилася незмінною.

Разом з тим, 21.08.2015р. ДПІ сформовано на адресу позивача податкову вимогу №1153-23 від 21.08.2015р., відповідно до якої зобов’язано позивача сплатити суму податкового боргу зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у загальному розмірі 79 516,99 грн., з яких 22 335,95 грн. – основний платіж, а 57 181,04 грн. – пеня.

Вирішуючи у зв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п/п 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Так, підпунктами 1.6, 1.7 пункту 29 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2016 року, встановлюється збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному місяцю. Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Форма податкової декларації встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Пунктом 49.18 ПК України визначені строки подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, п. 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1 ст.57 ПК України).

Згідно із пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що платники збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зобов'язані подавати до податкового органу податкову декларацію за звітний (податковий) місяць до 20 числа наступного місяця та до 30 числа місяця сплачувати узгоджене податкове зобов'язання.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, зобов’язання зі збору за січень 2015 року були самостійно сплачені позивачем до бюджету 25 лютого 2015 року згідно платіжних доручень №341 від 25.02.2015р. на суму 490 110,88грн. та №342 від 25.02.2015р. на суму 21 204,72грн., а зобов’язання за лютий 2015 року сплачені до бюджету 25 березня 2015 року згідно платіжних доручень №363 від 25.03.2015р. на суму 19 585,91грн. та №364 від 25.03.2015р. на суму 709 474,86грн., а отже вказані зобов’язання сплачені позивачем у повному обсязі до закінчення граничного строку їх сплати, тобто своєчасно.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що підставою для виникнення у позивача спірної суми податкового боргу, нарахування пені та винесення оскаржуваної вимоги стало помилкове перерахування позивачем суми збору за іншим кодом бюджетної класифікації, зокрема: за січень 2015 року у розмірі 490 110,88грн. (платіжне доручення №341 від 25.02.2015р.) та за лютий 2015 року у розмірі 709 474,86грн. (платіжне доручення №364 від 25.03.2015р.) збір сплачувався за кодом платежу 17060300, в той час як дані суми повинні були бути сплачені за кодом платежу 17060100.

Помилкова сплата вказаних зобов’язань за іншим кодом бюджетної класифікації відбулася у зв’язку із допущеними технічними помилками у розрахунках (додатках) №1 та №2 до декларацій за січень та лютий 2015 року, а саме невірним декларуванням зобов’язань по категоріям споживачів (розподілу зобов’язань по рядках), що загалом не вплинуло на загальну суму податкових зобов'язань по деклараціях зі збору за січень та лютий 2015 року, які становлять 511 315,60грн. та 729 060,77грн. відповідно.

У зв’язку із наведеним в картці особового рахунку позивача за кодом платежу 17060100 почала обліковуватися недоїмка, яка в автоматичному режимі збільшувалась в результаті декларування зобов’язань за наступні періоди та нарахування пені. За кодом же платежу 17060300 у картці обліковувалася переплата.

В подальшому, як встановлено вище судом, позивач, виявивши допущені у вищенаведених розрахунках (додатках) №1 та №2 помилки, ГПУ «Львівгазвидобування» 25.05.2015 самостійно подав уточнюючі податкові декларації за січень та лютий 2015 року, в яких були уточнені показники розрахунків (додатків) до декларацій, при цьому загальна сума податкового зобов’язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності не уточнювалася та не змінювалася.

Наведені обставини, зокрема щодо підстав виникнення у позивача боргу, відповідачем в ході розгляду справи не заперечувалися та визнавалися. При цьому, як зазначає ДПІ, прийняття спірної вимоги зумовлено тим, що за період до подання уточнених декларацій у картці платника податків обліковувався податковий борг по грошових зобов’язаннях зі збору за січень та лютий 2015р. та відповідно нараховувалась пеня, у зв’язку з чим та у відповідності до ст.59 ПК України і була виставлена спірна вимога.

Тобто, виходячи із змісту заперечень відповідача та пояснень позивача, в даному випадку по суті спір виник у зв'язку з невірним зазначенням позивачем у платіжних дорученнях коду бюджетної класифікації, своєчасність подання яких до банку (платіжних доручень) та сплати (з помилковим кодом) ДПІ не заперечується.

В контексті наведеного суд зазначає, що згідно положень пп. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Пеня ж – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп.14.1.162. п. 14.1 ст.14 ПК України).

Підпунктом 129.1.1. п. 129.1 ст.129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У той же час, згідно з п.59.1 ст.59 зазначеного вище Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у випадку несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін такі зобов’язання переходять у статус податкового боргу на який нараховується пеня, що є підставою для прийняття контролюючим органом податкової вимоги.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з п/п. 14.1.39. ПК України грошове зобов'язання платника податків, це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, зокрема, як податкове зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, відповідно до п. 37.3. ПК України податковий обов'язок припиняється його виконанням.

Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Слід зазначити, що згідно п.15 ч.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання спірних декларацій) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 45. Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, частиною 5 ст. 45 Кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 № 449), Єдиний казначейський рахунок, це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

В контексті наведеного суд також зазначає, що згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові цього суду від 16.06.2015 (справа за позовом публічного акціонерного товариства «Хмельницькгаз» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення), останній дійшов висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК. Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи з положень наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин, пов'язаних з формуванням позивачем платежів та їх здійсненням, суд приходить до висновку, що в даному випадку сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженими податковими зобов'язаннями була здійснена позивачем своєчасно, кошти («Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності») фактично надійшли до бюджету, а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету. Зазначення помилкового коду не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату податкових зобов'язань, що згідно з п.59.1 ст.59 є умовою для прийняття податкової вимоги. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що грошові зобов’язання позивача зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за січень та лютий 2015 року були сплачені ним своєчасно та у повному обсязі, а відтак судом не встановлено наявності обставин виникнення у позивача податкового боргу та підстав для нарахування пені у зв’язку з цим, а тому, відповідно, наявності підстав для винесення оскаржуваної податкової вимоги суд не вбачає.

Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності з боку позивача порушень по сплаті (перерахуванню) податків, а тому у суду відсутні правові підстави для висновку про законність спірної податкової вимоги, у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас, що ж до вимог про визнання неправомірними дій ДПІ по розподілу коштів, сплачених позивачем до бюджету по узгоджених податкових зобов’язаннях в рахунок погашення податкового боргу і пені, суд зазначає, що позивач не конкретизує стосовно розподілу яких саме коштів, у якій сумі, за який період, по яким зобов’язанням дії ДПІ він оскаржує, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість таких вимог та, відповідно, підстав для їх задоволення не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області податкову вимогу №1153-23 від 21.08.2015р.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Присудити публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко