Постанова № 59268565, 19.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1934/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення №27363102 від 22 грудня 2015 року,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на підставі договору іпотеки №1632 від 27 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що у 2008 році між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір споживчого кредиту №11323466000 на суму 20 000 доларів США. Позивач виступив поручителем за цим договором та уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір іпотеки №1632 від 27 березня 2008 року, за умовами якого передав в іпотеку Банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Про виплату кредиту позивачу нічого не було відомо, оскільки відносин з колишньою дружиною (Позичальник) він не підтримує.

У квітні 2016 року позивачу стало відомо, що власником його квартири в Державному реєстрі прав на нерухоме майно значиться ТОВ "Кей-Колект". Звернувшись за консультацією до нотаріуса, позивач дізнався про існування рішення про держану реєстрацію прав №27363102 від 22 грудня 2015 року, за яким право власності на його квартиру зареєстровано відповідачем за ТОВ "Кей-Колект". Позивач зазначає, що жодного повідомлення про вкзану перереєстрацію прав йому не надходило.

Із рішенням про держану реєстрацію прав №27363102 від 22 грудня 2015 року позивач не погоджується, вважає його протиправним, з огляду на таке. Так, позивач зазначив, що державну реєстрацію проведено відповідачем з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868. З цього приводу позивач вказує, що рішення про державну реєстрацію прав прийнято нотаріусом без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги; без документу, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно (договору про задоволення вимог іпотекодавця). Крім того, такі дії відповідача прямо суперечать приписам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

В письмових запереченнях, які надійшли через канцелярію суду 24.05.2016 року, відповідач позов не визнає, вважає його надуманим та безпідставним, вказуючи на те, що під прийняття рішення про реєстрацію права власності за Іпотекодержателем нотаріус мав необхідний обсяг повноважень, оскільки ці повноваження передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком №868. Також відповідач зазначив, що звернення стягнення на нерухоме майно позивача було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, отже відповідне відчуження вважається таким, що здійснене за згодою власника.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, з огляду на те, що іпотечний договір є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки, оскільки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, згідно якого іпотекодержатель має право набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору в порядку, установленому чинним законодавством. При цьому, стаття 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" поширюється на відносини, пов'язані з примусовим стягненням на нерухоме майно, тоді як в даному випадку, право власності на квартиру позивача оформлено добровільно (позасудово) на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі, який підписаний в добровільному порядку обома сторонами, тобто відчуження відбулось за згодою сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, після надання особами, які беруть участь у справі пояснень по справі, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

Позивачу - ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2003 року належала квартира номер АДРЕСА_1, яка склаадається з трьох кімнат та підсобних приміщень загальною площею 67, 3 кв.м., корисною площею - 65, 1 кв.м., житловою площею - 40.3 кв.м. (а.с. 12).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни №27363102 від 22 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна (а.с. 11).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником обєкту нерухомого майна: квартира, за адресою: АДРЕСА_2, є товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №1632, виданий 27 березня 2008 року, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горецька В.М. (а.с. 13-14).

Дізнавшись про те, що власником його квартири, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідано до Договру поруки №192010 від 27 березня 2008 року ОСОБА_1 є поручителем за Кредитним договором №11323466000 від 27 березня 2008 року та зобовязався перед АКІБ «УкрСибБанк» (Кредитор) відповідати за невиконання ОСОБА_4 (Боржник) усіх його зобовязань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору, укладеного між Кредитором та Боржником (а.с. 17-18).

Так, 27 березня 2008 року між АКІБ «УкрСибБанк» та гр. ОСОБА_4 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11323466000 в іноземній валюті на суму 20 000 доларів США, що еквівалентно 101000, 00 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору (а.с. 15-16).

Зобов'язання за кредитним договором №11323466000 від 27 березня 2008 року забезпечено іпотечним договором від 27 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСибБанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М. та зареєстровано в реєстрі за №1632. На зазначену в договорі квартиру нотаріусом накладено заборону відчуження, яку зареєстровано в реєстрі за №1633 (а.с. 19-22).

13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено Договір факторингу № 2 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги за кредитним договором №11323466000 від 27 березня 2008 року та договором іпотеки від 27 березня 2008 року перейшло до ТОВ "Кей-Колект". Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. 12.12.2011 року за реєстровим номером № 649-650 (а.с. 72-78).

22 грудня 2015 року уповноважена особа ТОВ "Кей-Колект" звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни із заявою про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60).

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 22 грудня 2016 року за реєстраційним номером 15015128, державним реєстратором прав на нерухоме майно Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27363102, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за суб'єктом - ТОВ "Кей-Колект". Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

На підставі зазначеного рішення держреєстратором внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи оцінку правомірності рішення державного реєстратора №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності, суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно та обтяження на нього.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

За приписами пп. 2, 3 ч. 2 ст. 9 закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи.

Вищевикладене вказує на те, що здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень провадиться державними реєстраторами.

Виходячи із норми ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстратором може бути державний реєстратор органу державної реєстрації прав (державний службовець) або нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Абзацом 3 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Крім того, частиною 9 статті 15 вказаного закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

У відповідності з абз. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені також статтею 46-1 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до вказаної статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абз.4 п. 2 вказаного Порядку, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто, нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном і такі дії здійснюються безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна не вчиняла жодних нотаріальних дій з нерухомим майном - квартира АДРЕСА_1, у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України № 1952-IV, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права, як спеціальний суб'єкт державної реєстрації.

Отже, положення абз. 3 ч. 5 ст. 3, ч. 9 ст. 15, абз. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися у даному спорі, оскільки відповідач - приватний нотаріус не вчиняв нотаріальні дії з нерухомим майном.

Таким чином відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект" без наданих на те повноважень.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Згідно визначення, наведеного у статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом (ч. 3 ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат»).

З огляду на матеріали справи, предметом договору іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на яке зареєстровано за третьою особою.

Проте, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., всупереч вказаних вище положень статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 13-1 Закону України "Про нотаріат", здійснено державну реєстрацію права власності спірного майна не за місцем його розташування та поза межами нотаріального округу, в рамках якого відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, вирішуючи спір судом встановлено, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Крім того, суд зазначає, що у разі подання заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мінюсту, як то передбачено Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб».

Так, згідно з п. 2 зазначеного Наказу державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, зокрема під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, - проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868.

Таким чином, оскільки відповідачем жодна нотаріальна дія щодо спірного об'єкту нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV під час здійснення державної реєстрації речового права не вчинялась, рішення приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абз. 7 п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, отже є протиправним.

Що стосується доводів позивача стосовно порушення під час державної реєстрації порядку проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також тверджень відповідача та третьої особи щодо правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 49 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Разом із тим, суд вважає, що спірні правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди, не є публічно-правовими, а випливають з договірних відносин, отже мають вирішуватись за правилами ЦПК України. за таких обставин, адміністративний суд не надає їм правової оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16 (№ 826/4858/15).

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 122, 128, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення №27363102 від 22 грудня 2015 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (37825968).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук