Постанова № 59268109, 13.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м.Житомир справа № 806/1075/16

категорія 5.1.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Захарченко О.Є.,

за участю: представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'язати його видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.04.2016 відповідачем отримано її заяву від 22.03.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області. Проте, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в порушення вимог абзацу 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України не розглянуло її заяву та не надало запитуваного дозволу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не допущено бездіяльності під час розгляду заяви позивача, так як з 01.04.2016 у Головному управлінні змінилось чотири керівника, що позбавляє останнього права вчиняти будь-які управлінські дії.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що 01.04.2016 до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області надійшла заява ОСОБА_1 від 22.03.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області (а.с. 4).

До заяви позивачем були додані наступні документи: копія паспорта та ідентифікаційного номера, лист Ворсьвіської сільської ради від 22.02.2016 № 20 (а.с. 5), графічні матеріали (а.с. 6, 7), довідка управління Держгеокадастру у Малинському районі від 18.03.2016 № Н-411/0-424/6-16 (а.с. 8).

Зважаючи на те, що жодного рішення за наслідками поданої заяви відповідачем не прийнято, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно зі частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, у строк, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, відповідачем вказана заява розглянута не була. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

В обґрунтування відсутності результатів розгляду клопотань відповідач посилається на те, що з 01.04.2016 та станом на день розгляду справи в Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області змінилось чотири керівника.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Стосовно тверджень про відсутність бездіяльності з боку відповідача, оскільки позивачеві було надано відповідь 13.07.2016, за змістом якої підготовлено проект наказу та акцентовано увагу останньої на приписах абзацу 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Водночас, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто невчинення дії, яку носій публічної влади зобов'язаний був вчинити. Дії чи бездіяльність можуть мати ознаки оскаржуваності тільки в тому випадку, коли вони мають певне юридичне значення. Адміністративні суди повинні перевіряти дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень відповідно до публічно-правових відносин, що охороняються Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто, слід перевіряти, чи відповідні дії або бездіяльність здійснені в рамках виконання суб'єктом владних управлінських функцій на основі законодавства та наданих повноважень.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що роз'яснення позивачеві про можливість застосування принципу "мовчазної згоди", закріпленого в абзаці 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України були надані лише 13.07.2016, тобто після спливу трьох місяців з дня реєстрації її заяви. При цьому, сама заява позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідачем у місячний строк, як це передбачено статтею 118 Земельного кодексу України, розглянута не була.

Таким чином, відповідачем не вчинено своєчасно дії, які передбачені згідно наданих повноважень, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.03.2016, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008, постанові Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 справа №К/800/34016/14.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованих відмов у їх наданні, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Натомість, з метою захисту порушених прав позивача, суд, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2016.

З урахуванням встановлених у ході судового розгляду справи обставин та з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, суд, відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у десятиденний строк із дня набрання постановою законної сили подати до Житомирського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання постанови.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.03.2016.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2016.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у десятиденний строк із дня набрання постановою законної сили подати до Житомирського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання постанови.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 21 липня 2016 р.