Ухвала суду № 59267661, 28.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/772/15-к провадження № 11-кп/795/622/2016 Категорія - ч.2 ст.191 КК України Головуючий у 1 інстанції Синько О. О. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді Карнауха А.С.,

суддів Короїда Ю.М., Воронцової С.В.,

при секретарі Дудко Т.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду, кримінальне провадження № 12014270150000466 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 та прокурора Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2016 року,

про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 2 статті 191, частиною 3 статті 191 КК України,

з участю:

прокурора Мозгового С.К.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі, захисник в інтересах обвинуваченої просила скасувати вирок місцевого суду в частині визнання ОСОБА_2 винуватою та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 2 статті 191 КК України.

Прокурор в апеляційній скарзі порушив питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 виправданою за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України, та в частині призначеного їй покарання за частиною 2 статті 190, частиною 2 статті 191КК України і ухвалити новий вирок.

Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від

05 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; передбаченого частиною 2 статті 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

На підставі частини 4 статті 70 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.10.2015 року, та призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_2

За частиною 3 статті 191 КК України ОСОБА_2 визнано невинуватою та виправдано, у звязку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 54 КК України, обвинувачену ОСОБА_2 позбавлено 9 рангу 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування.

Зараховано ОСОБА_2 в строк відбутого покарання частину покарання за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.10.2015 року, та постановлено рахувати строк відбування покарання з

28 січня 2016 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 обрано у виді тримання під вартою, з подальшим її утриманням в Чернігівському слідчому ізоляторі Чернігівської області.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Сядринської сільської ради 3191 грн. завданої матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1534 грн. 50 коп. процесуальних витрат.

Захисник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги обґрунтувала порушенням місцевим судом головного принципу кримінального процесу безпосередність дослідження показань, речей і документів, невідповідністю висновків суду при ухвалюванні вироку, фактичним обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор послався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного місцевим судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через мякість.

Як встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2014 року завідуюча дошкільним навчальним закладом «Барвінок» с. Сядрине Корюківського району Чернігівської області ОСОБА_3 передала ОСОБА_2, яка на той час обіймала посаду Сядринського сільського голови, ноутбук марки «ASUS», що знаходився на балансі Сядринської сільської ради з 08.10 2014 року з балансовою вартістю 5691 грн. та присвоєним інвентарним номером 10480001, відповідно до інвентарної картки № 5 обліку основних засобів Сядринської сільської ради, для проведення його ремонту.

В свою чергу ОСОБА_2 обіймаючи посаду Сядринського сільського голови, тобто будучи службовою особою, а саме посадовою особою місцевого самоврядування 9 рангу 4 категорії, зловживаючи своїм службовими становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, розпорядилася ним на власний розсуд. Так, 30.10.2014 року реалізовуючи свій злочинний умисел вона доставила вказаний ноутбук до Чернігівського відділення повного товариства «Ломбард-Скарбниця» (№ 192), розташованого за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 89, де уклала з представниками вказаного товариства договір № 344-14007520 від 30.10.2014 року, на підставі якого здала зазначений ноутбук у якості застави та отримала грошові кошти в сумі 2150 грн.

Зазначені грошові кошти ОСОБА_2 використала на власні потреби, а зданий в ломбард ноутбук 09.12.2014 року був реалізований у звязку з невнесенням ОСОБА_2 застави.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою, під приводом розрахунку за придбання будівельних матеріалів та твердопаливного котла для реконструкції котельні Сядринської ОСОБА_4 ступенів, не маючи наміру в подальшому виконати свої зобовязання, вчинила наступні дії.

Так, будучи обізнаною про наявні на рахунку Сядринської громадської організації «Струмок», створеної у с. Сядрине Корюківського району Чернігівської області, грошові кошти у сумі 45 тис. грн., ОСОБА_2 вирішила заволодіти ними зловживаючи довірою голови зазначеної організації ОСОБА_5, з якою перебувала у дружніх відносинах.

В період з 26.11.2014 року по 11.12.2014 року ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, тричі зверталася до голови Сядринської громадської організації «Струмок» ОСОБА_5 з проханням перерахувати грошові кошти з рахунку № 26005113365 Сядринської громадської організації «Струмок», відкритого у Корюківському відділенні № НОМЕР_1 «ОСОБА_6 Аваль», на рахунок № 26000060785235 Корюківської міської молодіжної громадської організації «Альтернатива», відкритий у Корюківському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_5, довіряючи ОСОБА_2, зробила два грошові перерахування, а саме 28.11.2014 року та 02.12.2014 року на загальну суму 42 тис. грн. для придбання твердопаливного котла та будівельних матеріалів відповідно.

Зокрема, 28.11.2014 року ОСОБА_5 за усною вказівкою ОСОБА_2 у приміщенні Корюківського відділення № НОМЕР_1 «ОСОБА_6 Аваль», розташованого за адресою: м. Корюківка, вул. Шевченка, 52, надала до вказаного відділення платіжне доручення № 2 від 28.11.2014 року, на суму 25 тис. грн., із зазначенням призначення платежу: «оплата за твердопаливний котел», отримувач: КММГО «Альтернатива», яке було прийнято, а вказана сума 28.11.2014 року зарахована на рахунок № 26000060785235 Корюківської міської молодіжної громадської організації «Альтернатива».

28.11.2014 року у період з 16 до 17 години у приміщені Корюківського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою м. Корюківка, вул. Вокзальна, 8-а, голова Корюківської міської молодіжної громадської організації «Альтернатива» ОСОБА_7 за усним проханням ОСОБА_2 за шість послідовних операцій через термінал банку зняв раніше перераховані вказані 25 тис. грн. з рахунку № 26000060785235 даної громадської організації, відкритого у Корюківському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», та передав їх у приміщені відділення ОСОБА_2

02.12.2014 року у приміщенні Корюківського відділення № НОМЕР_1 «ОСОБА_6 Аваль», розташованого за адресою: м. Корюківка, вул. Шевченка, 52, ОСОБА_5 за усною вказівкою ОСОБА_2 знову надала до вказаного відділення платіжне доручення № 3 від 02.12.2014 року, на суму 17 тис. грн., із зазначенням призначення платежу: «оплата за будівельні матеріали згідно рахунку 1774 від 02.12.2014 p.», отримувач: КММГО «Альтернатива», яке було прийнято, а вказана сума 02.12.2014 року зарахована на рахунок № 26000060785235 Корюківської міської молодіжної громадської організації «Альтернатива».

02.12.2014 року у період з 16 до 17 години у приміщені Корюківського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Корюківка, вул. Вокзальна, 8-а, голова Корюківської міської молодіжної громадської організації «Альтернатива» ОСОБА_7 за усним проханням ОСОБА_2 за пять послідовних операцій через термінал банку зняв раніше перераховані вказані 17 тис. грн. з рахунку № 26000060785235 даної громадської організації, відкритого у Корюківському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», та передав їх у приміщені відділення ОСОБА_2

Наприкінці грудня 2014 року ОСОБА_8, будучи фізичною особою-підприємцем, орендуючи у комунального підприємства «Убідське» Сядринської сільської ради за договором оренди нерухомого майна № 1 від 19.03.2013 року приміщення під магазин у будівлі гуртожитку за адресою: с. Сядрине, вул. Заводська, 13, яке відповідно до п.4.2 статуту КП «Убідське», затвердженого розпорядженням Корюківської райдержадміністрації № 532 від 20.12.2000 року, є комунальною власністю територіальної громади села, прибув до службового кабінету сільського голови ОСОБА_2, розташованого в будівлі Сядринської сільської ради за адресою с. Сядрине Корюківського району Чернігівської області, вул. Г.Білого, 54.

Після чого, ОСОБА_8, будучи обізнаним про відсутність на той час у КП «Убідське» директора, у звязку з тим, що у ОСОБА_2 мався борг перед його магазином за придбаний велосипед в сумі 2240 грн., висловив останній бажання сплатити орендну плату за орендоване приміщення за період з листопада 2014 року по травень 2015 року та поклав на стіл грошові кошти в сумі 2224 грн.

При цьому ОСОБА_8 не повідомив обвинуваченій, що в подальшому забере дані кошти за оренду приміщення назад та своєю поведінкою не дав їй цього зрозуміти.

ОСОБА_2 після того, як ОСОБА_8 поклав вказані грошові кошти за оренду приміщення на стіл, заповнила квитанцію до прибуткового касового ордеру, до якої внесла відомості про сплату ним орендної плати за вказаний вище період загальною сумою 2254 грн., поставила свої підписи навпроти поля головного бухгалтера та касира, скріпивши їх печаткою КП «Убідське», що знаходилася у неї у звязку з відсутністю на той час директора у згаданому вище комунальному підприємстві сільської ради, та віддала вказану квитанцію ОСОБА_8

ОСОБА_8 забрав квитанцію, після чого, скориставшись тим, що гроші все ще знаходились на столі та маючи до них вільний доступ, забрав зі столу вказані грошові кошти за оренду приміщення назад та сказав ОСОБА_2, що у неї мається борг перед його магазином, а тому вона за рахунок цього боргу і повинна сплатити орендну плату.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченої, які підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, думку прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції не законним та не обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

За змістом статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку, зокрема зазначається формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним.

Як вбачається з повідомлення про підозру (Том 4 а.к.п. 4-9) та змісту обвинувального акту (Том 4 а.к.п. 116,117) органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується зокрема в тому, що, 01.11.2014 року повторно, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з порушенням вимог статті 29 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», з корисливим мотивом та метою привласнення коштів Комунального підприємства «Убідське», створеного при Сільській раді у відповідності з рішенням Сядринської сільської ради від 29.11.2000 року, викликала до свого службового кабінету, розташованого в будівлі Сядринської сільської ради за адресою с. Сядрине, вул. Г. Білого, 54, Корюківського району Чернігівської області ОСОБА_8

ОСОБА_8, будучи фізичною особою - підприємцем, орендуючи приміщення під магазин за адресою с. Сядрине, вул. Заводська, 13, яке відповідно до п. 4.2 статуту КП «Убідське», затвердженого розпорядженням Корюківської РДА №532 від 20.12.2000, є комунальною власністю територіальної громади села, на підставі договору оренди нерухомого майна № 1 від 19.03.2013 року, укладеного з колишнім директором КП «Убідське» ОСОБА_9, на прохання ОСОБА_2 прибув до сільської ради 01.11.2014 року.

ОСОБА_2 у розмові з ОСОБА_8, посилаючись на скрутне матеріальне становище КП «Убідське», висловила йому прохання внести наперед за вказаним вище договором орендну плату за листопад-грудень 2014 року та січень травень 2015 року на загальну суму 2254 грн.

ОСОБА_8 довіряючи добрим намірам ОСОБА_2, у той же день у службовому кабінеті Сядринської сільської голови передав їй зазначену вище суму, яка в свою чергу прийняла грошові кошти та в підтвердження цього правочину в присутності ОСОБА_8, знаходячись у своєму службовому кабінеті, заповнила квитанцію до прибуткового касового ордеру, в якому за допомогою рукописного тексту відобразила відомості щодо сплати ОСОБА_8 орендної плати за листопад квітень і травень включно на загальну суму 2254 грн., розписалася у вищевказаному касовому ордері напроти поля головного бухгалтера та касира, та свої підписи скріпила печаткою КП «Убідське», до якої мала вільний доступ.

У подальшому ОСОБА_2 передані ОСОБА_8 2254 грн. до каси сільської ради не внесла, та використала на власні потреби.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за частиною 3 статті 191 КК України, як умисне, повторне привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Місцевий суд ухвалюючи виправдувальний вирок, яким визнав ОСОБА_2 виправданою за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України, не дотримався вимог пункту 1 частини 3 статті 374 КПК України, про що свідчить відсутність в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, яке було предявлене ОСОБА_2 і визнане судом недоведеним.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки внаслідок скасування оскаржуваного вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості вирішити апеляційні вимоги захисника в інтересах обвинуваченої та прокурора, що обумовлює часткове задоволення поданих апеляційних скарг та чітко узгоджується з вимогами норм частини 2 статті 415 КПК України.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм частини 3 статті 415 та статті 416 КПК України.

Керуючись статтями 9, 405, 407, 412, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 та прокурора Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2016 року, задовольнити частково.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від

05 квітня 2016 року, щодо ОСОБА_2, скасувати та призначити новий розгляд в Корюківському районному суді Чернігівської області.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 25 вересня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

А.С. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Воронцова