Рішення № 59258375, 30.05.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8791/15-ц

Провадження № 2/487/437/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2016 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.

секретаря Уманського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1, третя особа Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №397202-02-2-01 від 23.04.2013 року, відповідно до умов якого страховик прийняв під страховий захист транспортнй засіб страхувальника: автомобіль МG6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

05.08.2013 року приблизно о 20.40 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на 70 км автодороги Херсон-Джанкой-Керч не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем МG6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2013 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до рахунку №27 від 06.08.2013 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 23245 грн.

Згідно умов договору страхування ПАТ СК «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 23245 грн. на підставі заяви стахувальника та страхового акту №4054 від 10.09.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №10951 від 10.09.2013 р.

Позивач вказує, що після виплати страхового відшкодування на підставі ст.993 ЦПК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», у нього виникло право вимоги до ОСОБА_1

На адресу ОСОБА_1 був надісланий запит з проханням підтвердити інформацію, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована та надати докази, які підтверджують факт повідомлення ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про настання ДТП. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 інформації не надав.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму завданої майнової шкоди в розмірі 23245 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1218 грн.

У судовому засіданні представник позивача не був присутнім, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, відповідно до якої, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судовому засіданні не був присутнім, причин неявки суду не повідомив, про час і місце судового розгляду був сповіщений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи до судового засідання не з*явився, про причини неявки суд не сповістив.

З урахуванням заяви позивача про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи, відповідно до вимог ст. 169 ч. 4, ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим прийняти заочне рішення на підставі доказів, що є у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 05.08.2013 року приблизно о 20.40 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на 70 км автодороги Херсон-Джанкой-Керч не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем МG6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 (а. с.27, 28). Автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2013 року, яка набрала законної сили, винним у цьому ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 (а. с.29,30).

ОСОБА_2 та ПАТ СК «ВУСО» 23.04.2013 року уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №397202-02-2-01, відповідно до умов якого страховик прийняв під страховий захист транспортнй засіб страхувальника: автомобіль МG6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 17-22).

Відповідно до умов договору страхування одним із страхових випадків визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника (п. 4.1.1 договору). Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для визначення розміру збитків згідно п. 5.2 договору є рахунок СТО, рекомендованої страховиком.

Відповідно до рахунку №27 від 06.08.2013 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 23245 грн. (а.с. 31-40).

Згідно умов договору страхування ПАТ СК «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 23245 грн. на підставі заяви стахувальника та страхового акту №4054 від 10.09.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням №10951 від 10.09.2013 р. (а.с. 24-27, 40, 41).

Згідно витягу з ЄЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за договором обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ1141981.

На адресу ОСОБА_1 був надісланий запит з проханням підтвердити інформацію, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована та надати докази, які підтверджують факт повідомлення ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про настання ДТП. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 інформації не надав. Відповідач цих доводів позивача не спростував і доказів із зазначеного приводу суду не подав (а.с. 14-16).

Відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлений ст. 993 ЦК України таст. 27 Закону України «Про страхування», згідно з якимидо страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспртних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правовової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 ст. 22 вказаного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п.33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, якаможе бути підставою для здійсненнястрахового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу,причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати

страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати

зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, у разі невиконання страхувальником обов*язку, передбаченого ст. 33 Закону, він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Згідно з роз*ясненнями, виклаленими в п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільнх і кримінальних справ від 01.03.2012 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки відповідно до статті 3Закону № 1961-IVобов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Тому зважаючи на те, що у справі немає доказів про повідомлення страховика водієм ОСОБА_1, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки та в порядку, що визначені у статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позовні вимоги ПАТ СК «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 23 245 грн. 00 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в сумі 1218 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 158, 209, 212-215, 218, 224, 228 ЦПК України, ст. ст. 1187, 993, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортних засобів», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» майнову шкоду в розмірі 23245 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору 1218 грн. 00 коп., а всього 24 463 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А. Карташева