Ухвала суду № 59258065, 21.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/1931/15 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/3946/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Крайник Н.П.,

суддів: Мельничук О.Я., Cавуляка Р.В.,

за секретаря Куцика І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №LVН9АК00095628 від 16 листопада 2007 року за відсотками у розмірі 3897, 18 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України станом на 5 квітня 2016 року становить 101287 грн. 70 коп.), комісію у розмірі 31893 грн. 33 коп., пеню у розмірі 92840 грн., штрафні санкції у розмірі 95437,90 грн., а також витрати, понесені у звязку зі сплатою судового збору, у розмірі 584 грн. 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначив, що позовні вимоги про стягнення з нього коштів за відсотками, комісією, пенею, штрафними санкціями не підлягали задоволенню, оскільки щодо них закінчився строк позовної давності. Також стверджує, що ПАТ «Приватбанк» вже зверталося до суду із позовом про стягнення з нього заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобовязань за кредитним договором № LVН9АК00095628 від 16.11.2007 року і такий було задоволено, а тому повторне звернення з таким позовом є незаконним.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № LVН9АК00095628, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 39919,55 доларів США з терміном погашення до 15.11.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,16 %, а останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 8-10).

В забезпечення виконання зобовязань за даним договором 16.11.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір застави рухомого майна - автомобіля НОМЕР_1, 2007 р.в. (а.с. 132-134).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 2 березня 2010 року (а.с. 53-55) та додатковим рішенням цього ж суду від 9 грудня 2010 року (а.с. 56-57), які залишені без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2011 року (а.с. 58-60), з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №LVH9AK00095628 від 16.11.2007 року у розмірі 37420, 81 доларів США, що станом на 02.03.2010 року становить 298992, 27 грн.

Постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_4 від 16 травня 2011 року відкрито виконавче провадження №26468940 з виконання виконавчого листа №2-1342/10, виданого Галицьким районним судом м. Львова 10 травня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 298992, 27 грн. (а.с. 61).

Постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_4 від 16 жовтня 2012 року вказаний виконавчий документ повернуто стягувачеві ПАТ КБ «Приватбанк». Встановлено, що на підставі протоколу №1412134 від 20.08.2012 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна, відбулися торги по реалізації автомобіля НОМЕР_2, 2007 р.в., що належав ОСОБА_2 Кошти від реалізації в сумі 77256,62 грн. перераховано стягувачу. Залишок основного боргу боржника перед стягувачем становить 22173,53 грн. (а.с. 62). Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) №39832214 від 01.02. 2013 року, з такого запис про реєстрацію обтяження транспортного засобу «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_3, 2007 р.в., вилучено.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 546 та 549 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується належними та допустимими доказами по справі у звязку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору заборгованість станом 17.11.2015 року за пенею, комісією, а також штрафні санкції у гривневому еквіваленті за курсом 23,21 грн. становлять 220171 грн. 23 коп., з яких: комісія у розмірі 31893 грн. 33 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 92840 грн.; штрафні санкції у розмірі 95437,90 грн.

Задовольняючи позовні вимогибанку, суд першої інстанції вірно застосував та зіслався наст.ст. 526, 530, 549, 550, 1054 ЦК України, за змістом яких у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, проценти, неустойку. Навіву рішеннімотиви, за яких дійшов висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, оскільки матеріалами справи встановлено факт виконання банком умов договорута неналежневиконання його умов відповідачем, як боржником.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Приватбанк» вже зверталося до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості, а тому повторне звернення з таким позовом є протиправним спростовуються тим, що у проведенні виконавчих дій щодо стягнення заборгованості за рішенням Галицького районного суду м. Львова від 2 березня 2010 року та додатковим рішенням цього ж суду від 9 грудня 2010 року (набрали законної сили) заставний автомобіль було реалізовано, рішення суду виконано частково, а тому позивач не позбавлений права на звернення із даним позовом щодо стягнення решти заборгованості.

Безпідставним вважає колегія суддів посилання в апеляційній скарзі на незастосування судом строку позовної давності виходячи з того, що пунктом 4.5 кредитного договору №LVH9AK00095628 від 16.11.2007 року передбачено строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором тривалістю пять років.

А відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Крайник Н.П

Судді: Мельничук О.Я.

ОСОБА_5