Ухвала суду № 59257220, 27.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 310/5990/14

Провадження № 22-ц/778/3510/16 Головуючий у 1-й інстанції: Парій О.В.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.

суддів: Кочеткової І.В.,

Пільщик Л.В.

при секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИЛА :

31 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

31 липня 2014 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову і просив зобов'язати відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції зупинити стягнення з нього на користь ОСОБА_6 сум за виконавчими листами, виданими по справі про поділ майна між ним та ОСОБА_3

05 вересня 2014 року ухвалою судді Бердянського міськрайоннного суду Запорізької області від 05 вересня 2014 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2014 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено стягнення на підставі виконавчих документів: - виконавчого листа № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 215 162 грн. 82 коп.; - виконавчого листа № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 2 830 грн., до набрання законної сили рішенням суду у справі № 310310/5990-14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітнього сина.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, просить ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2014 року скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У судове засідання апеляційного суду учасники процесу не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За змістом статті 305 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно частини 1 статті 303-1 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

За апеляційною скаргою ОСОБА_3 апеляційне провадження відкрито 15 липня 2015 року. Справа призначена до слухання на 27 липня 2016 року ( а. с. 46-49,58-61 ).

Представник апелянта ОСОБА_7 подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгулу справи по причині перебування у відпустці до 05 серпня 2016 року, поте документів на підтвердження поважності цьому на надав.

ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням того, що встановлений статтею 303-1 ЦПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції закінчився, з клопотанням про продовження строку розгляду справи ОСОБА_3 не зверталася, до того ж враховуючи, що апелянт реалізував право на апеляційне оскарження ухвали суду і в апеляційній скарзі обґрунтувала свої доводи, колегія суддів відхилила клопотання про відкладення розгляду справи і визнала можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд,змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

У частинах 1-3 статті 152 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно пунктів 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 209 ЦПК і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Проте постановлена ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.

Із виділених матеріалів вбачається, що 31 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, суд застосував захід забезпечення позову не щодо сторін, а фактично заборонив державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції вчиняти будь-які виконавчі дії по виконавчому листу № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 215 162 грн. 82 коп.; по виконавчому листу № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 2 830 грн., які перебувають на виконанні у ВДВС Бердянського міськрацонного управління юстиції.

Разом з тим, порядок здійснення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом «Про виконавче провадження»

Обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження, передбачені ст.ст.37,38 Закону «Про виконавче провадження».

З підстав, передбачених ст.ст. 37,38 цього Закону, виконавче провадження зупиняється вмотивованою постановою державного виконавця, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу.

Всупереч зазначених вимогам суд першої інстанції, заборонивши державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції вчиняти будь-які виконавчі дії по виконавчому листу № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 215 162 грн. 82 коп.; по виконавчому листу № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 2 830 грн., які перебувають на виконанні у ВДВС Бердянського міськрацонного управління юстиції, фактично зупинив виконавче провадження, тобто забезпечив позов з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України, виходячи за межі своїх процесуальних повноважень.

Таким чином, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів не може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення по виконавчому листу № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 215 162 грн. 82 коп.; по виконавчому листу № 2-8/2009 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 2 830 грн., які перебувають на виконанні у ВДВС Бердянського міськрацонного управління юстиції.

За таких обставина ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2014 року про забезпечення позову підлягає скасуванню за пунктом 2 статті 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у ОСОБА_4 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2014 року скасувати, заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: