Постанова № 59256951, 27.07.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.07.2016

Справа № 320/4071/16-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фомін В.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Державтоінспекції ВДАІ для обслуговування м. Мелітополя та Мелітопольського району, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня - Дзержинського)АДРЕСА_1, не працюючого,

за ст. 130 ч. 2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2016 року о 21 годині 50 хвилин ОСОБА_1 по вул. Інтеркультурній в м. Мелітополі керував автомобілем НОМЕР_2 в стані наркотичного спяніння, чим порушив п.п. 2.9а ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 не зявився, не повідомивши суд про причини неявки. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 257420 від 22.06.2016 року, медичним висновком від 22.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 знаходився в стані спяніння внаслідок вживання опіатів.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 червня 2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння особою, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння.

З урахуванням обставин вчиненого правопорушення, особи правопорушника, суд вважає можливим застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту в межах санкції статті, яку вважає необхідною і достатньою мірою з урахуванням обставин вчинення правопорушення, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень без оплатного вилучення транспортного засобу.

Що стосується положень ст. 326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Ч.1 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_2 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що не слід виконувати постанову про застосування адміністративного арешту негайно після її винесення.

У звязку з цим необхідно надати ОСОБА_1 десятиденний строк для можливості оскарження даної постанови.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130 ч. 2, 221, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 15 \пятнадцять\ діб.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 275 грн. 60 коп. (отримувач державний бюджет м. Мелітополя та району 22030001, Код отримувача 37968956, р\р 31215206700013, Код ЄДРПОУ суду 36969096, МФО 813015, призначення платежу - ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Виконання зазначеної постанови допустити через десять днів з дня її винесення. В разі оскарження після відповідного рішення апеляційного суду. Негайному виконанню не допускати.

Строк пред'явлення до виконання до 27 жовтня 2016 року.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

На постанову може бути подана апеляція в Апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд або на неї може бути внесено протест прокурора протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя: В.А. Фомін