Ухвала суду № 59254655, 25.07.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/2929/16-а

2-а/264/35/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1., при секретарі Костіні Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2016 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї ''діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої цієї статті свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала б право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У випадку, що розглядається, позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_2, і, на думку позивача, були набуті ним безпідставно, що свідчить про приватноправовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Саме до подібних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 30.03.2016 року по справі № 6-495цс16, вирішуючи питання щодо виду судочинства при розгляді спору за позовом УПСЗН.

Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Однак, такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами.

Якщо суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то, залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 Цивільного процесуального кодексу України.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.

Враховуючи вказані положення та правові висновки Верховного суду України, які є обовязковими для застосування всіма судами України, характер спору між органом соціального захисту населення і фізичною особою з приводу стягнення безпідставно виплаченої державної допомоги є цивільно-правовим, а отже юрисдикція адміністративних судів на даний спір не поширюється.

Крім того, в статті 105 КАС України зазначено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Відтак за вказаною нормою ст. 105 КАС України відсутні вимоги заявлені позивачем. Серед можливих вимог в адміністративному позові не можуть зазначатися заявлені позивачем - суб'єктом владних повноважень вимоги про стягнення переплачених бюджетних коштів. Отже такі вимоги прямо не передбачені положеннями КАС України або іншими спеціальними законами.

Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно вимог п.1 ч.1ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі з урахуванням вищевикладених обставин та норм чинного законодавства України.

При цьому, у відповідності до вимог ч.2ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України слід роз'яснити позивачеві, що розгляд вказаних вимог віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.

Згідно ізп. 5 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

У зв'язку з тим, що судом закривається провадження по справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, суд вважає за можливе повернути сплачену суму витрат судового збору в розмірі 1378,00 гривень.

Керуючись ст. 157 ч.1 п.1 ЦПК України,ст. 7Закону України «Про судовий збір», суд-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України - закрити.

Зобов'язати Управління державної казначейської служби України в м. Маріуполі Донецької області повернути Управлінню соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя, судовий збір у розмірі 1378 грн., сплачений при подачі до суду позовної заяви:

- за платіжним дорученням № 1125 від 29.04.2016 року через ГУ ДКСУ в Донецькій області на розрахунковий рахунок: 31210206700053; одержувач Маріуп. УК\Іллічівський р-он\22030001; код ЄДРПОУ 37989721; банк отримувача:ГУ ДКСУ у Донецькій обл.; МФО 834016 у розмірі 1378,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала в частині повернення судового збору оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1