Ухвала суду № 59251741, 19.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1713/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 7 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

з участю: прокурора Олійник І.А.,

позивача ОСОБА_6,

представника ОСОБА_7 ОСОБА_8,

адвоката ОСОБА_9,

представника Христинівської міської ради ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та заступника прокурора Черкаської області на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2016 року у справі за позовом прокурора Христинівського району в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Христинівської міської ради Черкаської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю,

в с т а н о в и л а :

16 лютого 2015 року прокурор Христинівського району звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Христинівської міської ради № 8/9 від 07.10.2003 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 445м.кв. в м. Христинівка по вул. Шевченка, 58.

На підставі зазначеного рішення міської ради нею виготовлено державний акт на право приватної власності на землю від 04.12.2003 року загальною площею 0,0373 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яким посвідчено право власності останньої на дві земельні ділянки площами: 0,0093 га та 0,0280 га, відповідно.

Прокурор зазначає, що передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 проведена з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, без виготовлення проекту її відведення. Крім того, відповідачем оформлено право власності на земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні позивачів ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 і на якій розташовані належні їм господарські споруди.

Тому прокурор в інтересах позивачів просить суд:

- визнати недійсним рішення Христинівської міської ради № 8/9 від 07.10.2003 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки загальною площею 445 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0373 га серії ІV-ЧР № 053059, що виданий на імя ОСОБА_7 04 грудня 2003 року;

- судові витрати покласти на відповідачів.

12 лютого 2016 року позивачі подали до суду заяву про збільшення позовних вимог та просили скасувати рішення Христинівської міської ради про затвердження технічної документації, виготовленої на імя ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 13).

24 лютого 2016 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 про застосування строків позовної давності (т. 2 а.с. 36).

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю відмовлено повністю.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та заступник прокурора Черкаської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи при ухваленні рішення, просять його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання державного акту та рішення органу місцевого самоврядування недійсними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Встановлено, що відповідно до договору дарування від 15 серпня 2003 року ОСОБА_7 набула у приватну власність 3/5 частки житлового будинку № 58 по вулиці Шевченка в м. Христинівка.

Співвласниками інших часток будинку є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.84).

Рішенням Христинівської міської ради №8/9 від 07.10.2003 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка площею 445 кв. метри (т. 1, а.с. 32).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землі серії IV-4P №053059, ОСОБА_7, яка мешкає за адресою вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка, на підставі рішення Христинівської міської ради від 07.10.2003 року № 8/9 є власником земельної ділянки, площею 0,0373 га, яка розташована на території Христинівської міської ради двома площами: 0,0280 га та 0,0093га - для будівництва та обслуговування житлового будинку (т. 1 а.с. 42).

Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради № 217 від 27.10.2003 року дозволено ОСОБА_7 провести реконструкцію 3-кімнатної квартири під перукарню та торговий зал з розміщенням 3- кімнатної квартири в мансардному поверсі.

01.11.2003 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Христинівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 дано дозвіл № 841 на реконструкцію 3-кімнатної квартири під перукарню та торговий зал АДРЕСА_1.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта АП №000803, затвердженого розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації № 73 від 30.03.2007 року і зареєстрованого в інспекції ДАБК Христинівської РДА 03.04.2007 р. за № 13, 16 березня 2007 року державна приймальна комісія прийняла в експлуатацію приміщення перукарні та торгового залу(а.с.109-113,т.1).

19 грудня 2008 року державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію зведену в мансардному поверсі перукарні трьохкімнатну квартиру, про що складено відповідний акт серії ЧКС №000947 (т.1 а.с. 63).

Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради від 25 травня 2010 року № 119 погоджено намір ОСОБА_7 на будівництво гаража і господарської будівлі на земельній ділянці № 58 по вул. Шевченка в м. Христинівка (т.1, а.с. 74).

29 липня 2010 року начальником відділу у справах містобудування та архітектури Христинівської районної державної адміністрації ОСОБА_15 погоджено будівельний паспорт на будівництво ОСОБА_7 гаража і господарських будівель по вулиці Шевченка, 58 в м. Христинівка.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради № 38 від 24.12.2010 року дозволено ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 оформити право власності на житловий будинок зі службовими будівлями і спорудами (взамін договору дарування та договорів купівлі - продажу) в м. Христинівка по вул. Шевченка, 58 (загальною площею 162,2 кв. м, житловою площею 91,5 кв. м)(т. 1 а.с. 228).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №280385 від 11.01.2011 року ОСОБА_7 належить 11/25 частин майна, а саме: житловий будинок А-1 (прим. 3-1 площею 6,0 кв. м, прим. 3-2 площею 3,1 кв. м, прим. 3-3 площею 0,8 кв. м, прим. 3-4 площею 11,5 кв. м, прим. 3-5 площею 9,5 кв. м, прим. 3-6 площею 2,3 кв. м, прим. 3-7 площею 4,0 кв. м, прим. 3-8 площею 8,7 кв. м, прим. 3-9 площею 21,7 кв. метри, прим. 3-10 площею 8,5 кв. метри, прим. 3-11 площею 1,5 кв. метри). (т.1 а.с. 94).

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодилася і колегія суддів, що отримана ОСОБА_7 у власність, відповідно до державного акту на право власності на землю, земельна ділянка по вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка, забудована нею в установленому законом порядку і право власності на зведені будівлі та споруди відповідачем набуто правомірно.

Щодо права власності на частини будівель та щодо земельної ділянки, на якій розташовані будинки осіб, в інтересах яких звернувся до суду прокурор, то ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу від 11.10.1980 року купив у ОСОБА_16 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться в м. Христинівка по вул. Шевченка, 58-а і розташований на присадибній земельній ділянці розміром 1379 кв. метри. В договорі також зазначено, що на земельній ділянці розташовані: один дерев'яно-вальковий будинок, критий толлю і азбофанерою, обкладений цеглою, загальною жилою площею 62,7 кв.м, і надвірні споруди: веранда - а, сіни - а, веранда а2, сараї Б, Г, Д і льох під сараєм «Д». (т. 1 а.с. 17).

За договором купівлі-продажу від 06.05.1986 року ОСОБА_6С купив у ОСОБА_17 22% житлового будинку, що знаходиться в м. Христинівка вул. Шевченка, 58/б і розташований на присадибній земельній ділянці площею 1379 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташований один житловий дерев'яно-валькований, критий руберойдом будинок, позначений на плані буквою А, розміром 44,1кв.м житлової площі, а також надвірні споруди: сіни-а, сіни-а1, сарай-Г, погріб під сараєм «Г» (а.с.18, т.1)

Рішенням Христинівського районного суду від 27.09.2010 року задоволено позов ОСОБА_12 і визнано за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_18 на 24/100 житлового будинку в м. Христинівка вул. Шевченка, 58 б.(т. 1 а.с. 19).

Згідно з витягу про державну реєстрацію прав від 18.11.2010 року Христинівським виробничим відділком КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на 24/100 частки будинку по вул. Шевченка, 58-6 в м. Христинівка (т. 1, а.с. 20)

З акту поточних змін від15.09.1994 року вбачається, що техніком Черкаського об'єднаного бюро по технічній інвентаризації в ході проведення обстеження в натурі домоволодіння № 58-6 по вул. Шевченка встановлено факт самовільної побудови сіней «а» і «а2», сараїв Б і Д (том 1 а.с.233). Доказів про виділення земельної ділянки під будівництво сараїв Б і Д та набуття їх у власність в матеріалах справи відсутні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

З рішення Христинівської міської ради «Про розподіл земельної ділянки» № 12-2/17-VІ від 23.12.2011 року вбачається, що на підставі заяв громадян, поданих ними до міської ради щодо розподілу земельних ділянок між їх співвласниками по вул. Шевченка, 58, 58-а,б,в, вирішено закріпити в постійне користування: за ОСОБА_7 земельну ділянку площею 373 кв.м по вул. Шевченка, 58; за ОСОБА_11 земельну ділянку площею 83 кв.м по вул. Шевченка,58а; за ОСОБА_12 земельну ділянку площею 29 кв.м. та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 59 кв.м., обидві по вул. Шевченка, 58б; за ОСОБА_19 земельну ділянку площею 44 кв.м. по вул. Шевченка,58в (т. 1 а.с. 43).

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 16.04.2013 року ОСОБА_7 прийняла в дар від ОСОБА_19 земельну ділянку площею 0,0044 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташовану по вул. Шевченка 58-в в м. Христинівка (т. 1 а.с. 81).

Тобто, кожній особі, інтереси яких представляє прокурор, вище зазначеним рішенням від 23.12.2011 року, за їх заявами виділено в постійне користування (впорядковано) відповідні земельні ділянки, що знаходяться безпосередньо за їхнім місцем проживання, так як земельна ділянка, загальною площею 1379 кв.м., на якій розташований будинок по вул.Шевченка,58а,б,в, перебувала, відповідно ст.ст.90,91 ЗК в редакції 1970 року, який діяв на час придбання частини будівель ОСОБА_11 і ОСОБА_6 і відповідно до ст. 120 ЗК в редакції 2001 року ( із змінами станом на 09.09.2010 року), який діяв на час набуття права на спадщину на частину будинку ОСОБА_12 по рішенню суду, перебувала у їх спільному користуванні.

Слід зауважити, що земельна ділянка, яка закріплена рішенням за ОСОБА_7 в розмірі 373 кв.м, є тією земельною ділянкою, яка їй виділена по оскаржуваному рішенню міської ради від 07.10.2003 року і на яку в неї мається Державний акт.

Як із самого рішення Христинівської міської ради від 23.12.2011 року №№ 12-2/17-VІ, так із плану-схеми земельної ділянки, доданої до вказаного рішення, вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_7 двома площами 0,0280 га та 0,0093га, розташовані окремо від земельних ділянок позивачів ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_6, одержаних ними в постійне користування. Тобто, вони не накладаються одна на іншу.

Вказане рішення міської ради, яким проведено розподіл земельної ділянки, як зазначалося вище - за заявами позивачів, є чинним і воно ніким не оспорюється.

При цьому колегія враховує також встановлені судом обставини щодо недоведеності позивачами, що господарські будівлі, які на даний час майже зруйновані, їм належали на праві власності, оскільки правовстановлюючі документи, які ними суду надані, не містять даних про набуття ними такого права, а лише містять дані про набуття права на певну частину житлового будинку. Крім того, як зазначено вище, ще 15.09.1994 року техніком Черкаського обєднаного бюро по технічній інвентаризації в ході проведення обстеження в натурі домоволодіння по вул.Шевченка 58 б було встановлено факт самовільної забудови сіней «а» і «а2» та сараїв Б і Д (а.с.233, т.1).

Тому посилання Державного інспектора сільського господарства в Черкаській області в листі, направленому прокуратурі Христинівського району №33 від 18.06.2014 року після проведеної перевірки, на те, що виготовлення приватизаційних документів земельної ділянки по вул.Шевченка,58 м.Христинівка гр.ОСОБА_7 відбулося з порушенням, так як не були враховані земельні ділянки, на яких розміщені прибудинкові господарські споруди інших співвласників та власників суміжних будинковолодінь, зокрема ОСОБА_6, ОСОБА_11 ОСОБА_12, є безпідставними.

Слід зауважити, що рішенням Христинівської міської ради Черкаської області № 34-3/11-VI від 22.04.2014 року ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0059 га по вул. Шевченка, 58-6 в м. Христинівка (а.с.51,т.2).

Рішенням Христинівської міської ради Черкаської області №31-2/7-VI від 15.11.2013 року ОСОБА_12 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0053 га по вул. Шевченка, 58-6 в м. Христинівка (а.с.50,т.2).

Вказані рішення також є чинними.

Що стосується посилання прокурора в позові на ту обставину, що орган місцевого самоврядування прийняв рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 за відсутності технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки та проекту її відведення, то колегія вважає, що дані обставини не в повній мірі відповідають зазначеному.

Відповідно до ч.ч.6-11 ст.118 Земельного Кодексу України, які були чинними на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення від 07.10.2003 року:

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

7. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

8. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

10. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

У подальшому були внесені зміни до цієї статті, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності субєкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, як передбачено ч.11 ст.118 ЗК у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

В даному випадку відсутній був проект відведення земельної ділянки, на підставі якого Христинівська міська рада мала б прийняти рішення про передачу земельної ділянки у власність. Разом з тим, міською радою одразу прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №12-20 «Про приватизацію земельних ділянок» та постанови Верховної Ради України №3-12 від 17.12.1999 року «Про продовження дії пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу».

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття вказаного рішення №8/9 від 07.10.2003 року, яким на ряду з іншими 35ма громадянами ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка площею 445 кв. метри, нею була подана заява до відділу земельних ресурсів про виготовлення документації на одержання державного акту.

Заяву прокурор також вважає недійсною, оскільки немає підпису. Проте, на ній стоїть прізвище і сама ОСОБА_7 не заперечує, що вона таку заяву подавала.

В справі мається технічна документація по видачі державного акту на право приватної власності на землю, на підставі якої і видано оспорюваний Державний акт (а.с.28 -42, т.1). Ті порушення, які були допущені при виготовленні технічної документації і на які вказує прокурор, як-то: не підписана заява на виготовлення документації, не підписана довідка виконкому, висновок відділу земельних ресурсів без необхідних реквізитів, відсутність висновку органу у справах будівництва і архітектури і т.д. - не вплинули на видачу державного акта ОСОБА_7, так як вони не є суттєвими.

Тому вказані обставини не є підставами для задоволення позову прокурора, оскільки дії Христинівської міської ради при прийнятті оспорюваного рішення відповідали вимогам закону.

Не є підставою для задоволення позову прокурора і інша підстава відсутність згоди сусідніх землекористувачів і, зокрема, позивачів, на приватизацію ОСОБА_7 земельної ділянки (погодження меж), виходячи з наступного.

Виходячи з аналізу змісту правових норм та положень ст.ст. 12-14 ЦК України, цивільні права здійснюються, а цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязком для неї, а виконання цивільних обовязків забезпечується шляхом застосування у судовому порядку відповідальності, передбаченої договором або законом (ч.ч.2,3 ст.14 ЦК) у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.

Вважаючи порушенням непогодження меж земельної ділянки при ухваленні оскаржуваного рішення міською радою, прокурор, у порушення вимог процесуального законодавства, не довів чи дійсно відповідачкою порушені права або охоронювані законом інтереси позивачів щодо користування їхніми земельними ділянками; у чому саме полягає це порушення; яким договором чи нормативним актом передбачено обовязок відповідачки, як суміжного землекористувача, щодо погодження акта про встановлення меж земельної ділянки; чи передбачена і яка цивільна відповідальність за його невиконання; які правові відносини в позивачів та відповідача випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин.

Між тим, судом першої інстанції враховані названі вище норми матеріального права.

Докази того, що земельні ділянки позивачів, після прийняття рішення якимось чином зменшилися в звязку з захватом її відповідачем, у матеріалах справи відсутні, так як їм вони в користування не надавалися.

Відсутні також будь-які дані щодо домовленості по розподілу земельної ділянки у користування безпосередньо між самими мешканцями вказаних будинків, в тому числі позивачами.

Слід зауважити, що прокурор, як позивач, в інтересах осіб яких він виступає, в силу ст. 60 ЦПК України, також не надав суду доказів того, що вказаним особам виділялася земельна ділянка в користування, чи можливо у власність.

Тобто, прокурором не доведено, що в результаті надання міською радою земельної ділянки у власність ОСОБА_7 по оскаржуваному рішенню від 07.10.2003 року були якимось чином порушені права осіб, яких він представляє, так як на протязі більше 11 років останні не ставили питання про захист їх інтересів.

Крім того, суд вірно в рішенні вказав на безпідставність вимог позивача про визнання недійсним Державного акта та рішення міської ради, оскільки такі його вимоги не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначено вище, представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 подав заяву про застосування до вимог строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до роз'яснень в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у позові, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку позов не доведено, а тому відмовив у його задоволенні саме з цих підстав.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не є обґрунтованими, вони були предметом розгляду в суді першої інстанції та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та заступника прокурора Черкаської області відхилити.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 30 травня 2016 року у справі за позовом прокурора Христинівського району в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Христинівської міської ради Черкаської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :