Вирок № 59249879, 28.07.2016, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/889/16-к

Пр. №1-кп/621/119/16

В И Р О К

Іменем України

28 липня 2016 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання Акулової А.М.,

з участю прокурорів Гетьман С.А., Макаренко М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 120162203000000365 від 31 березня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкаючого за адресою: с. Лиман Зміївського району Харківської області, вул. Чайковського, 14, судимого:

1)вироком Зміївського районного суду Харківської області від 18.04.2012 року за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

2)вироком Зміївського районного суду Харківської області від 23.11.2012 року за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 18.06.2014 року на підставі постанови Первомайського районного суду Харківської області;

3)вироком Зміївського районного суду Харківської області від 29.10.2015 року за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

27 березня 2016 року близько 19 години у пакру поблизу пл. Леніна в с. Лиман Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, із корисливих мотивів, з метою наживи наніс ОСОБА_3 не менше 5 ударів руками в область обличчя, спричинивши, згідно судово-медичної експертизи № 57- Зм/16, синець та ділянку травматичного набряку мяких тканин, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого заволодів мобільним телефоном ТМ «NOKIA 3100», з сім картою мобільного оператора звязку «МТС». Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_3, згідно висновку товарознавчої експертизи №2208 від 20.04.2016 року, матеріальну шкоду на суму 170 грн.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 на початку судового розгляду справи вину визнав частково, не спростовував факт заволодіння мобільним телефоном потерпілого, заперечував корисливий мотив вчинення злочину. Зазначив, що конфлікт спровокував сам потерпілий, а він лише мав намір отримати кошти за роботу, які ОСОБА_3 безпідставно відмовився йому віддати. В подальшому у повному обсязі заперечував свою причетність до інкримінованого злочину, вказуючи, що знайшов мобільний телефон ОСОБА_3, свідки події відсутні, належних доказів його вини з боку сторони обвинувачення немає.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що 27 березня 2016 року вони разом з ОСОБА_1 по найму вирубували кукурудзу. Після закінчення роботи він отримав кошти, але ОСОБА_1, його частку не віддав, вирішив розрахуватись з ним на наступний день. Йдучи додому через парк в с. Лиман до нього підійшов ОСОБА_1, висловлюючи погрози почав вимагати кошти, наніс близько 5 ударів в обличчя, після того як він впав на землю ОСОБА_1, з кишені забрав 150 грн. та належний йому мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_4, суду показав про те, що бачив ОСОБА_3 та ОСОБА_1 близько 18 год., разом, вони ламали кукурудзу. У вечері ОСОБА_1 пропонував йому придбати телефон марки «Нокиа 3100».

Свідок ОСОБА_5, показав суду про те, що бачив ОСОБА_3 та ОСОБА_1 близько 17 год. 27.03.2016 року на городі де вони ламали кукурудзу, конфлікту між ними не було, тілесні ушкодження у ОСОБА_3 були відсутні. Близько 19 год., проходив через парк в с. Лиман та побачив як ОСОБА_1 наносив ОСОБА_6 удари в обличчя, від чого останній впав на землю. Підійшовши до них намагався припинити конфлікт. Близько 21 год. ОСОБА_7 пропонував ОСОБА_4, придбати у нього мобільний телефон. На наступний день ОСОБА_3, був з синцями під очима, намагався знайти свій мобільний телефон.

У судовому засіданні досліджені письмові докази:

-протокол про прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 31.03.2016 року;

-протокол огляду місця події від 06.04.2016 року та фото таблицю до нього, в ході якого за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою вул. Чайковського, б.14 в с. Лиман було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокиа 3100»;

-протокол предявлення речей для впізнання від 06.04.2016 року в ході якого ОСОБА_3 впізнав належний йому мобільний телефон марки «Нокиа 3100»;

-постанову про визнання речовими доказами мобільного телефону «Нокиа 3100» від 06.04.2016 року;

-висновок експерта №57-Зм/16 від 08.04.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_3, мали місце: синці та ділянка травматичного набряку мяких тканин обличчя. Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, можливо, в результаті нанесення ударів кулаками нападника та могли бути отримані у строк та при обставинах, вказаних потерпілим, як визначено у постанові. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень;

-висновок експерта №2208 від 20.04.2016 року про вартість мобільного телефону «Нокиа 3100», яка складає 170 грн.

Зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.

В ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого про його непричетність до інкримінованого злочину, поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт.

Показання ОСОБА_1 в частині заперечення вини, фальсифікацію доказів у справі, неправдиві свідчення потерпілого, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, що не спростовує його винуватість, а також не впливає на тяжкість покарання за вчинений злочин.

Крім того, такі посилання спростовуються показаннями ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

Зокрема, і сам обвинувачений не зважаючи на не визнання вини, не спростовував факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, заволодіння мобільним телефоном з метою отримання своєї частки заробітку, про що дав показання на початку судового розгляду.

Стосовно посилань ОСОБА_1, на протиправність встановлення щодо нього адміністративного нагляду, дій працівників поліції, слід зазначити, що вказані факти не вплинули на зміст показань обвинуваченого під час судового розгляду, не дають підстав для визнання будь-якого з доказів, досліджених під час судового розгляду даної справи, недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України, а підлягають перевірці в рамках іншого кримінального провадження.

Надавши оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного злочину і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкритому заволодінні чужим майном (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненому повторно.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Суд враховує особу обвинуваченого, який має незняті та непогашені судимості, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується як особа, відносно якої скарги та інші компрометуючі матеріали відсутні, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1, після постановлення вироку Зміївським районним судом Харківської області від 29 жовтня 2015 року, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, із застосуванням ст. 76 КК України, до повного відбуття покарання вчинивзлочин, встановлений даним вироком.

Тому, суд вважає вірним, згідно зі ст. 71 КК України, призначити обвинуваченому покарання за сукупністю вироків, і до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що помякшують покарання та наявність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини справи і дійшов висновку, що виправлення і перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, що запобігатиме вчиненню нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України щодо ОСОБА_1 у суду немає.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1, слід залишити до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішить відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, із застосуванням ст. 76 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 належить залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Харківської УВП (№27).

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 26 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк перебування ОСОБА_1 під вартою з 26 квітня 2016 року по 28 липня 2016 року зарахувати до відбутого покарання із розрахунку: один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ХНДЕКЦ судові витрати за проведення судово товарознавчої експертизи № 2208 у розмірі 351 (триста пятдесят одна) грн. 84 коп.

Речові докази: мобільний телефон ТМ «NOKIA» моделі 3100, IMEI 354312/00/854761/5, з сім картою мобільного оператора звязку «МТС», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3 вважати йому повернутим.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Зміївський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Головуючий: